Єжи СТЕМПЕНЬ: «Я занепокоєний ходом української реформи місцевого самоврядування»

Майбутніх українських “децентралізаторів” навчатимуть у Львові в системі вищої освіти. Відповідний лист намірів щодо навчання в галузі розвитку самоврядування в Україні підписали ЛНУ ім. І. Франка та польський Фонд місцевої демократії. Ініціатор підписання документа — декан факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, Надзвичайний і Повноважний посол України, професор Маркіян Мальський. З польського боку лист підписав один із творців реформи децентралізації у Польщі, президент Фонду місцевої демократії Єжи Стемпень (на фото). Реформу самоврядування у Польщі вважають однією з найбільш досконалих у Європі. В інтерв’ю “ВЗ” “гуру польської децентралізації” поділився досвідом впровадження цієї реформи у Польщі і дав поради нашим землякам, як швидше і ефективніше розбудувати наше місцеве самоврядування.

- Пане голово, на початках української децентралізації ви радили українцям проводити реформи якомога швидше, без зволікання й пошуку ідеального рішення. Як тепер, по двох роках української децентралізації, ви можете охарактеризувати хід реформ в Україні?

- В Україну я вперше приїхав як консультант у 1995 році. Відтоді бував у вас багато разів. Я занепокоєний ходом української реформи. У 2013 році мені видавалося, що коли уряд очолить Володимир Гройсман, децентралізаційні процеси в Україні будуть просуватися швидше. Познайомився із паном Гройсманом, ще коли він був міським головою Вінниці. Тоді ж, під час наукової конференції у Він­ниці, познайомився із нинішнім президентом України Петром Порошенком. З того, що вони тоді говорили, вимальовувався такий собі образ групи українців, яка розуміє потрібність децентралізації. 

Але, на жаль, усе ускладнилося. Бо зміни до Конституції у частині децентралізації є, але не до кінця затверджені. Вибори (в громадах. — Авт.) проводяться, але ще не всюди ухвалено законодавство. Побоююся, цей процес гальмується. Не хотів би, борони Боже, повчати українців. Але позитивні зміни у Польщі стали можливими тільки завдяки синергії двох програм: запровадженню ринкової економіки і розвитку місцевого самоврядування. Однієї лише ринкової реформи недостатньо. Створення системи місцевого самоврядування — один з елементів побудови західної цивілізації. Усі постсоціалістичні країни Центрально-Східної Європи пройшли шлях децентралізації. І усі вони від цього отримали величезний поштовх для розвитку.

- Розкажіть про польський досвід, які були проблеми при запровадженні самоврядування?

- Проблем було багато. У 1989 році ВВП Польщі був менший, ніж в Україні, зовнішні борги — 40 мільярдів доларів, шалена інфляція, брак товарів у магазинах, незбалансований внутрішній ринок, житлова криза. Ми стартували з нижчого рівня. Після виборів 4 червня 1989 року з’явилося багато прихильників важливості змін у місцевих громадах. Коли у 1989 році до влади в Польщі прийшов новий уряд на чолі з Тадеушом Мазовецьким, голов­ний акцент було зроблено на проведенні реформ — особливо на місцевому рівні. Команду реформаторів очолив Лєшек Бальцерович, процес децентралізації — професор Єжи Регульський. 

У вересні 1989 року постала наша Фундація розвитку місцевої демократії. Ми писали статут територіального самоврядування і одночасно навчали людей, які мали би займатися цим самоврядуванням у місцевих громадах. Понад півтора мільйона осіб пройшло через навчання у нашому Фонді. Ми навіть запровадили вищу освіту у цій галузі. У цьому ключі працюємо і досі. Щомісяця приймаю журналістів з України, місцевих діячів чи політиків, які хочуть довідатися, як у Польщі діє самоврядування.

Треба створити новий тип людини, яка думає власне про місцеві справи, а не оглядається на центр, на Варшаву чи Київ. Це власне і є ідея Магдебурзького права, яке діяло у Львові. Пам’ятаймо, Україна має дуже добрий самоврядний досвід, який тут, у Львові, залишила Габсбурзька монархія. Адже Львів був столицею Галицької автономії. Завжди, коли відвідую Львівський університет, згадую, що це була будівля Галицького сейму. Завдяки Габсбурзькій монархії Західна Україна має давніший досвід місцевого самоврядування, ніж Польща. Вам треба постійно про це пам’ятати. 

- Яких помилок нам треба уникати?

- Помилок є дуже багато! Наприклад, ми в Польщі хотіли б, щоб усі податки з доходів громадян залишалися у ґмінах (ґміна — найменша територіальна одиниця, відповідник нашої об’єднаної територіа­льної громади, або ж ОТГ. — Авт.). Тоді потрібно було б виділяти менше коштів із центру. Бо як центр розподіляє гроші, зазвичай розподіляє на такі цілі, які йому потрібні. Не кажучи вже про те, що поки ці гроші “допливуть” з Києва до Львова, чи якоїсь іншої місцевості, по дорозі ними завжди поживляться ще декілька урядовців. Так само є у Польщі, ми вже через ці помилки проходили. Крім того, у нас ще є забагато ґмін, повітів (наших районів. — Авт.), воєводств (наших областей. — Авт.). Треба скорочувати їхню кількість, укрупнювати громади. Ефективні самоврядні громади — це ті, які мають не менше 50 тисяч осіб. Це є загальносвітова тенденція, не тільки польська. Так є і в Німеччині, Франції, США. У світі зараз середній показник для успішного управління громадою — 100 тисяч жителів. І ця кількість продовжує зростати. 

Сучасні люди надзвичайно легко переміщаються з місця на місце. А мій дідо мешкав у Сташові, який був від повітового міста Сандомира за 45 кілометрів. Коли він хотів вирішити справи у повіті, мусив звечора вирушати туди пішки. Зранку він був у Сандомирі, вирішував свої справи і цілий день пішки йшов додому. А тепер ми цю дистанцію долаємо за півгодини! Тому нема потреби створювати такі малі самоврядні громади, маємо створювати більші.

- Децентралізація для Львова розпочалася ефектно — місто збільшило свій бюджет на майже 800 мільйонів гривень. Ми одразу це відчули — почалися різні ремонти, відбудови у місті. Але недовго тішилися. Уже цього року центральна влада накидає місту різні витрати: утримання проф­техосвіти, компенсацію проїзду пільговиків у транспорті тощо...

- Заклади профтехосвіти має утримувати не міська рада, а так зване господарче самоврядування, тобто Торгово-промислова палата. Так є в Європі. Така Торгово-промислова палата, яка об’єднує промисловців, власників фабрик, підприємств зі своєї території, може приймати до себе на практику учнів ПТУ. Адже неможливо навчити тео­ретично професії слюсаря, гідравлика, муляра, вони мусять навчатися при знарядді праці. 

- Львівщина офіційно прийняла перспективний план об’єднання громад. Але в реалі з громадами багато різних проблем — одні з одними хочуть об’єднуватися, інші з іншими не хочуть... 

- Такі питання треба вирішувати тільки на місцевому референдумі. Треба питати людей. У Польщі, наприклад, люди найчастіше хочуть об’єднання громад. І, власне, об’єднання більшої кількості громад. Натомість влада тих громад, буває, що не хоче. Бо це зай­ві клопоти, витрата фінансів тощо. Такі речі у Польщі вдає­ться вирішити тільки за допомогою локальних референдумів. Якщо ж сама громада не хоче об’єднуватися з якоюсь іншою громадою, — варто почекати рік-два, нехай люди подивляться, як буде справлятися сусідній район. Бо це є процес. Нікого не можна змушувати.

Довідка «ВЗ»

Єжи Стемпень — польський політик, громадський діяч, науковець. Президент Фундації розвитку місцевої демократії. Директор Інституту громадського сектору та суспільної політики Університету Лазарського у Варшаві. Закінчив Варшавський університет (факультет права і адміністрації). У 1980-х — активний діяч «Солідарності», учасник «круглого столу» 1989 року (група з питань місцевого самоврядування). 1989-1993 — член сенату, голова Комісії з територіального самоврядування і державного адміністрування, один із творців реформи місцевого самоврядування (комісія готувала усі найважливіші нормативні акти для реформи децентралізації). 1997-1999 — заступник міністра внутрішніх справ і адміністрації. 1999-2008 — суддя Конституційного суду Республіки Польща. 2006-2008 — голова Конституційного суду РП. Автор численних публікацій у галузі публічної адміністрації, виборчого права, конституційного права, монетарної політики.

Фото з архіву «ВЗ».