Богдан ЮСИПЧУК: «У «Гвардії» вперше стріляв з Калашникова, їздив на даху джипа і лежав у багнюці під БТРом»

Це історія про перших добровольців, які після кривавих подій на Майдані відгукнулися на заклик записатися до лав Національної гвардії України. Різні за віком, соціальним статусом, сімейним станом, вони прийшли у тренувальний табір. Тут різні, а іноді конфліктні хлопці повинні пройти школу справжнього бійця. Чи зможуть кадрові правоохоронці і новобранці, які ще вчора стояли по різні боки барикад, стати єдиною командою, здатною захистити свою країну? Одну з головних ролей — екс- “беркутівця”, який спочатку стояв “з іншого боку барикад”, зіграв актор Богдан Юсипчук. Богдан за свої 26 років показав себе і талановитим актором, і увійшов до топ-10 у конкурсі “Містер світу”, де змагалися представники 46 країн. 31 січня Богдан Юсипчук відлітає до Кореї, щоб перемогти у конкурсі “Містер Всесвіт”.

— У фільмі “Гвардія” граєте роль “беркутівця”, який згодом переходить у Нацгвардію. Як це — зіграти негативну роль?

— Головне завдання актора — виправдати свого героя. Це спочатку він стояв з іншого боку барикади, але згодом опинився у лавах добровольців, захисників Вітчизни. Мій герой поступово змінюється, я робив усе для того, щоб він сподобався глядачам.

— Коли вам запропонували зіграти цю роль, не просили режисера дати вам іншу?

— Ніхто мені жодної ролі не пропонував. Я проходив кастинг з іншими акторами, з-поміж інших претендентів вибрали мене. Лише після того, як мене затвердили на цю роль, мені дали прочитати сценарій. Мені подобаються усі мої ролі, а негативні — ще більше, бо зіграти повну протилежність собі набагато цікавіше.

— Що найбільше запа­м’яталося на зйомках?

— Тут кожен день цікавий, щодня дізнаємося щось нове. От я вперше у житті стріляв з автомата Калашникова бойовими пат­ронами. Ще у якийсь знімальний день їздили по бездоріжжі у кар’єрі на джипах. Я — зверху на даху, у якомусь кадрі — збоку. Емоції передати важко. Ще якогось дня лягали під БТР, що їхав над нами. Було дуже страшно. Режисер і консультанти кажуть, що ми з кожним днем стаємо більш схожими на бійців.

— А чому під БТР лягають актори, а не каскадери?

— Але ж на сході, у зоні бойових дій, замість наших хлопців каскадерів до бою не залучають. Мусимо передати у кіно ту атмосферу, що панує у зоні АТО.

— Роль міліціонера у серіалі “Гвардія” — яка за рахунком у вашій творчій біографії?

— Якщо рахувати не лише головні ролі, а загалом зйомки у фільмах, то на моєму рахунку понад тридцять картин.

— А яка була ваша перша робота?

— Режисер з Канади приїжджав на Західну Україну і знімав фільм про Другу світову війну. У цій картині я зіграв дві ролі — у кількох сценах зіграв поляка, в інших сценах — українця. А перша велика роль була у серіалі “Мухтар”.

— Яким був перший гонорар? Купили собі щось на згадку?

— Це було близько шести років тому. Мріяв, щоб за роботу мені заплатили бодай 100-200 гривень. А коли отримав на руки понад 600, так втішився, купив усій родині подарунки.

— Які?

— Вирішив свою першу зарплату відзначити “солодким столом” — купив величезний торт і подарунок мамі.

— Ви виправдали сподівання батьків, ставши актором? Чи батьки вас бачили у майбутньому лікарем, інженером, бізнесменом?..

— Оскільки мої батьки художники, я після дев’ятого класу вступив у художнє училище. Зрозуміло, що батьки мріяли, щоб я продовжив їхню справу. Однак після закінчення училища сказав батькам, що хочу зніматися у кіно. Вони мене підтримали, бо поважають мій вибір. Після виходу нового фільму тато, як правило, мовчить, а мама — хвалить (сміється. — Г. Я.).

— Знаю, що перед “Гвардією” ви зіграли у “Синевирі” і “Тінях незабутих предків”...

— Зйомки українського фільму жахів “Синевир” розпочалися ще у 2011 році, однак через брак фінансування фільм вийшов на екрани лише у квітні 2014-го. І у “Тінях...”, і у “Синевирі” я зіграв головні ролі. Пишаюся, що мене запросили у ці фільми. Якщо в Україні знімуть ще кілька таких картин, як “Тіні...” і “Синевир”, ми вийдемо на європейський рівень якості!

— Знаю, окрім того, що знімаєтеся у кіно, минулого року перемогли у конкурсі “Містер світу”.

— Сім років тому я вперше прочитав у журналі про цей конкурс і дуже захотів взяти у ньому участь. Тоді я ще жив у Косові і навіть не мріяв, що колись переберуся до Києва. Конкурс “Містер світу” проводять раз на два роки. Знайшов людей, які проводять відбір в Україні. Важливу роль відіграло те, що я — актор, показав театральний номер Чарлі Чапліна. З двохсот претендентів на титул “Містер Україна” першість віддали мені. Потім у мене був місяць, щоб підготуватися до участі у конкурсі “Містер світу”. Мене готував чернівчанин Віктор Мігалчан — відомий спеціаліст у галузі міжнародної економіки, дипломатії, іноземних мов, бойових мистецтв і фітнесу. Сам конкурс проходив на узбережжі Англії, у місті Торбей.

— Скільки днів провели в Англії?

— Конкурс тривав 16 днів. Змагалися ми у п’ятьох номінаціях. Перший етап називався мілітарі. Нас відвезли на військову базу, де ми складали нормативи з бігу, плавали, підтягувалися, качали прес і віджималися. Потім був конкурс талантів, наступний — мультимедіа, четвертий — спорт, а далі — стиль. У цих п’яти конкурсах вибирали переможця у кожній номінації. Ті, хто посів перше місце, автоматично потрапляли у півфінал. Якщо брати за показниками в усіх п’яти конкурсах, я мав друге місце у світі. Однак, за загальними підрахунками, симпатіями членів журі і ще невідомо якими критеріями, я не став “Містером світу”, зате потрапив у топ-десятку. Після нагородження поцікавився в організаторів, чому так несправедливо “роздали” перші нагороди. Мені відповіли: “Не варто переживати, бо опинитися у топ-десятці світу — це вже круто!”.

— Були зайняті цілодобово чи мали трохи вільного часу і можливість погуляти містом?

— Була така можливість. Мені там сподобалося. В Англії все не так, як у нас. У цій країні — лівосторнній рух, а я йшов з правого боку. Люди йшли мені назустріч, я їм створював перешкоду, а вони ще й вибачалися. Лише через 20 хвилин до мене дійшло, що йду неправильно. І ніхто мене при цьому не штовхнув і не сказав “кривого слова”! А ще мені сподобалося, як там, тримаючись за ручки, гуляють пенсіонери...

— Будете ще брати участь у такого роду конкурсах?

— Аякже! Після “Гвардії” відкидаю усі запрошення на зйомки. Серйозно готуюсь до участі у конкурсі “Містер Всесвіт”, що відбудеться у Кореї. 31 січня відлітаю на три тижні у цю країну. Мрію, щоб судді справедливо оцінили мене і вірю у перемогу.

Київ.

Довідка «ВЗ»

Богдан Юсипчук народився 5 липня 1988 року в Києві, у родині художників. Дитинство провів у Косові Івано-Франківської області. Закінчив школу гри на бандурі та фортепіано, займався вільною та греко-римською боротьбою, має звання кандидата в майстри спорту. Випускник коледжу Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, відділ розпису. У 2013 році закінчив Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор театру та кіно.

Зіграв у понад 30 фільмах, серед них у телесеріалах «Повернення Мухтара-4», «Повернення Мухтара-6», «Ловись, рибко, велика і маленька». В 2011 р. Богдан Юсипчук отримав дві ролі — у «Гранатовому браслеті» та в «Поверненні Мухтара-7», де зіграв охоронця супермаркету. Зіграв роль Федора у фільмі жахів “Синевир”. Наступна головна роль у стрічці “Тіні незабутих предків”.

Здобув перемогу у конкурсі “Містер Україна-2014”, увійшов у топ-10 “Містер світу”. Неодружений.