Потап: «З Настею постійно конфліктуємо. Якщо розійдемося, все одно будемо сваритися»

Про творчість, жарти та стосунки з сексуальною Настею Потап розповів журналісту “ВЗ” під час запису програми “Ласкаво просимо” з Аллою Крутою” на телеканалі “Україна”.

— Олексію, ви росли у військово-спортивній родині. Могли би стати спортсменом?

— Міг би. Мій тато — чемпіон з водного поло, мама — дворазова чемпіонка світу з підводного плавання, дядько — чемпіон світу з плавання. У моїй сім’ї не ходити у спортивну секцію було нереально. Я займався плаванням. Навіть був капітаном української збірної. Коли я плавав, подивитися на мене приходила вся моя родина. І тут я припливаю четвертим. Виснажений, руки і ноги заніміли, а моя сім’я... встає і йде геть. Вдома запитую: “Що трапилося? Чому ви пішли?”. А вони відповідають: “Ти четвертим приплив. Повинен був там втопитися, але приплисти першим!”. За такої мотивації я апріо­рі мав стати лідером.

— Олексію, а вам комфортно... з Потапом?

— (Сміється. — Г. Я.). Потап — це не я. Потап — нахабний, хамовитий, не може похвалитися двома вищими освітами. Мені іноді буває соромно за нього. Так, він — талановитий, але дратівливий. Потап виріс, і у нього повірив глядач. І він модифікувався.

— Ми знаємо, який Потап. А який ви у житті?

— Можу спокійно “виключити” Потапа, а потім “включити”. Він мені не заважає. Правда, буває іноді неконтрольованим. Але я вмію дати собі з ним раду. Я — керівник величезної компанії, продюсер, маю власну студію звукозапису, де працює багато людей. Обожнюю і пишаюся Нас­тею та нашими піснями.

— Чому у пісні “Все пучком” така дивна назва?

— Ця фраза має допоміжну і мотивуючу функцію. Навіть якщо тобі здається, що довкола все погано і опустилися руки, навіть якщо тобі здається, що ти на дні, — поглянь на себе у дзеркало. Ти живий — і слава Богу! Треба дякувати кожному дню.

— Син Андрій ще зовсім маленький, але вже знає ваші пісні. Не боїтеся, що відповідатиме вашими ж фразами?

— Сенс татових фраз набагато “філософніший”, ніж здається. І це такий словниковий мінімум від того, чого навчить життя. Нехай краще він мені скаже, як співається в одній моїй пісні, “Не люби мне мозги”, аніж якось по-іншому. Так можна і тата підколоти, і зберегти безпосередність. Він іноді дивиться відео, записане на зйомках, а я там та-а-а-кі погані слова на артистів кажу...

— Криєте матом?

— Аякже! Можу образити. Мені потім важко на душі, погано... Можу попросити пробачення. Бо батьки у мене заклали щось добре. Якщо я порушую те добро, потім намагаюся загладити свою вину.

— Це правда, що у вашій компанії “Мозги Интертеймент» співпродюсер — ваша дружина Ірина?

— Правда. У нас стосунки на рівень вищі, ніж стосунки звичайної пари. Ми чудово провадимо бізнес, чітко його ділимо, кожен відповідає за свою ділянку. Гуманітарна частина, творчість — це моє, Ірина — фінансист. Продажі — її “коньок”. Постійно далеко одне від одного, рідко бачимося.

— Ірина вас ревнує? На минулій “Новій хвилі” ви журналістку при Ірині поцілували “по-дорослому”...

— Це був не я. Це зробив Потап (сміється. — Г. Я.). Мені би вона цього не пробачила, а Потапові — так. У нас з дружиною стосунки багатогранні. І нас це забавляє. Хоча інших це дивує. Дехто дивується: що це за скажена парочка? Її не дивує, що у моєму кліпі дівчата в бікіні знімаються. Вона може мені сказати на зйомці: “Шльопни її сильніше по попці, не соромся”. А я не можу при ній розслабитися.

— У вашій родині по чоловічій лінії нема інших імен — тільки Андрій і Олексій.

— Це правда. У нас династія на прізвище Потапенко. Прадіда мого звали Андрієм, дідуся — Олексієм, тато — Андрій, я — Олексій. З дитинства тато мені казав: “Якщо у тебе народиться син, маєш його назвати Анд­рієм”.

— Ви були поруч з дружиною, коли вона народжувала вашого сина?

— Ой, був. Не хотів цього... Моя кохана так мучиться, а я нічим не можу допомогти. І тут мені кажуть: “Можете йти”. Тільки зібрався, раптом Іра мене схопила за руку і попросила залишитися. Повернувся до неї спиною і почав дивитися у вікно. Якоїсь миті все ж таки повернувся до неї. Видовище не для осіб зі слабкими нервами. Хочу дати всім чоловікам пораду: якщо ви вразливі, краще пологів не бачити. Я не був готовий до цього. Побачив таїнство народження, той біль, крізь який проходить жінка, побачив це безумство... Загалом, це все компенсується тим, що сина я побачив у першу секунду. Загалом, найболючіше місце для мене — брак часу для спілкування з дітьми. Як тільки приїжджаю до Києва, відразу біжу до дитини і намагаюся компенсувати втрачений час.

— У вашій сім’ї є ще одна дитина — Наталя, донька Ірини від першого шлюбу. Їй незабаром виповниться 17 років. Які між вами стосунки?

— Наталі був рочок, коли ми познайомилися. Не намагався стати татом для дівчинки. Хотів бути її другом. Зараз між нами чудові стосунки. Можемо сісти і вирішити багато питань, вона розповідає мені набагато більше, ніж іншим.

— Ви маєте багато проектів. Найголовніший — “Потап і Настя”. Як він утворився?

— “Потап і Настя” — дует, який звела доля. Спочатку ми з Настею одне одному не сподобалися. Настя мені здалася дівчиною з вітром у голові, пихатою. А я їй — хамовитим.

На час нашого знайомства Настя працювала з одним із продюсерських центрів і навіть зняла кілька кліпів. Я паралельно працював з цим продюсерським центром і хотів заспівати в дуеті. Її колишній продюсер запропонував Насті заспівати зі мною. Дует вдався. Хоча ми жахливо сварилися. Навіть уявити не могли, що будемо працювати разом. Я першу пісню не хотів записувати. Та й Настя не горіла бажанням. Нашою торпедою стала композиція “Не пара”.

— То ви вже нарешті перестали сваритися?

— Ні! Постійно конфліктуємо. Ми обоє Тельці. Мені здається, навіть якщо розійдемося, то все одно будемо сваритися.

— Якщо Настя завтра прийде і скаже, що йде від вас?

— Я кілька разів казав їй: “Може, тобі вже варто розпочати сольну кар’єру?”.

— У вашому дуеті мало ліричних композицій. Чому?

— А ми раді, що у нас багато веселих пісень. Ми зайняли цю нішу — і тішимося з цього. Під наші пісні танцюють і веселяться, а не плачуть.

— Якось ви сказали, що ви — найкрутіший корпоративщик України...

— Я навіть пишу книгу про корпоративи — під час перельотів між святкуваннями. До моєї книги увійдуть найкращі історії. У мене ж є ще і Настя. Вона — красива і сексуальна. І всі її хочуть. Впливові люди біжать до неї з квітами, а я знаю її характер. Вона може цим букетом і по фізіономії дати. Корпоративна робота — дуже небезпечна, особливо, якщо працювати з такою партнеркою.

— Можете пригадати випадок з якогось “трагічного” корпоративу?

— Був випадок (сміється. — Г. Я.). Виступали на весіллі і співали «Как ты не крути, а мы не пара, не пара». Один з гостей підходить до нас з автоматом, а це було кавказьке весілля. П’янючий організатор кричить: “От у них стріляй”. Як з’ясувалося, їм не сподобалося, що ми співали пісню “Не пара”. Після цього випадку ми цієї пісні на весіллях не співаємо.

— А найсмішніший корпоратив?

— Коли співали для шиншил в Юсуповському палаці у Мос­к­­­­­ві. Ми дуже запізнювалися, бігли через п’ять кварталів з валізками. Добігли, вийшли на сцену. А у залі нікого нема. Кажуть: співайте. Заспівали першу пісню, а у залі й далі нікого нема. Питаю: “А для кого ми співаємо?”. Нам показали на клітки зі шиншилами. Просимо пояснень. З’ясувалося: дорослі розважалися в одному залі, діти — в іншому, а шиншили — у третьому. На половині другої пісні нам відключили звук, бо шиншили боя­ться голосного звуку. Це було і принизливо, і смішно. Більше за жодні гроші не будемо співати для шиншил.

P.S. Коли інтерв’ю вже було записане, на інтернет-сайтах з’явилася інформація, що Потап під час вручення премії Муз-ТБ у Росії... зняв на сцені штани. Власне сама участь українських зірок у цій церемонії нагородження викликала хвилю негативу серед українців. Промова Потапа зі спущеними штанами, під час якої він від імені українських артистів подякував Росії за те, що вона їх приймає, — обрушила на співака лавину критики.

Потап прокоментував ситуацію на своїй сторінці у Твіттері. Зробив це українською мовою, натякаючи, що його неправильно зрозуміли, і що він себе не викреслює зі списку патріотів Украї­ни.

“Ганьба вам, шановні! — пише Потап на своїй сторінці. — Ганьба! За те, що нам, завзятішим українцям, говорите такі слова! Нам з Настею — киянам, які, знявши штани, сміються над дупоцілуванням та міжнаціональною ворожнечею! Ви паплюжите святе — гумор! СЛАВА УКРАЇНІ”. Цікаво, коли Потап був щирий: у Москві зі спущеними штанами чи в Інтернеті, виправдовуючись?