Святослав ВАКАРЧУК: «Творчої паузи не буде, буде творча робота»

Український гурт-легенда “Океан Ельзи” святкує 20-річчя. Славко Вакарчук і компанія проводять масштабні концерти у шести містах України.

Перший з них вже відгримів у Львові, зібравши на стадіоні 40 тисяч меломанів. Під час ювілейного туру Святослав поділився з прихильниками планами на майбутнє та згадав, з чого ж починався зоряний шлях “Океанів”.

— Святославе, за 20 років вашої концертної діяльності правила музичного простору змінились. Що потрібно було музикантам у 90-х, аби досягти успіху, і що потрібно зараз?

— І у 90-х, і зараз, щоб досягти успіху в музиці, потрібно мати талант і сильний характер. Пригадую роки, коли повертались з репетицій разом з Юрою Хусточкою. Тоді ми жили поруч... Це зараз він в Парижі, а я — у Києві. А тоді ми йшли Львовом і я сказав, що аби те, чим ми займаємось, мало сенс — воно повинно бути цікавим якомога більшій кількості людей. Не можу сказати, що ми тоді займались музикою виключно “для себе”, але я готовий був повноцінно працювати, тратити великі зусилля. На що Юрко мені сказав: “Ти ж розумієш, що в цій країні таку музику масово слухати ніхто не буде”. “Чому не буде? Це залежить тільки від нас”, — відповів я, і, як виявилось, був правий.

У 1994 році не думали, що станемо такими популярними. Нашим завданням на той час було потрапити хоча б у якийсь львівський клуб. Ми навіть були вуличними музикантами. Колись у Львові була така піцерія “Кастелярі” на площі Митній, і ми попросилися туди виступати. Погодились грати безкоштовно, з розрахунку на те, що коли власникам сподобається, то вони нам якісь гроші заплатять. Приходили з двома акустичними гітарами, бонго, грали трохи своїх пісень, трохи відомих хітів... Навколо збиралося все більше наших фанів, і вреш­ті власник закладу попросив припинити концерти. Мовляв, народу багато, але ніхто нічого не купує.

— А як стосовно талант-шоу. Пішов би юний Славко Вакарчук у такий проект?

— Ні. Говорив про це навіть в ефірах талант-шоу, де я є в журі. Мабуть, вони це потім вирізають (сміється. — О. Г.). По-перше, я трохи іншого складу людина, а по-друге, за правилами талант-шоу має бути один виконавець. Я є частиною гурту, і ми один одного не зраджуємо.

— П’ять років тому ви отримали ступінь кандидата фізико-математичних наук за роботу «Суперсиметрія електрона в магнітному полі», на честь цього назвали альбом «Суперсиметрія». Як складаються тепер ваші стосунки з наукою?

— Відстежую події, які відбуваються у світі науки. Зокрема, новини Європейської ради з ядерних досліджень, що у Женеві. Сподіваюсь, що вони експериментально підтвердять суперсиметрію.

— Не стихають розмови про те, що “Океан Ельзи” планує зробити перер­ву. Це рішення пов’язане з особистим життям чи плануєте взятись за продюсування талантів?

— Разом з Мілошем (клавішником гурту. — О. Г.) якраз записали альбом одній з учасниць “Голосу країни” Христині Соловій. Альбом готовий і, сподіваюсь, стане відкриттям в сучасній музиці. Але події в країні змушують нас відкласти реліз, зараз це не на часі. Працюємо також з іншими музикантами... А стосовно творчої паузи, то на одній з репетицій ми все обговорили і вирішили, що не варто її робити. Це знову ж таки пов’язано з подіями в країні: людям і нам самим хочеться хоч якогось позитиву, ми повинні підтримувати їх, створювати нову музику. Тому творчої паузи не буде, буде творча робота.

— Часто кажете, що у Києві вам бракує львівського дощу. Погода під час святкування 20-річчя гурту у Львові вас не розчарувала?

— Львів без дощу, це як Париж без Ейфелевої вежі. Перед концертом казав батькам і дружині, мовляв, так люблю львівський дощ, що коли не приїду у Львів виступати — він мене зустрічає. Мабуть, це доля.

— В рамках туру “ОЕ” планував провести концерт у Донецьку. Яка доля виступу?

— Початково виступ планувався на 23 травня. Зважаючи на президентські вибори і ситуацію в місті, перенесли концерт на місяць. Тепер виникла нова проблема — на арені “Дружба” сталася пожежа. Попри це, концерт у Донецьку відбудеться. Це наша принципова позиція.

— У соцмережах виникає багато дискусій, зокрема стосовно вашого туру, чи варто організовувати масштабні концерти в такий час...

— Ми не сприймаємо цей тур як привід для радості, для нас це можливість подарувати людям відчуття єдності. Звісно, у такий час для країни не варто вдаватись до дешевих розваг. Але я ніколи не вважав “ОЕ” розважальною групою.

Останнім часом помічаю, що люди все частіше воліють вечорами збиратись у кафе та кав’ярнях, сидіти компаніями, спілкуватись і підіймати собі таким чином настрій. І я їх чудово розумію! Якщо зараз закритись в коконі новин — можна збожеволіти. Не закликаю радіти і танцювати від щастя — приводу для цього нема. Але тим, що робить “ОЕ”, показуємо, що життя триває.

— За останні півроку натхнення до пісень не зникло?

— Кілька пісень написав. Про що вони, сказати ще не можу, бо рідко пишу пісні, починаючи з текстів. Спочатку з’являється музика. Зможете їх почути, коли зберемось писати новий альбом. Але це буде ще не скоро, бо все ще мріємо про відпустку...

— Можливо, плануєте збільшити кількість англомовних композицій, щоб розширити слухацьку аудиторію?

— Мова не здатна розширити коло слухачів, але ідея слушна. Недавно був у рідній львівській школі і згадав, що десять років вивчав поглиблено англійську мову.

— Під час ювілейного туру повернетесь до раннього репертуару?

— Актуальний склад колективу ніяк не може його вивчити (сміється. — О. Г.). Репертуар концерту завжди складаємо голосуванням — підняттям рук. Ми з Денисом Глініним — двоє проти трьох. Але під час концерту у Києві 21 червня буде спеціальний сет з початковими учасниками “Океану Ельзи”, тоді згадаємо зовсім давні композиції.

— Яка ситуація з туром у Росії?

— У більшості міст, де мав проходити тур, власники концертних майданчиків з тих чи інших причин відмовились з нами працювати. Усі ми розумні люди і прекрасно розуміємо ситуацію, що склалася. Хотілося б вірити, що час усе покаже, а правда завжди переможе. Адже мільйони російських прихильників “Океану Ельзи” чекають на наші концерти.