Іван ВАКАРЧУК: «Це моральна революція, яку запалили молоді люди»

- Іване Олександровичу, чи може український народ у нинішніх реаліях прийти до європейського майбутнього без кровопролиття?

— Все починалося з акції львівських студентів, які відреагували протестом на рішення уряду припинити переговори з ЄС про підписання Угоди про асоціацію. Це обурило молодих людей. І вони вийшли на Майдан у Львові. Зараз ці молоді люди підняли всю Україну, насамперед Київ. Це означає, що народ вже був готовий. Підняли тих людей, які й не думали, що будуть брати в цьому участь.

Більшість цих молодих людей були за кордоном і знають, що таке європейські цінності. Вони їх дотримуються і пропагують. Тому вийшли й відкрито сказали, що хочуть мирно досягти своєї мети — мати європейське майбутнє. Відповідно, влада мала би піти на діалог із суспільством, передусім дослухатись до молоді. Це моральна революція, яку запалили молоді люди.

- Суспільство налаштоване рішуче, навіть войовничо. Як цей войовничий запал скерувати у більш спокійне русло?

— Кожен має певний внутрішній поріг, після якого вже не може мовчати. Суспільство переступило цей поріг. А влада не готова дослухатися до свого народу, більше того, вона чинить неприпустимі дії — вбиває людей, чим провокує загострення ситуації. Влада не усвідомлює невідворотності процесу й намагається протидіяти. Відсутність з боку влади відповідальності за власні вчинки, за долю країни, за майбутнє усіх без винятку громадян спричинила спротив. Треба йти до людей і говорити їм правду в очі. Радикальні дії людей, які зараз на Майдані, зумовлені тим, що їх і далі не чують. Кожен має усвідомити, що насильство і неправду можна подолати лише тими цінностями, які ми зараз обстоюємо.

- Як викладач і науковець, як ставитесь до того, що студенти беруть участь у революції?

— Молоді люди роб­лять те, заради чого вчаться в університетах — будують своє майбутнє, і кожен застосовує здобуті знання на практиці. Наші студенти зробили свій вибір. Вони гостро й резонансно реагують на несправедливість і неправду. Радіймо, що наша молодь демонструє силу власного голосу та власного розуму і закликає кожного це зробити. Маємо навчитися вести політично корект­ний діалог з нашим майбутнім, а не вдаватися до насильства й залякування.

Влада показала, що спроможна на нецивілізовані радикальні дії. Коли влада намагається продемонструвати, що йде «на поступки», її дії свідчать, що вона остерігається громадського спротиву. Якщо й надалі триматимемося разом, будемо самоорганізовуватись, виявляючи свою підтримку одне одному, то масовий терор буде неможливий. У цьому процесі роль університетів дуже важлива. А ті гарантії, які давали ректори вищих навчальних закладів, мали би залишитися в силі. Зокрема Львівський національний університет імені Івана Франка й виступив з такою ініціативою, звернувшись до провідних вузів України. Студенти, які беруть участь в акціях на Майдані, передусім репрезентують свої університети, а відтак дії проти цих молодих людей — це фактично дії проти їхніх навчальних закладів.

- Пане професоре, чи може творча та наукова інтелігенція вплинути на нинішні події?

— Так, може. Бо це передусім інтелектуальна революція, безпосередніми учасниками якої від початку були саме інтелектуали. Ми продемонстрували світовій спільноті, що з гідністю й відповідальністю успішно складаємо іспит на гуманність і демократичність, обстоюючи право на свій цивілізаційний вибір.

- Якщо суспільству вдасться подолати режим Януковича, які перші кроки на шляху до нової держави варто робити?

— Ми не можемо допустити повторення Майдану. Не можемо сказати, що процес формування громадянського суспільства завершився, а маємо його продовжувати. Люди позбулися відчуття страху, вони прагнуть гідного майбутнього. Вони довели, що цінують людську гідність, гідність своєї держави. А це сильніше, ніж природний страх. Кожен із нас має творити свій «Майдан» в середині себе щодня. Маємо пам’ятати, що перед нами — майбутнє наших дітей, наших внуків, і воно твориться вже сьогодні.

Довідка «ВЗ»

Іван Вакарчук, професор, ректор ЛНУ ім. Івана Франка (1990-2007, 2010-2013 рр.), міністр освіти і науки України (2007-2010 рр.), Герой України. Доктор фізико-математичних наук. Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний доктор Інституту фізики конденсованих систем НАН України. Член Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України. Член Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки. Засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень» і науково-популярного журналу «Світ фізики», головний редактор «Вісника Львівського університету. Серія фізична».

Науковий доробок: близь­ко 350 наукових праць, серед них — підручники та монографії.