Януш Леон Вишневський: «Розумію межу між пристрастю та порнографією»

Януш Вишневський — один із найпопулярніших польських письменників. Як людина, що займається молекулярною біологією, навіть не думав, що колись буде автором бестселерів. Його сміливо можна назвати теоретиком кохання, який своїми романами підкорює жіночі серця. У них багато авторського, а також інтимного, за що Вишневському часто докоряють. Та він не переймається цим питанням, адже пише для свого читача так, як вважає за потрібне. Януш Вишневський розповів читачам «ВЗ», як став письменником, про свої літературні смаки та справжні жіночі образи у романах.

- Пане Януш, коли писали свій перший роман, не боялися, що вас не зрозуміють? Передбачали, яка буде реакція читачів? Адже основна ваша діяльність пов’язана з наукою, і нічого спільного з літературою…

— Не боявся, бо не планував його видавати. В той час у мене не було ніякої літературної біографії. «С@мотність у Мережі» я писав для свого електронного ящика у Франкфурті-на-Майні. Тоді почувався дуже самотнім. А книга — це своєрідна розмова зі собою. Я описував почуття, сюжети, свої і для себе, тому й не думав, що текст видадуть. А яка буде реакція на книгу, взагалі не уявляв. І до сьогодні, чесно кажучи, після 12 років виходу роману, у різних країнах його сприймають по-своєму. Це не може не дивувати.

- Ваш останній роман «На face з сином» був критично сприйнятий у Польщі через начебто антирелігійні настрої. Тепер книга є і українською. Розкажіть, про що ви там написали?

— Загалом ця книга про любов матері і сина. Тут описано звернений до сина монолог матері, яка потрапила до пекла. Це спілкування з моєю померлою мамою через соціальну мережу. Я дуже хотів, щоб ім’я моєї мами було теж на обкладинці книги. І польські, і українські видавці зі мною довго сперечалися, та я наполіг на своєму.

- Деякі з ваших романів відверті та інтимні. Як до цього ставляться ваші діти, вони їх читають?

— Люди, які кохають, мусять торкатися одне одного (сміє­ться. — Т. К.). Коли описую любов, пристрасть, не переходжу межі і не наближаюся до порнографії. А мої доньки вже дорослі. Вони розмовляють польською, але не читають. Тому лише слухають аудіокниги з моїми романами і кажуть, що це легше. Німецькою моїх книг немає, але я і не хочу, щоб вони були. У Німеччині хочу бути перш за все нау­ковцем, а не автором бестселерів.

- Тоді хто першим читає ваш текст, чия думка важлива?

— У мене немає музи, якщо ви про це. Першим мій роман читає головний редактор видавництва, де виходять мої книги. Тексти зазвичай містять багато моїх особистих почуттів. Тому героїв зображаю так, як хочеться мені. Адже близька мені людина, коли першою прочитає ще не опублікований твір, може захотіти, щоб я щось змінив, не описував деяких інтимних речей. Я знаю, що не зроблю цього, тому довіряю редактору.

- Герої ваших книг переважно жінки. Описані образи реальні чи вигадані?

— Жінки у моїх романах — це реальні особи, ті, яких я зустрічав. Домислюю лише почуття, що вони переживають у певні моменти. Адже я науковець і хотів би, щоб твір був максимально реалістичним або хоча б наближався до цього. Багато кому така відвертість у тексті не подобається. У моїй першій книзі є образ жінки, яку я знаю. Саме вона була зі мною на прем’єрі фільму «С@мотність у Мережі» у Польщі. Історія кохання, що там описана, справжня, як і усі персонажі.

- Ви згадали про фільм «С@мотність у Мережі». Чи сподобалася стрічка, де ви дебютували у ролі безхатька?

— Я не хочу образити режисера фільму, мого хорошого знайомого. Та мушу визнати, що, прийшовши на прем’єру, люди очікували емоцій, а натомість засинали. Мені здається, що якби режисер під час знімання фільму був закоханий, то картина була б кращою. У театрі «Балтійський дім», що в Санкт-Петербурзі, поставили прекрасний спектакль за романом «С@мотність у Мережі». Мене запросили на прем’єру, і я був вражений побаченим. Цікаво, що адаптував текст для російського спектаклю теж поляк, і вже чотири роки ця вистава не втрачає популярності.

- Вас часто запрошують на різноманітні книжкові виставки, форуми в Україні, Росії. Чи купуєте там новинки, що любите читати?

— Останнім часом нічого не купую, бо у мене настільки багато книг на нічному столику, що я не бачу будильника за ними (сміється. — Т. К.). Та читаю я багато, особливо науково-популярну, історичну літературу, біографії відомих людей. А от художньої менше. Зараз читаю одночасно три книги: польською, німецькою та англійською. Кілька місяців тому читав російською, щоб не забувати мову. Краще читаю Достоєвського, ніж Толстого, а з українського твори Андруховича, Шевченка. А от чого я не читаю, то це своїх романів.

- Ви — тонкий знавець жіночої душі, майстерно описуєте це у своїх романах. А от яка, на ваш погляд, має бути ідеальна жінка: вправна господиня, розумна чи успішна…

— Успіх — дуже віртуальна річ. Сьогодні ти успішний, а завтра — ні. Для мене важливо, щоб я міг вчитися, розмовляючи з жінкою. Її знання, ось що по-справжньому сексуально. Мені неважливо, блондинка це, брюнетка чи шатенка. З жінкою, яка є моєю, хотів би дружити. Це для мене найголовніше.

- А що б ви порадили сучасним чоловікам — як їм завоювати таку розумну, привабливу жінку? Може, знаєте якісь секрети?

— Я не такий успішний у жінок, як багато людей думає. Мені пишуть на електронну пошту багато людей, просять щось порадити. Не відповідаю на такі листи, адже я не психолог. Можу лише сказати, що чоловік матиме щасливі стосунки з жінкою тоді, коли уважно слухатиме її і розмовлятиме з нею.