Геннадій Попенко: «Цікаво було грати гея переодягненого у жінку, який втікав від міліції...»

Почав активно працювати на телебаченні, ще коли був студентом-відмінником театрального університету. Зараз на рахунку Попенка безліч успішних проектів– «За гроші», «3х4. Найкумедніше домашнє відео»


Обличчя ведучого з`являється якщо не в «Погоді на «Новому», то в «Корисній площі», якщо не в «Безумному дні», то ще в якомусь несподіваному проекті. Проте Геннадій Попенко не лише відомий шоумен — він глибокий актор, хоча таким його знають не всі...

—Геннадію, які ролі вам довелось зіграти на театральній сцені?

—Грав Фауста, працював тоді з провідними українськими, російськими режисерами. Потім друзі з Молодого театру ставили «Ромео і Джульєту» в сучасній варіації і взяли мене на роль Меркуціо. Грав головну роль у драмі Лесі Українки «Адвокат Мартіан» — дуже цікава постановка. Зараз час від часу граю на сцені, але це заняття більш схоже на хобі, роботою театр назвати складно.

—А є якась омріяна роль?

—Є такий Володимир Завальнюк, на рахунку якого кілька десятків міжнародних премій, разом ми співпрацюємо чотири роки, організували щось на кшталт театру-студії, де є і професійні актори, і любителі… Даємо вистави на малій сцені Національного палацу мистецтв «Україна». І от Володимир Завальнюк дав мені можливість зіграти роль, про яку мріяв — з моєю однокурсницею Анею Яремчук граємо у виставі «Маленький принц».

—Чому театр для вас лише хобі?

—Бо не приносить належних прибутків, на які можна було б утримувати родину, розвиватись по життю. Актори зараз заробляють смішні гроші! Звичайно, є й кілька Академічних театрів, де актор може заробити 4-8 тисяч гривень, але цього вистачатиме, щоб поїсти і на оренду квартири.

—Знаю, що знімаєтесь у кіно. Яка була остання роль з вашою участю?

— У Львові незабаром буде фестиваль, де презентуватимуть короткий метр Іри Цілик «Помин». Письменниця склала кіносценарій, виграла конкурс Держкіно і на ці гроші відзняла короткометражку. Головна чоловіча роль дісталась мені. Далі повеземо фільм на закордонні фестивалі.

—Багато акторів відмовляються від участі в серіалах, стверджуючи, що це не мистецтво. Ви гадаєте інакше?

—Серіали — це виробничий процес, але навіть туди не влізеш не маючи таланту та професіоналізму… і трохи фарту. Пригадую кілька серіалів, зйомки яких мені приносили величезне задоволення. Наприклад, цікаво було грати в українському серіалі «По закону» гея переодягненого у жінку, який втікав від міліції. За сюжетом мого героя ловлять, він підписує зізнання, знімає перуку і ридає, розмазуючи туш та помаду по обличчю.

—Ходять чутки, що Попенко — ваш псевдонім…

—Історію зі «справжнім» прізвищем Розов-Дамаскський я вигадав, ще коли потрапив з університету на «Новий канал». Був тоді гарячим, молодим, худим студентом, а мені дали заповнювати силу-силенну анкет. Такого там понаписував, що жарт з псевдонімом — це ще квіточки! Попенко — давнє українське прізвище, так називали другу дитину в попівських сім’ях. Своїм родом я дуже пишаюсь — одна його гілка козацька, в прадіда на стіні висіла грамота, що в разі війни він змушений бути в козацькому строю зі своїм конем та зброєю.

—Ви почали працювати на телебаченні ще навчаючись в університеті, чому вирішили ускладнити собі студентське життя?

—На жаль, я відвідував не всі лекції в університеті, зрозумів, що одного дня відчиняться двері і з нами попрощаються. Уся та атмосфера свободи, надії та знайомства залишаться за спиною, а ти перетворишся у нікому не потрібного актора. Звичайно, доля щасливого випадку є, але сподіватися можна лише на себе. Тому студентом заробляв анімованими персонажами — бігав у костюмах курчати чи ведмедика по вулицях, роздавав реклами. Такими були мої перші заробітки. Лише на другому курсі університету зрозумів, що потрібно працювати на роботі наближеній до моєї спеціальності, тоді потрапив на музичний канал «Біз-ТV» в ролі ді-джея. Пригадую, стояв у кадрі, розмахував руками й розповідав про музичні тенденції — отака смішна робота була. З четвертого курсу вже працював ведучим у «Мелорамі» — музичній програмі на «Інтері», періодично «світився» на інших телеканалах… Тому, коли закінчував університет отримав пропозиції про роботу одразу від чотирьох каналів.

—Обрали «Новий канал»?

—Так. Для мене у роботі дуже важливий колектив, а на «Новому» ця ситуація складалась найкраще. Пропрацював тут дев’ять років…

—В такому випадку чому вирішили перейти на «Перший Національний»?

—Вирішував не я, а керівництво каналу. Робота на «Новому каналі» закінчилось на ранковій передачі «Підйом», яку я вів з Педаном, Притулою та Олею Фреймут. Давно і активно займаюсь японським бойовим мистецтвом діжу- джитсу, трохи вгамував своє захоплення тільки після народження доні. А раніше брав участь у змаганнях, їздив у Японію, на семінари по всьому світу… І от коли в серпні 2009-го ми в запускали «Підйом», я домовився з людиною відповідальною за проект, що поїду на змагання в середині осені. Тоді мені сказали «нема проблем», пообіцяли, що подорож буде частиною проекту і я виходитиму з трьома іншими ведучими на прямий зв'язок в ефір. Я передавав відео з Японії, фото, телефонував, але коли повернувся у Київ дізнався, що мене збираються звільняти. Усі ті роки працював в своє задоволення, не ставлячи ніяких вимог, а ситуація, що склалась відбила у мене бажання залишатись на каналі. Пішов тихо, без скандалів — в нікуди. Аж за рік часу мені подзвонила Лариса Дроздова — керівник відділу розважальних та пізнавальних програм на «Першому Національному» і запросила під своє крило.

—Запропонували цікавий проект?

—Запропонували вести жіноче ток-шоу, де потрібен був чоловічий погляд. Це був незвичний для мене формат. Спочатку я пручався, а потім мені сподобався процес живого спілкування з публікою, виникало враження, що сидиш з друзями на кухні. У передачі «Легко бути жінкою» була чоловіча аудиторія, ми висловлювали свою думку стосовно обговорюваної проблеми. Шоу тривало годину і виходило кожен будній день. Ведучі чергувались парами — один тиждень я з Тетяною Гончаровою, інший — Ольга Сумська з Віталіком Борисюком. Наш дует з Танею зберігся — зараз ведемо музичне шоу «Рояль у кущах». Програма нагадує вдосконалений варіант «Відгадай мелодію», тільки за роялем у кущах ховається композитор Володимир Бистряков.

—Але все ж таки повернулись на «Новий канал» для участі в програмі «Шоу Шара»…

—Це не було повернення, лише разовий проект. Звернулися на кшталт «прийдеш чи ні», а не «повертайся, ми тебе любимо». Мене зацікавила передача, хоча зйомки проходили вночі у супермаркеті і весь час доводилось пересилювати сонливість. Аби не заснути — влаштовували перегони на продуктових візочках, хлопавки стріляли, підколювали одне одного…Шкода, що не дійшло до другого сезону, а то б ми і на роликах і на мотоциклах по супермаркеті ганяли.

—У «Шоу Шара» ви дозволяли людям набрати повні кошики товарів задарма. Хто з учасників відзначився найбільше?

—Мені запам’ятались найбільш нестандартні пари. Був, наприклад, хлопчик з мамою — вже нестандартна ситуація, бо брали до участі переважно сімейні пари — і вони спокійно собі ходили поміж рядів, ніякої паніки чи істеричного загрібання продуктів, такі милі й хороші, що приємно було дивитись. А ще були хлопець з дівчиною, які немилосердно волали одне на одного, ми їх «запікувати» не встигали. Дуже розважали пари, які набирали повні візочки продуктів, якісь вази, тарелі, що вилітали й розбивались на поворотах.

—Які з проектів, що вели хотілося б повторити?

—Була передача на «Новому каналі» «Безумний день» — от її хотілося б повторити. Суть шоу в тому, що впродовж дня знімальна група слідує за однією людиною, створюючи їй нестандартні ситуації. Передача ставила людину перед вибором — добре повестись чи погано, допомогти бабусі перейти дорогу чи відмовити…За кожен хороший вчинок герой шоу отримував плюс, а ми йому начисляли певну суму грошей. В кінці дня влаштовували якусь вечірку, запрошували на неї героя, мовляв, друже, ти сьогодні красунчик, заробив стільки-то грошей. Ця передача позитивна, вона пропонує людям робити добро і несподівано отримати за це матеріальне «дякую».

—Геннадію, ви довгий час холостякували. Як зрозуміли, що ваша обраниця саме та єдина?

— Мені здається, що чоловік повинен похолостякувати, аби знайти саме те, що тобі потрібно. Раніше дивися на дівчат і розумів, що вони чудові, але зв'язати з ними життя я не готовий. Чесно кажучи, ніколи себе не уявляв одруженим чоловіком з дітьми. Але як тільки зустрів Ірину, зрозумів, що це та людина з якою я буду іти далі по життю. Хоча в дружини не творча професія, вона працює у сфері фінансів, — це перша людина, до кого звертаюсь за порадою. У Ірині мене захоплює те, що вона може прямолінійно і жорстко вказати на мінуси моєї роботи, а я в свою чергу намагаюсь виправити ці недоліки.

—Рік тому ви стали татусем. Як назвали доню?

—Назвали Богданкою, зараз донечці рік і п'ять місяців. Як тільки почали думати про дітей, у мене в голові засіли два імені Богданка і Святослав. Ірина, звичайно, хотіла обрати більш ніжне ім'я, наполягала на Насті. Але коли поглянули на донечку, зрозуміли, що вона — Бодя і все... така бешкетлива, така жвава, а хитрюща яка.

— Окрім діжу- джитсу маєте ще одне екстремальне захоплення — мотоцикли. Якщо з першим довелось пригальмувати, то як складається ситуація із залізними конями?

—Досі ганяю — це моя пристрасть. Їх у мене кілька різних, кожен для своєї їзди. У дружини теж є свій мотоцикл. Пригадую, зранку подарував Ірині на день народження мотоцикл, а ввечері дізналися, що вагітні... Отак, того дня мали відразу два подарунки.

Довідка "ТелеЗамку"

Геннадій Попенко народився 16 червня 1979 в Полтаві. Закінчив Київський університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Ще будучи другокурсником почав працювати ведучим музичного каналу "Біз-TV". Навчався на "відмінно", але постійно пропадав на проектах, кастингах, зйомках.

Четвертокурсником Геннадію запропонували роботу чотири телеканали. Обрав колектив на "Новому". Найпопулярніші проекти з його участю "За гроші", "3х4". Найкумедніше домашнє відео", "Погода на "Новому ", передача про ремонт "Корисна площа ". Крім цього, Геннадій вів на Новому каналі проект "Божевільний день", працював у програмі "Шоуманія", "Шоу Шара". Зараз працює на "Першому Національному", веде передачу "Рояль в кущах". Знявся у фільмах "Боксери надають перевагу блондинкам"(2010), "Не скажу" (2010), "Рік золотої рибки" (2007), "Ігри в солдатики" (2007) та багатьох серіалах. Одружений, має дружину Ірину та дочку Богдану.