Автор бабусі з котом готується до... президентських виборів

Свою несудимість Максим Голосний вже відсудив

Виборча кампанія — давно позаду, а веселий білборд, з якого бабуся розповідала: «Взнала, що внук голосував за «Регіони», — переписала хату на кота», не втратив популярності. Інтернетом величезна колекція «котобабусиних» жартів і пародій гуляє. На слуху — і автор легендарного білборда, колишній голова Єлизаветівської сільради (на Дніпропетровщині) Максим Голосний. Той самий екс-кандидат у депутати по Дніпродзержинському округу, якому довелося свою виборчу кампанію з підпілля вести, — через порушену проти нього кримінальну справу й оголошення у розшук. Пришитий йому кримінал, як і усунення з посади сільського голови, Максим Голосний називає розправою за активність та «владонеугодність». І не втомлюється відстоювати своє ім’я у судах. Одну справу у Вищому спеціалізованому суді автор славетної бабусі з котом вже виграв. Подробиці «ВЗ» дізнавався з перших вуст. У розмові з Максимом Голосним прояснилися й інші цікаві деталі з його життя після виборів.

- Що це за справа, в якій Вищий спецсуд виніс рішення на вашу користь?

— Проти мене було сфабриковано дві справи. Одну — за статтею про розтрату, привласнення майна. Іншу — за дрібне хуліганство, яке потім перекваліфікували у навмисне нанесення легких тілесних ушкоджень. У другій справі, яка стосувалася подій 2005 року, мене ще 2007 року виправдали рішенням суду. Але через те, що суддя буцімто не проголосила у залі суду «іменем України» апеляційна інстанція скасувала виправдальний вирок і повернула справу на дослідування. Там її і закрили за відсутністю складу злочину і недоведеністю. Про це є відповідна постанова слідчого. Але у квітні 2011-го про цю справу раптом знову згадали. При цьому навіть не потрудилися скасувати постанову слідчого, про яку я казав. Виходить, мене засудили за закритою кримінальною справою. Визнали винним, а другим абзацом звільнили від покарання у зв’язку з тим, що сплив термін давності. Таким чином завдяки нашій правоохоронній системі я отримав так звану технічну судимість. Оскаржити це рішення в апеляційному суді мені не вдалося. Тому звернувся до Вищого спеціалізованого суду.

- Там же — ще один ваш позов, про поновлення на посаді голови Єлизаветівської сільради...

— Так. Але якби у мене залишилася технічна судимість, можна було б навіть не сподіватися на позитивне рішення у цій справі. Бо особа, яка засуджена за кримінальною статтею, не може працювати в органах місцевого самоврядування.

- Чим закінчилася історія з оголошенням вас у розшук?

— Тут взагалі до маразмів дійшло. Мене оголосили у розшук, навіть не ознайомивши зі справою і не пред’явивши обвинувачень. Причому моя оперативно-розшукова справа чомусь числилася за відділом із боротьби з незаконним обігом наркотиків. Хоча йшлося про економічний злочин (буцімто привласнення майна сільради). На запитання, як таке могло статися, мені почали розповідати, що начебто слідчий, який вів мою справу, перевівся до відділу з боротьби із незаконним обігом наркотиків. Але ж це — маячня. Навіть якщо слідчий перевівся, навіщо забирати зі собою справу?

У 20-х числах січня я навідався до райвідділу міліції, де на стенді висіла інформація про мій розшук. Кажу слідчому: давайте повідомлення про підозру (як того вимагає новий Кримінально-процесуальний кодекс), мене ж начебто шукали. А мені відповідають: ви — свідок, а не підозрюваний. І допитували мене як свідка. Виходить, півроку у розшуку я перебував... як свідок.

- Яка доля вашого позову у Печерський суд проти генпрокурора Віктора Пшонки?

— Після усунення з посади голови Єлизаветівської сільради мене звинуватили у тому, що не повернув службові «Жигулі», ноутбук, телефон і талони на бензин. Але на той час я оскаржував рішення суду першої інстанції щодо мого відсторонення в Апеляційному суді. Тому питання про повернення цих матеріальних цінностей не стояло. Просто шукали привід завести на мене кримінальну справу. Всі знали, що автомобіль, ноутбук, телефон і талони на бензин у мене на збереженні. Але секретар сільради звернулася про повернення майна не до мене, а до міліції — із заявою про пропажу. Порушили справу, КРУ провело перевірку, в ході якої незаконно зламали мій опечатаний кабінет. Через ці порушення я звертався у прокуратуру і міліцію, але мої звернення ігнорували. Генеральна прокуратура теж не відреагувала. Тому подав позов у Печерський суд на генпрокурора про визнання його бездіяльності. Розгляд переносили більше восьми разів. Потім прислали повідомлення: у зв’язку з тим, мовляв, що набув чинності новий КПК, скарга не підлягає задоволенню — хочете позивайтеся ще раз. Думаю, це була продумана стратегія: розгляд навмисно переносили, щоб дочекатися, коли запрацює новий КПК (я звернувся до суду, коли ще діяв старий кодекс).

- Як сприйняли результати виборів по своєму округу (за даними ЦВК, Максим Голосний отримав 2634 голоси, посівши сьоме місце з 15 кандидатів)?

— Спокійно. Хіба ж можна було чекати іншого? Я йшов на вибори, щоб з’ясувати, на що може розраховувати молода 30-річна людина, яка не має за спиною ні політичних, ні фінансових ресурсів, ні партійної підтримки.

- Ще раз спробувати не хочете — на повторних виборах у котромусь з п’яти «вакантних» округів? Може, вже і пропозиції були про підтримку від політичних партій?

— Спілкувався з представниками деяких політичних сил, вони цікавилися, чи немає у мене бажання піти на довибори. Насамперед йшлося про Київ. На що я сказав: «Хлопці, я побачив, що таке вибори. Це гроші, помножені на технології. Самою технологією, креативом, на жаль, дуже важко перемогти. А навіть якщо і переможеш, то не зможеш проконтролювати і відстояти свій результат. Якщо буде фінансування, то залюбки спробую. Мені це цікаво». Якби у

2015-му мені вже виповнилося 35, «по приколу» пішов би і на президентські вибори (35-ліття, прописане у Конституції як нижній віковий ценз для кандидатів у президенти, Максим Голосний святкуватиме лише у жовтні 2016 року. — «ВЗ»).

- Черговий креатив а-ля бабуся з котом не намічається?

— Під президентські вибори буде. Вже працюємо над цим. Задуму не розкриватиму, скажу лише, що буде не менш епатажно, ніж бабуся з котом.

Бабця і кіт започаткували нову сторінку у сучасній політології. Думаю, років за п’ять вся політична реклама трансформується від тієї чорнухи, якою нас постійно годують, до креативу. Перемагатимуть ті кампанії, які викликатимуть більше посмішок.

- Сім’я вже з вами (через переслідування під час виборчої кампанії Максиму Голосному довелося відправити дружину і маленьку доньку у безпечне місце)?

— Ми разом, але додому ще не повернулися, бо це трохи копіткий процес — треба зібратися, перевезти речі. Зараз займаємося цим. Будемо повертатися до нормального життя... Мені більше за інших пощастило. Хлопець, який розробив скандально відому футболку («Спасибо жителям Донбасса...»), змушений був поїхати з України. У Сумах за трафарети із портретом «гаранта» з простреленою головою активісти отримали по два роки. А мені вдалося дивом відкараскатися від такої участі. Знаючи, як це, коли обіцянки про допомогу так і залишаються лише обіцянками, я готовий неголослівно допомогти засудженим хлопцям зі Сум — безкоштовно надати їм юридичну допомогу.