Адам ЗАГАЄВСЬКИЙ: «Іноді почуваюся звичайною людиною, в окремі дні – поетом»

Народився пан Адам у Львові, але родину Загаєвських, як і багато інших польських родин, було репатрійовано до Польщі в середині минулого століття. Місто народження залишилося містом мрій і натхнення для Адама Загаєвського. Про Львів, творчість, літературні й філософські погляди — розмова з відомим польським письменником.

— Цьогоріч у Львів, на Форум видавців, спеціальним гостем якого ви були, приїхали вшосте. Побувати у рідному місті шість разів за шістдесят років — це мало чи багато?

— Шість разів — це якщо рахувати моє народження у цьому місті. Кожного разу приїжджаю лише на кілька днів і не маю часу для того, аби заглибитися у сучасний Львів. Хотілося б приїхати сюди на триваліший термін, як тільки трапиться нагода, але наразі такої можливості немає.

— Були у Львові чотири роки тому. Чи змінилося наше місто за цей час?

— Гарне враження справив на мене ваш новий аеропорт, але інших суттєвих змін не зауважив. Для мене Львів — вічне місто.

— Де ще побуваєте до кінця цього року?

— Щоосені їду в Чикаго, де десять тижнів проводжу заняття в тамтешньому університеті — викладаю літературу.

— Ви — один із найкращих сучасних польських поетів. Це думка не лише фахівців — знавців літературного процесу, а й читачів. Чи самі вважаєте себе найкращим?

— Звісно, ні. Не можна себе вважати найкращим. Хіба треба бути Маяковським, але не маю його темпераменту. Поетом не можна бути постійно — хіба час від часу, як казав Норвід. Це — не постійний стан.

— Тобто буває стан, коли ви — поет, а буває — коли прозаїк, а часом — звичайна людина?

— Інколи почуваюся індивідуумом, звичайною людиною, інколи — читачем, лише в окремі дні відчуваю себе поетом. І так насправді є в усіх поетів. Ти поет лише тоді, коли приходить натхнення, коли ти сконцентрований лише на поезії, і обставини складаються так, що ти пишеш.

— Ви сказали, що інколи почуваєтеся звичайним читачем. Що зараз читаєте?

— Читаю малу прозу, есеї, щоденники, поезію, філософські твори…

— Яким авторам віддаєте перевагу?

— Люблю твори польського письменника Ярослава Івашкевича. Хоча він помер тридцять років тому, нещодавно побачили світ три томи його щоденників — дуже цікавих.

— Чи знайомі з українською літературою?

— Не надто добре. Трохи читаю Анд­руховича, з класиків — Тараса Шевченка.

— Крім літератури, чимале місце у вашому житті посідають музика і живопис. Коли почалася ваша любов до цих видів мистецтва?

— Добре не пам’ятаю. Не належу до людей, які рано почали цікавитися такими важливими речами, як музика і живопис. Є письменники, які вже у десять років читали Пруста. Я у десять років читав Жуля Верна, а не Гомера. Музика і живопис поволі входили у моє життя — коли мав уже 19 чи 20 років. Спочатку зацікавився джазом. Потім — класичною музикою. А живопис прийшов ще пізніше, бо це було пов’язано з подорожами, під час яких відкривав для себе великі музеї світу. Подорожувати почав досить пізно, бо замолоду вчився і не мав такої змоги.

— Що потрібно людині, аби мати змогу подорожувати, — час, бажання, гроші?..

— Треба бути громадянином вільної країни. При тоталітарному режимі ніхто не мав змоги подорожувати — комунізм нам цього не дозволяв. Щодо грошей, то у мене не було їх надто багато. Мене запрошували на стипендії, ґранти, а також як гостя на різноманітні фестивалі. У цьому сенсі поети й письменники мають певні привілеї, бо отримують змогу подорожувати по світу.

— У вас глибокі філософські твори. З чим це пов’язано — ви філософ і у пое­зії чи таке ваше бачення світу?

— Поезія відрізняється від філософії, але є й схожі риси. І поезія, і філософія намагаються зрозуміти світ. Справжня поезія намагається не лише висловити глибокі почуття, а й розібратися в них. Поезія оперує образами, а філософія — поняттями. Можливо, тому впродовж тисячоліть іде війна між поетами і філософами. Зазвичай філософи не люблять поетів, а поети — філософів.

— Яким філософам ви віддаєте перевагу?

— Читаю Платона, Хайдегера, Шопенгауера. Коли був молодим, любив філософію Ніцше, але тепер уже ні. Ніцше казав, що кожен митець — це лакей якогось філософа. Він вважав, що митці не вміють мислити. Я так не думаю. Поети мають іншу точку зору, ніж філософи, поезію не можна зводити лише до філософії. Наприклад, Чеслав Мілош — великий польський поет, але він не може говорити так, як, наприклад, Хайдегер чи польський філософ Лешек Кулаковський. Поети говорять образами, емоціями, тоном голосу, такими словами, які неможливо передати мовою символів і понять.

— Який Адам Загаєвський у побуті?

— Про це, очевидно, потрібно питати у моєї дружини. Вона каже, що я занадто багато читаю, замало часу присвячую родині. Проте я люблю бувати вдома, люблю інколи готувати. Вдома я — звичайний чоловік, досить спокійний.

— Що ви любите готувати? Чи маєте якесь хобі?

— Не маю жодного хобі, хіба, якщо можна назвати хобі те, чим я займаюся постійно: пишу, читаю, слухаю музику. Готувати люблю тушковані овочі — паприку, помідори — з рибою або з м’ясом. Ця страва назви не має, це мій імпровіз. Дружина завжди мене хвалить, коли готую, каже, що смачно.

— Які риси повинна мати жінка, яка є дружиною творчої особистості, людини, що їздить по світу, часто не буває вдома?..

— Французький поет Бодлер казав, що жінка повинна бути вродливою і не повинна бути розумною. Я так не вважаю. Жінка повинна бути інтелігентною. До слова, моя дружина Марія — полька, але досконало знає французьку мову. Вона переклала мої поезії французькою і видала у Франції два томи моїх віршів. Вона близька мені не лише інтелектуально, а й по духу, розуміє мене. Марія — психотерапевт, має свій кабінет.

— Що б ви побажали українцям?

— Хочу побажати, щоб Україна ставала все ближчою до Європи і увійшла в Євросоюз. Бажаю, аби ви добре жили, багато читали доброї літератури. Не раджу читати Стівена Кінга, Дена Брауна і книги про Гаррі Поттера. Читайте Тараса Прохаська, Збіґнєва Герберта, Томаса Манна, ходіть до філармонії і слухайте гарну музику…

P. S. Автор висловлює щиру вдячність перекладачеві з польської Марії Весні за допомогу під час спілкування з Адамом Загаєвським.

Із досьє «ВЗ»

Адам Загаєвський — один із най­відоміших сучасних польських поетів, прозаїк, есеїст. Лауреат багатьох престижних літературних нагород, претендент на Нобелівську премію. Народився 1945 року у Львові, але невдовзі родину репатріювали до Польщі. Син інженера-винахідника Тадеуша Загаєв­ського. Навчався філософії та психології в Кракові, закінчив Ягеллонський університет. Входив до літературної групи «Сьогодні». Підписав дисидентський «Лист 59-ти» (1975), брав участь у русі «Солідарність», публікувався у самвидаві. З 1981-го жив у Парижі, в 2002-му повернувся до Польщі. Живе у Кракові, Парижі і Х’юстоні, викладає в університетах США. У поезії продовжує лінію Ч. Мілоша. Автор есе про творчість Б. Шульца, Ю. Чапського,

Ч. Мілоша, З. Герберта та інших.