«Був один відсоток, що я виживу…»

50-річний Роман Домарецький розповів медикам, що погано почувався ще у перші дні жовтня, — дискомфорт у грудях турбував львів'янина за будь-яких навантажень. Однак він проігнорував цей тривожний симптом, аж поки на третю добу вночі не відчув сильного пекучого болю. Дружина відразу викликала «швидку». Пана Романа відразу повезли до Лікарні Святого Луки.

Спеціалісти медзакладу діагностували у пацієнта гострий інфаркт міокарда всієї передньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки. Це досить велика зона ураження серцевого м’яза. Втрачений час міг коштувати львів'янину життя.

Причину інфаркту лікарі встановили вже під час коронарографії. У чоловіка виявили перекриття проксимального відділу передньої міжшлуночкової артерії, яка є однією з основних судин і постачає кров до серця. Хірургам потрібно було якомога швидше відновити кровотік. Для цього вони завели в судину катетер, доправили стент і розширили ним просвіт артерії.

Відразу після встановлення стента у пана Романа виникла шлуночкова пароксизмальна тахікардія — смертельно небезпечне порушення ритму. Серцебиття пацієнта пришвидшилося до 200 ударів на хвилину. Медики негайно почали проводити непрямий масаж серця та електричну дефібриляцію.

На щастя, чоловіка вдалося врятувати. Але на цьому боротьба за його життя не припинилася.
Уже за кілька годин під час перебування у палаті інтенсивної терапії у львів'янина виникли нові ускладнення, що були спровоковані не лише обширністю інфаркту, а й хронічним захворюванням — цукровим діабетом, на який він хворіє.

Фракція викиду, тобто обсяг перекачаної крові під час скорочення серця, впала до 20% - за норми у понад 55. Виник набряк легень. Щоб підтримати насосну функцію серця, лікарі під'єднали пана Романа до внутрішньоаортального балонного контрпульсатора. За три доби стан пацієнта стабілізувався, після чого його від'єднали від апарата та продовжили медикаментозне лікування.

Фахівцям Лікарні Святого Луки вдалося тричі відвернути загрозу життю львів'янина. Нині чоловік уже вдома, добре почувається й безмежно вдячний медикам за порятунок. «Давали 1%, що я виживу. Але завдяки лікарям я наче ще раз народився», — каже пан Роман.