Глаукома: вилікувати не можна, треба контролювати

Вчасно знайти

За даними Всесвітньої орга­нізації охорони здоров’я, у сві­ті налічується 2,2 мільярда осіб з порушеннями зору. Близько 1 мільярда з них могли б бути ви­лікувані, а втрату зору у них мож­на було запобігти або усунути. І якщо глаукому (одну з головних причин незворотної сліпоти у світі) вчасно виявити та почати лікувати, її перебіг можна суттєво сповільнити.

Глаукома — захворювання, яке вражає не лише дорослих. На­приклад, вона буває вродженою, від неї страждають і немовлята, і підлітки.

Глаукома — багатофакторне захворювання, що призводить до ураження зорового нерва і супро­воджується прогресуючим зву­женням полів зору, аж до повної сліпоти. Зазвичай за глаукоми підвищується внутрішньоочний тиск, але не завжди. Найчастіше центральний зір при цьому за­хворюванні довго залишається збереженим, тобто пацієнт може добре бачити вдалину. Насампе­ред страждає периферичний зір. На початкових стадіях пацієнти не відразу помічають звуження поля зору: це може бути випа­дання певних ділянок або поява темних плям. І тільки на більш розвиненій стадії утворюється звуження периферичного поля зору. Крім того, дивлячись двома очима, пацієнт може не помічати, що одне око бачить значно гірше, ніж друге.

Проте є чинники ризику глау­коми, на які слід звернути увагу: наявність глаукоми у найближ­чих родичів; серцево-судинні захворювання в анамнезі; ко­роткозорість; прийом стероїд­них засобів. Є й деякі симптоми, які можуть зазначати наявність глаукоми: болючі відчуття чи від­чуття піску в очах; періодичні по­яви пелени або перешкоди перед очима, поява ореолів навколо джерел світла або під час водін­ня автомобіля; погіршення зору у сутінковий час; головні болі. Закритокутова форма глаукоми проявляється яскравіше, такі па­цієнти швидше звертаються до лікаря. За відкритокутової фор­ми глаукоми ці симптоми можуть бути зміщені і не завжди змушу­ють пацієнтів вчасно звернутися до офтальмолога.

І хоча основний показник роз­витку глаукоми — підвищений внутрішньоочний тиск, у деяких пацієнтів він може бути вищим або нижчим за норму, напри­клад, через індивідуальну товщи­ну рогівки. Крім того, виділяють глаукому нормального внутріш­ньоочного тиску (найчастіше її діагностують у жінок з гіпотонією або мігренями). Тому для вста­новлення діагнозу важливо про­вести комплексне обстеження, що включає периметрію (вимір полів зору) та офтальмоскопію (огляд очного дна та зорового нерва). Крім того, ефективним методом діагностики є оптична когерентна томографія.

Лікувати і не здаватися

Глаукому не можна повністю вилікувати, але її можна контролювати. Лікування глаукоми складається з кількох напрямів: медикаментозне (очні краплі; засоби, що знижують продукцію внутрішньоочної рідини або її від­тік, а також препарати, що вико­нують обидві ці функції одночас­но), лазерні методики, хірургічне лікування. На будь-якому етапі пацієнту з глаукомою потрібно нейропротективне лікування, для чого призначають засоби для по­ліпшення мозкового кровопоста­чання.

Око — дзеркало мозку, на під­ставі якого і під час аналізу яко­го можна судити про дуже бага­то процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі. У неврологічних (таких, як судинні захворювання мозку, включаючи інсульт, цереброваскулярну не­достатність, розсіяний склероз, хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона) та нейроофталь­мологічних захворювань одні й ті самі причини виникнення та механізми розвитку. Наприклад, дуже часто хвороба Альцгеймера починається разом із глаукомою. Одні й ті ж механізми викликають і пошкодження мозку, і пошко­дження сітківки ока.

Якщо пацієнта з глаукомою вчасно почали лікувати і він до­тримується всіх рекомендацій лікаря, ефективність медика­ментозної терапії у 80% пацієнтів дозволяє зберегти добрий зір на довгі роки. Щоправда, 10% пацієнтів, які навіть отримува­ли лікування та спостерігалися в офтальмолога, на превеликий жаль, все одно сліпнуть. При цьому, за статистикою лікарів, 50% хворих на глаукому не до­тримуються рекомендацій ліка­ря, тобто не виконують режиму медикаментозної терапії. Деякі кидають лікування, тому що не бачать ефекту (хоча побачити його в принципі неможливо); ко­мусь заважають побічні ефекти (препарати з консервантами час­то спричиняють сухість, почерво­ніння чи запалення очей). Окре­мою проблемою лікарі вважають очні препарати-дженерики, які заполонили ринок та якості яких ніхто не гарантує, оскільки вони не проходять окремих клінічних досліджень.

Лікарі радять здоровим людям після 40 років щорічно ходити до офтальмолога та вимірювати внутрішньоочний тиск. Людям із групи ризику таке обстеження потрібно двічі на рік після 35 ро­ків. Пацієнтам із встановленим діагнозом нагадують не порушу­вати режиму прийому препаратів та відвідувань лікаря. Крім того, таким людям рекомендують об­межити (а краще зовсім виклю­чити) роботу з комп’ютером, чи­тання книг і перегляд телевізора. Освітлення більше підходить сте­льове, а тривале перебування го­ловою вниз (наприклад, для ви­конання городніх робіт) для них небезпечне. Хворим на глаукому важливо отримувати достатньо вітамінів груп, А і В.

Якщо глаукому виявити на ранніх стадіях, то захворювання можна сповільнити та запобігти розвитку сліпоти.