Туберкульоз — одна з найпоширеніших інфекцій

Уперше цей мікроорганізм виділив німецький вчений Роберт Кох у 1882 році, хоча сама недуга була відома й раніше. Мікроорганізми туберкульозу вирізняються високою життєстійкістю. У довкіллі у вологому і темному місці вони можуть зберігатися впродовж місяців і навіть років.

Найчастіше захворювання уражає ле­гені, але може інфікувати й інший орган — виявляли поодинокі випадки туберку­льозу шкіри, ока та вуха. Усіх їх неодмін­но верифікують морфологічно і лабора­торно, бактеріологічно. Наприклад, за туберкульозу шкіри обов’язково роблять біопсію. Це необхідно, щоб не лише під­твердити діагноз, а й дізнатися, як кон­кретно пацієнта лікувати. Тому і необхідне бактеріологічне підтвердження (з виді­ленням збудника) із тестом на лікарську стійкість.

Глобальна проблема у світі під час лі­кування туберкульозу — розвиток антибі­отикорезистентності. Розвиток стійкості до двох найбільш ефективних основних препаратів отримав назву «туберкульоз із множинною лікарською стійкістю». Такі випадки потребують тривалішого ліку­вання. Якщо за чутливого туберкульозу воно займає 6 місяців, лікування мульти­резистентної форми становить від 18 до 24 місяців. Незважаючи на постійне зни­ження захворюваності на туберкульоз, більше третини всіх виявлених вперше пацієнтів хворіють на туберкульоз із мно­жинною лікарською стійкістю. Серед тих, хто захворів повторно (рецидиви та не­вдале лікування), таких пацієнтів понад 60%.

Симптоми захворювання

Нерідко туберкульоз виявляють ви­падково під час проходження флюоро­графії. Це так звані малі форми, коли ще не з’явилися явні скарги.

Обов’язкове обстеження мають про­йти ті, хто має такі симптоми:

• невмотивований кашель тривалістю 3 місяці і довше;
• одноразово з’явилося кровохаркан­ня;
• невмотивоване схуднення;
• слабкість;
• пітливість, особливо у нічний час.

Що стосується дітей, то понад 60% ви­падків захворюваності пов’язані з контак­том із хворим. Причому нерідко родичі та батьки приховують цей факт.

До групи ризику також входять:

• ВІЛ-інфіковані;
• люди із імунодефіцитом;
• пацієнти, які приймають препарати, що знижують імунітет;
• люди із хронічними захворювання­ми;
• особи, які зловживають алкоголем.

Джерелом інфекції є хвора людина з активною формою туберкульозу легень. Під час кашлю, чхання та розмови хворий виділяє мікобактерії, і вони потрапляють до організму людини, коли вона вдихає. Найчастіше до зараження туберкульозом призводить тривалий і тісний контакт із хворим. Водночас навіть після контакту захворіти може не кожен. Багато в чому це залежить від ступеня захисних сил організму (до ослаблення імунітету мо­жуть призводити неповноцінне харчу­вання, перевтома, стрес, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, ВІЛ-інфекція), а також недотримання гігієніч­них правил.

Щодо можливості зараження у громад­ському транспорті, то для цього потрібен тісний контакт, а не разовий. Але навіть за тісного контакту та зараження більшість людей не хворіють. Якщо виявляють хво­рого, на період, поки він небезпечний для оточення, його госпіталізують.

Один з найбільш ефективних та про­гресивних методів лікування — режими лікування мультирезистентного тубер­кульозу з використанням нових проти­туберкульозних засобів. Зараз є моди­фіковані укорочені режими лікування туберкульозу з множинною стійкістю до лікарських засобів. Замість 18−24 місяців лікування триває 6−9 місяців.