НЦД: діагноз, якого не існує?
Дитячі примхи чи небезпечний синдром…
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/497497/nevrolohiia.jpg)
Швидка втомлюваність, синява під очима у школяра, — явище доволі часте і для багатьох батьків, на жаль, не є приводом привести дитину до лікаря. Тим часом ці симптоми вказують на розбалансування вегетативного відділу нервової системи, що, на думку лікарів, в дорослому житті може «відгукнутися» ранніми інсультами або інфарктами, серйозними проблемами в сексуальній сфері у чоловіків та патологічним перебігом вагітності у жінок. Що слід знати батькам про нейроциркуляторну дистонію у дітей — розповідає лікар вищої категорії, невролог Ольга Купець.
— Часто доводиться чути від лікарів, що такого діагнозу як дистонія — вегето-судинна чи, правильніше, нейроциркуляторна, у міжнародній медицині не існує? Але ж діти не можуть придумати собі недугу, та й, зрештою, не лише діти…
— НЦД-синдром, що виникає за комплексу різноманітних скарг та симптомів у пацієнта, які можуть проявлятися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони свідчать про наявність кількох різних розладів, які потрібно виявити після ґрунтовних обстежень.
— Як часто від НЦД страждають діти?
— Це доволі поширений стан, і від 25 до 80% обстежених дітей страждають від нього. Порушена вегетативна регуляція першорядних органів знижує якість життя, починаючи з дитячого або підліткового віку, тому НЦД вважають «молодіжною» хворобою. Найчастіше дистонія починається в пубертатному періоді, коли гормони «пробуджуються» у зв’язку з майбутньою перебудовою. Перебіг вагітності матері, гіпоксія, родові травми також негативно впливають на стан вегетативної системи і можуть стати причинами дистонії у дітей. Оскільки це проблема нервової системи, вегетативної, тобто так званої периферичної, вона впливає на роботу всіх внутрішніх органів, відповідно, й клініка дає абсолютно різні симптоми.
— Як проявляється дистонія у дітей?
— Якщо у дитини поганий апетит, часто бувають проноси або закрепи, очі обведені темними колами, вона відстає в рості, погано спить, надмірно вразлива, важко приживається в колективі, з великою ймовірністю можна сказати, що у неї нейроциркуляторна дистонія. За підтвердженням діагнозу батькам потрібно звернутися до невропатолога, який призначить лікування. У підлітків НЦД проявляється такими ж симптомами і в тих же основних формах, що й у дорослих, проте ніжний вік накладає певні особливості. 7−8 років — час бурхливого росту, коли відбувається так зване перше фізіологічне витягування. Діти, які страждають від вегетативної дисфункції, не витримують такого випробування на міцність. Воно обертається новими проблемами — посилюється слабкість, стомлюваність, можливі непритомність, часті головні болі, навіть запаморочення. Вік особливого ризику починається приблизно з 11−12 років. Це період прискореного росту, ендокринної перебудови організму і посиленого навчання. Для полегшення стану дитини проконсультуйтеся з невропатологом.
— НЦД у дорослих поділяють за типами: кардіологічний, гіпертонічний і т ін. Як поділяють розлад у дітей?
— Так само, як і в дорослих. І кожен з типів має свої особливості. У семи з десяти підлітків з цією формою захворювання час від часу спостерігаються гіпертонічні стани, аналогічні гіпертонічним кризам у дорослих. У них наростає втомлюваність, болить серце і голова, виникає запаморочення, тіло вкривається потом, з’являється мерзлякуватість, відчуття браку повітря, порушується сон.
НЦД за гіпертонічним типом. Для цього стану характерне періодичне (при навантаженні, перевтомі, у вечірні години) підвищення верхніх цифр артеріального тиску (АТ) приблизно на 10−15 мм вище норми. Максимальна межа АТ в 10−14 років — 120/65, в 15−18 років — 130/70 мм рт. ст. Гірше піддаються лікуванню випадки, коли піднімається не тільки «верхній», а й «нижній» тиск, причому не періодично, а на тривалий час.
НЦД за гіпотонічним типом. Такий стан проявляється низьким (менш ніж 90/60) тиском, схильністю до запаморочення при зміні положення, непритомністю в транспорті і задушливому приміщенні. Можливі також головний біль, неприємні відчуття в ділянці серця, страх висоти, відставання у фізичному розвитку, астенічна статура. Дітям-гіпотонікам потрібні лікарський нагляд та індивідуально підібрані методи корекції.
НЦД з емоційною нестійкістю. Відмітна особливість такого стану, по-перше, респіраторний синдром. Він виражається відчуттям нестачі повітря, задишкою. А по-друге, порушення терморегуляції з наявністю «температурного хвоста» після різних інфекцій за нормальних аналізів. Зазвичай він розтягується на кілька тижнів. Інший важливий симптом — раптовий, без приводу, стрибок температури.
Ознаки кардіологічного синдрому — біль в серці і різні порушення ритму, так звані перебої (екстрасистоли), прискорене (тахікардія) або сповільнене (брадикардія) серцебиття. Можливі навіть інтенсивні больові напади, що за відчуттями нагадують інфаркт: з ознобом, онімінням кінцівок, страхом смерті. На батьків і самих пацієнтів такі епізоди справляють сильне враження. Підлітка визнають «сердечником», звільняють від фізкультури. Насправді ж серце здорове, але його нормальній роботі заважає розбалансована вегетативна система, яку треба лікувати.
Інші провісники вегетативної бурі - стомлюваність, нічні страхи, енурез. Такі стани мають властивість загострюватися в моменти підвищеного навантаження. Наприклад, коли у дитини контрольна, на тлі травм, застуд і дитячих інфекцій. Як убезпечити школяра від зривів у ці моменти, в кожному конкретному випадку вирішить фахівець.
— А які методи лікуваання НЦД?
— Методів лікування чимало, і вони абсолютно різні. Проте насамперед слід скоригувати спосіб життя — це основа лікування НЦД. Але я ще раз повторюся, треба спочатку правильно поставити діагноз, виключивши різну патологію. Обов’язково потрібно, щоб дитина рухалася, тому що стрес — це найкращий «друг» вегето-судинної дистонії, і у дитини можуть виникати серцебиття, задишка, біль у серці. Тому фізична зарядка допомагає уникати всіх цих симптомів і відновлює психологічну рівновагу. Вона відволікає дітей від стресу і запобігає розвитку вегетативних кризів. Це перше і дуже важливе. Ми рекомендуємо батькам займатися з дітьми різними дихальними вправами, які розслаблюють м’язи тіла. І щоб не почався вегетативний криз — допоможе правильне дихання. Дуже велике значення мають фізіопроцедури: загартовування, повітряні ванни. Під впливом прохолодної води або повітря на тактильні рецептори шкіри стимулюється стан судинної стінки: вона стає стресостійкою. Велике значення має здоровий сон: дитина повинна спати 7−8 годин. Якщо ми не досягаємо ефекту таким чином, вдаємося до контролю вегето-судинної дистонії за допомогою сучасних препаратів, які можуть згладжувати або й цілком нівелювати неприємні симптоми, і якими можна нормалізувати обмін речовин, знизити психоемоційне напруження, поліпшити розумову працездатність.
— Якщо говорити про профілактику, які методи необхідно застосовувати?
— Профілактика є найважливішим моментом, крім діагностики і самого лікування. Саме вегетативні кризи небезпечні у дітей, і для того, щоб їх не допустити, звичайно, батьки повинні стежити за станом своєї дитини. Якщо вони раптом помітили, що дитина стає неспокійною, роздратованою, погано спить, у неї змінився апетит, швидко стомлюється — все це, після виключення органічної патології, є ознаками вегето-судинної дистонії. І вони можуть посилюватися. Слід налагодити баланс між фізичними і розумовими навантаженнями. Обов’язково треба, щоб дитина була на свіжому повітрі не менше 2−3 годин. За годину до нічного відпочинку слід припиняти всі заняття чи ігри з ґаджетами.
Але найголовніше, що у випадку вегето-судинної дистонії дитина має відчувати турботу та увагу батьків. Саме батьки повинні помітити перші симптоми, про які ми говорили, і звернутися до лікаря-педіатра для того, щоб він провів обстеження, поставив діагноз і правильно визначив характер патології.