НЦД: діагноз, якого не існує?

Швидка втомлюваність, синява під очима у школяра, — явище доволі часте і для багатьох батьків, на жаль, не є приводом привести дитину до лікаря. Тим часом ці симптоми вказують на розбалансування вегетативного відділу нервової системи, що, на думку лікарів, в дорослому житті може «відгукнутися» ранніми інсультами або інфарктами, серйозними проблемами в сексуальній сфері у чоловіків та патологічним перебігом вагітності у жінок. Що слід знати батькам про нейроциркуляторну дистонію у дітей — розповідає лікар вищої категорії, невролог Ольга Купець.

— Часто доводиться чути від лікарів, що такого діагнозу як дистонія — вегето-судинна чи, правильніше, нейроциркуля­торна, у міжнародній медицині не існує? Але ж діти не можуть придумати собі недугу, та й, зрештою, не лише діти…

— НЦД-синдром, що виникає за комплексу різноманітних скарг та симптомів у пацієнта, які можуть проявлятися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони свідчать про на­явність кількох різних розладів, які потрібно виявити після ґрунтов­них обстежень.

— Як часто від НЦД стражда­ють діти?

— Це доволі поширений стан, і від 25 до 80% обстежених дітей страждають від нього. Поруше­на вегетативна регуляція пер­шорядних органів знижує якість життя, починаючи з дитячого або підліткового віку, тому НЦД вва­жають «молодіжною» хворобою. Найчастіше дистонія починається в пубертатному періоді, коли гор­мони «пробуджуються» у зв’язку з майбутньою перебудовою. Пе­ребіг вагітності матері, гіпоксія, родові травми також негативно впливають на стан вегетативної системи і можуть стати причина­ми дистонії у дітей. Оскільки це проблема нервової системи, ве­гетативної, тобто так званої пери­феричної, вона впливає на роботу всіх внутрішніх органів, відповід­но, й клініка дає абсолютно різні симптоми.

— Як проявляється дистонія у дітей?

— Якщо у дитини поганий апе­тит, часто бувають проноси або закрепи, очі обведені темними ко­лами, вона відстає в рості, погано спить, надмірно вразлива, важко приживається в колективі, з вели­кою ймовірністю можна сказати, що у неї нейроциркуляторна дис­тонія. За підтвердженням діагно­зу батькам потрібно звернутися до невропатолога, який призна­чить лікування. У підлітків НЦД проявляється такими ж симпто­мами і в тих же основних формах, що й у дорослих, проте ніжний вік накладає певні особливості. 7−8 років — час бурхливого росту, коли відбувається так зване пер­ше фізіологічне витягування. Діти, які страждають від вегетативної дисфункції, не витримують такого випробування на міцність. Воно обертається новими пробле­мами — посилюється слабкість, стомлюваність, можливі непри­томність, часті головні болі, навіть запаморочення. Вік особливого ризику починається приблизно з 11−12 років. Це період приско­реного росту, ендокринної пере­будови організму і посиленого навчання. Для полегшення стану дитини проконсультуйтеся з не­вропатологом.

— НЦД у дорослих поділяють за типами: кардіологічний, гі­пертонічний і т ін. Як поділяють розлад у дітей?

— Так само, як і в дорослих. І кожен з типів має свої особли­вості. У семи з десяти підлітків з цією формою захворювання час від часу спостерігаються гіпер­тонічні стани, аналогічні гіперто­нічним кризам у дорослих. У них наростає втомлюваність, болить серце і голова, виникає запамо­рочення, тіло вкривається потом, з’являється мерзлякуватість, від­чуття браку повітря, порушується сон.

НЦД за гіпертонічним ти­пом. Для цього стану характерне періодичне (при навантаженні, перевтомі, у вечірні години) під­вищення верхніх цифр артеріаль­ного тиску (АТ) приблизно на 10−15 мм вище норми. Максимальна межа АТ в 10−14 років — 120/65, в 15−18 років — 130/70 мм рт. ст. Гірше піддаються лікуванню ви­падки, коли піднімається не тільки «верхній», а й «нижній» тиск, при­чому не періодично, а на тривалий час.

НЦД за гіпотонічним типом. Такий стан проявляється низь­ким (менш ніж 90/60) тиском, схильністю до запаморочення при зміні положення, непритомністю в транспорті і задушливому при­міщенні. Можливі також головний біль, неприємні відчуття в ділянці серця, страх висоти, відставання у фізичному розвитку, астенічна статура. Дітям-гіпотонікам по­трібні лікарський нагляд та індиві­дуально підібрані методи корекції.

НЦД з емоційною нестійкіс­тю. Відмітна особливість такого стану, по-перше, респіраторний синдром. Він виражається відчут­тям нестачі повітря, задишкою. А по-друге, порушення терморегу­ляції з наявністю «температурно­го хвоста» після різних інфекцій за нормальних аналізів. Зазвичай він розтягується на кілька тижнів. Інший важливий симптом — рап­товий, без приводу, стрибок тем­ператури.

Ознаки кардіологічного син­дрому — біль в серці і різні пору­шення ритму, так звані перебої (екстрасистоли), прискорене (та­хікардія) або сповільнене (бради­кардія) серцебиття. Можливі на­віть інтенсивні больові напади, що за відчуттями нагадують інфаркт: з ознобом, онімінням кінцівок, страхом смерті. На батьків і самих пацієнтів такі епізоди справляють сильне враження. Підлітка визна­ють «сердечником», звільняють від фізкультури. Насправді ж сер­це здорове, але його нормальній роботі заважає розбалансована вегетативна система, яку треба лікувати.

Інші провісники вегетатив­ної бурі - стомлюваність, нічні страхи, енурез. Такі стани мають властивість загострюватися в моменти підвищеного наванта­ження. Наприклад, коли у дитини контрольна, на тлі травм, застуд і дитячих інфекцій. Як убезпечити школяра від зривів у ці моменти, в кожному конкретному випадку ви­рішить фахівець.

— А які методи лікуваання НЦД?

— Методів лікування чимало, і вони абсолютно різні. Проте на­самперед слід скоригувати спо­сіб життя — це основа лікування НЦД. Але я ще раз повторюся, треба спочатку правильно поста­вити діагноз, виключивши різну патологію. Обов’язково потріб­но, щоб дитина рухалася, тому що стрес — це найкращий «друг» вегето-судинної дистонії, і у ди­тини можуть виникати серцебит­тя, задишка, біль у серці. Тому фізична зарядка допомагає уни­кати всіх цих симптомів і віднов­лює психологічну рівновагу. Вона відволікає дітей від стресу і запо­бігає розвитку вегетативних кри­зів. Це перше і дуже важливе. Ми рекомендуємо батькам займа­тися з дітьми різними дихаль­ними вправами, які розслаблю­ють м’язи тіла. І щоб не почався вегетативний криз — допоможе правильне дихання. Дуже вели­ке значення мають фізіопроце­дури: загартовування, повітряні ванни. Під впливом прохолодної води або повітря на тактильні рецептори шкіри стимулюється стан судинної стінки: вона стає стресостійкою. Велике значення має здоровий сон: дитина пови­нна спати 7−8 годин. Якщо ми не досягаємо ефекту таким чином, вдаємося до контролю вегето-судинної дистонії за допомогою сучасних препаратів, які можуть згладжувати або й цілком нівелю­вати неприємні симптоми, і яки­ми можна нормалізувати обмін речовин, знизити психоемоційне напруження, поліпшити розумо­ву працездатність.

— Якщо говорити про профі­лактику, які методи необхідно застосовувати?

— Профілактика є найважливі­шим моментом, крім діагностики і самого лікування. Саме вегета­тивні кризи небезпечні у дітей, і для того, щоб їх не допустити, звичайно, батьки повинні стежи­ти за станом своєї дитини. Якщо вони раптом помітили, що дитина стає неспокійною, роздратова­ною, погано спить, у неї змінився апетит, швидко стомлюється — все це, після виключення органіч­ної патології, є ознаками вегето-судинної дистонії. І вони можуть посилюватися. Слід налагодити баланс між фізичними і розумови­ми навантаженнями. Обов’язково треба, щоб дитина була на свіжо­му повітрі не менше 2−3 годин. За годину до нічного відпочинку слід припиняти всі заняття чи ігри з ґа­джетами.

Але найголовніше, що у ви­падку вегето-судинної дистонії дитина має відчувати турботу та увагу батьків. Саме батьки пови­нні помітити перші симптоми, про які ми говорили, і звернутися до лікаря-педіатра для того, щоб він провів обстеження, поставив діа­гноз і правильно визначив харак­тер патології.