«Жодного вакцинованого на ШВЛ у нас не було»

Керівник обласної інфекційної лікарні – про важливість вакцинації, еволюцію симптомів та ускладнень Covid-19 і роботу медзакладу в умовах пандемії

Першого пацієнта з коронавірусом на Львівщині прийняла Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня. «Це був надзвичайно складний час. Не було жодного протоколу лікування. Не було в Україні фахівців, з якими можна було б проконсультуватися, як лікувати таких хворих. Але не було й страху, – запевняє у розмові з журналісткою «ВЗ» директор медзакладу Сергій Федоренко. – Орієнтувалися на досвід інших країн та попередній наш досвід лікування пацієнтів із грипом та іншими респіраторними вірусними хворобами».

Сергій Федоренко. Фото з архіву Сергія Федоренка
Сергій Федоренко. Фото з архіву Сергія Федоренка

Лікар пригадує: під час пер­ших хвиль поступали пере­важно люди похилого віку із соматичними недугами – цу­кровим діабетом, гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, хронічним панкреатитом, в яких на тлі коронавірусної ін­фекції хвороба переходила у го­стру форму. Госпіталізували цих пацієнтів з ураженнями дихаль­ної та серцево-судинної систем і різними проявами геморагічних порушень – крововиливами на шкірі, у черевній порожнині. Тоді і стало зрозуміло, що Covid-19 від­різняється від решти ГРВІ – і за походженням, і за перебігом, і за наслідками. Інфекціоністам до­водилося у режимі 24/7 консуль­туватися з колегами-хірургами, кардіологами та неврологами.

– Коли ви зауважили, що Covid-19 почав уражати людей молодого і середнього віку?

– Улітку 2021 року. Нас це спершу трохи заспокоїло, бо молодь же хворіє легше. Але за якийсь місяць ситуація карди­нально змінилася. Кількість хво­рих молодого та середнього віку почала прогресивно збільшува­тися, і перебіг хвороби у них був тяжчим.

Восени почалася нова хвиля – важча за попередні. На тлі ко­ронавірусної інфекції у пацієн­тів розвивалися гострі інфаркти міокарда. У хворих на цукровий діабет рівні глюкози у крові у 2-3 рази перевищували ті, які були у них до потрапляння у стаціо­нар. Було багато випадків ура­ження нервової системи – паці­єнти скаржилися на болі у нижніх або верхніх кінцівках. Були й ви­падки ураження психіки, коли у хворих розвивалися гострі пси­хози з проявами суїцидальних настроїв. Якщо людина до цього зловживала алкоголем, то могли виникати т. зв. алкогольні делірії. Ми всім надали фахову допомо­гу та виписали зі стаціонару під спостереження сімейних лікарів.

– А далі у світі заговорили про численні мутації корона­вірусу. З’явився штам «Дель­та», який упродовж коротко­го часу почав домінувати на планеті.

– Він характеризувався мен­шим інкубаційним періодом, більшою заразністю і середньо-тяжким перебігом з ураженням різних органів та систем. Сьо­годні маємо справу з черговою мутацією – штамом «Омікрон», який розповсюджується зі ша­леною швидкістю і поступово ви­тісняє «Дельту».

За нашими спостереження­ми, «Омікрон» вражає всі віко­ві групи населення, зокрема ді­тей. Наприкінці грудня минулого року вчені заспокоювали нас, що цей штам не викликатиме важ­ких ускладнень. Але, як спосте­рігаємо в останні три тижні, не у всіх випадках ситуація розвива­ється за таким ось сценарієм. До нас поступають хворі з тяжкими ураженнями дихальної системи, в яких гарячка тривалий час три­мається на надзвичайно високих цифрах. Через стан загальної ін­токсикації пацієнти скаржаться на болі у руках, ногах, спині. А от втрати смаку і нюху вже майже не спостерігаємо.

– Ви стали не тільки пер­шим медиком, а взагалі – першою людиною, яка вакци­нувалася від коронавірусу на Львівщині. Після вас щеплен­ня зробила Таміла Алексанян, завідуюча діагностичним від­діленням лікарні. Зізнайтеся: страшно не було?

– Я працюю лікарем з 1985 року. Брав участь у ліквідації різ­них спалахів інфекційних хвороб: черевного типу, малярії, вірус­них гепатитів. Найбільше мені запам’ятався спалах дифтерії у 1990-ті роки, якому переду­вала активна антивакцинальна кампанія. Тоді щодня у відділен­ні у нас помирало по двоє хво­рих. Особливо тяжко було, коли помирали вагітні жінки. Досі пам’ятаю обличчя цих людей…

Оскільки я був першим у Львівській області, хто вакцину­вався від Covid-19, то, зізнаюся, якісь внутрішні пересторо­ги були. Виникнуть у мене якісь побічні реакції чи не виникнуть? Але комусь потрібно було пока­зати приклад, щоб люди не боя­лися. І добре зробив, що вакци­нувався, бо у жовтні 2021 року захворів на Covid-19.

– Місцеві ЗМІ тоді повідо­мляли, що ви – у реанімації.

– Так, на апараті штучної вен­тиляції легень (сміється). На­справді завдяки Богу і допомо­зі колег мені вдалося уникнути реанімаційного відділення. Тож закликаю всіх дотримувати­ся термінів вакцинації та вчасно отримати третю, бустерну дозу. Незалежно від віку.

– Зупинимося на третій дозі?

– Складно зараз робити якісь прогнози. Ізраїльські вчені, на­приклад, кажуть, що повніс­тю захистити може лише п’ята доза. Наукові дослідження у сві­ті тривають. Будемо чекати ре­зультатів.

– Але люди, хоч і вакцино­вані, втім, продовжують хво­ріти.

– Жодна вакцина не захис­тить на 100% від розвитку інфек­ційного захворювання, але точно захистить від тяжкого перебігу! За весь час, відколи триває вак­цинальна кампанія, у нас не було жодного вакцинованого пацієн­та, якого б довелося підключа­ти до апарата штучної вентиля­ції легень. Навіть серед тих, хто вакцинувався лише однією до­зою. Ми живемо у ХХІ столітті, й треба брати на озброєння зна­ння, якими з нами діляться про­відні вчені з науково-дослідних інститутів США, Великої Брита­нії, Ізраїлю, а не думати, що «я – наймудріший». Бо це – шлях у ні­куди.

У грудні у нас помер пацієнт. Йому було лише 34 роки. Моло­да людина без хронічних супут­ніх хвороб. Заразився коронаві­русом, доглядаючи маму, яка, на жаль, також померла. Коли він був ще при свідомості, то казав нам, дуже жалкує, що вони обоє не вакцинувалися. Мама і син пішли у засвіти, бо прислухалися до поради сусідки-антивакцина­торки. А могли ще жити, прино­сити користь суспільству… Коли був спалах дифтерії, у нашій лі­карні за три дні померло троє людей з однієї сім’ї. Вони також не були щеплені.

– На початках пандемії ме­дики, які надавали допомо­гу «ковідним» хворим, масово інфікувалися від своїх пацієн­тів, і так – по всій Україні. 20% від усіх захворілих – медичні працівники. У МОЗ тоді пояс­нювали: медперсонал хворіє через дефіцит засобів інди­відуального захисту і непра­вильне їх використання. А от медики вашої лікарні трима­лися до останнього.

– Наша лікарня – інфекційна, ми надаємо допомогу пацієн­там з різними інфекційними за­хворюваннями, тож певний за­пас ЗІЗ у нас був. Коли прийняли першого пацієнта, інструкцій від МОЗу ще не було. Тож ми на власний розсуд склали прави­ла використання масок, шапо­чок, щитків і захисних костюмів, зокрема визначили кратність їх використання впродовж робочої зміни. Двічі на тиждень проводи­ли наради з колегами та семіна­ри. Акцентували на важливості дотримання маскового режиму та соціальної дистанції. Так нам вдалося уникнути поширення інфекції серед наших медичних працівників.

– Є збудники, які переда­ються повітряно-крапель­ним або контактно-побутовим шляхом. Є такі, які переда­ються з кров’ю або заносять­ся в організм брудними ру­ками. Як ви забезпечуєте інфекційний контроль, адже лікарня – велика, відділень – багато?

– У попередні роки, ще до Covid-19, у нас були пацієнти з тяжким перебігом грипу, інши­ми респіраторними інфекція­ми. Були хворі з лептоспірозом, надзвичайно багато діток з про­явами гострої кишкової інфекції. Щодо всіх цих хвороб прописа­ні відповідні директивні докумен­ти, які регламентують поведінку медичного персоналу. Це і до­тримання правил особистої гігі­єни, і застосування спеціальних речовин, які вбивають більшість збудників. Також ми миттєво проводимо бактеріологічні і віру­сологічні дослідження як самого персоналу, так і поверхонь, з яки­ми він працює (посуду, облад­нання харчоблоку). Як резуль­тат, упродовж десятиліть (тричі стукає кулаком по столу) у нас не було жодного випадку внутрілі­карняного інфікування. Це гово­рить про те, що ми дотримуємо­ся всіх протиепідемічних заходів.

– Як ви діяли у випадку, коли у пацієнта, який лежить у вас у стаціонарі, скажімо, з гострим гепатитом В, резуль­тат ПЛР-тесту на Covid-19 ви­являвся позитивним? І чи вза­галі такі випадки були?

– Якщо є дві гострі вірусні ін­фекції, то, звичайно, стан та­кого пацієнта буде тяжким. Це обумовлено значним наванта­женням на імунну систему, і за­звичай важко спрогнозувати, якою буде імунна відповідь. Але випадків такого поєднання (го­стрий гепатит В плюс Covid-19) у нас було 2-3. Частіше трапля­ються випадки нашарування ко­ронавірусної інфекції на хронічні вірусні гепатити В чи С. Тоді пе­ребіг також є тяжким. Ми, з од­ного боку, підбираємо для паці­єнта препарати, які стабілізують роботу печінки, а з іншого – при­значаємо йому противірусні (комплекс лікування коронаві­русної хвороби). Таких випадків мали 10-15. Всі хворі одужали.

– Кількість випадків грипу за останні два роки зменши­лася. Чому?

– Люди почали носити маски: у попередні роки під час спалаху сезонного грипу ні на вулицях, ні у приміщеннях ви б не побачили людину у масці.

– Поєднання цих двох ін­фекцій – Covid-19 і грипу – у вашій практиці траплялися?

– Ми проводимо діагностич­ні тести на ці дві інфекції і було 3-4 випадки, коли ми таке поєд­нання виявляли. Перебіг у цих пацієнтів був тяжким, бо імун­на система не змогла вчасно й ефективно відреагувати на оби­два збудники. Але ми цих хворих успішно пролікували і також ви­писали додому (усміхається).

– Пацієнтів, в яких вияв­ляють малярію, жовту лихо­манку, інші екзотичні інфекції, госпіталізують у вашу лікар­ню?

– Так. Надаємо їм допомогу відповідно до міжнародних про­токолів лікування. Але слід за­значити, що порівняно з 1990-ми роками сьогодні кількість таких випадків значно менша. ВООЗ розробила алгоритм дій на ви­падок таких хвороб. Є спеціаль­на Міжнародна конвенція, яка зобов’язує громадян, які виру­шають до країни, де періодично спостерігаються спалахи цих ін­фекцій, робити профілактичні ще­плення або приймати препарати, які унеможливлюють зараження.

Якщо такі пацієнти все ж по­трапляють до нас, то зізнаються, що або не прийняли препарату, або замість двох щеплень зро­били одне, або не дотримували­ся рекомендованих правил, і це, на жаль, призводило до того, що вони заразилися.

– До пандемії Covid-19 на перший план вийшли неін­фекційні хвороби – артері­альна гіпертензія, цукровий діабет, онкологічні захворю­вання тощо. Лікарі-інфекці­оністи вже не були настільки затребувані, як кардіологи, ендокринологи чи онкологи. Але коронавірус “змішав усі карти”.

– В Україні донедавна на мож­ливі інфекційні загрози не надто зважали. Була ліквідована сані­тарно-епідеміологічна служба. Якби не Covid-19, то, напевно, завершили б ліквідацію інфек­ційних стаціонарів.

Але візьмімо, до прикладу, США. Там головний інфекціоніст двічі-тричі на місяць доповідає президенту про епідеміологічну ситуацію у країні. Можливо, і у нас настане такий час, коли до думки лікарів-інфекціоністів будуть при­слухатися у владних кабінетах.

Читайте також: «Туреччина вже впроваджує п’яту бустерну дозу вакцини для захисту своїх мешканців»

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень