«Жодного вакцинованого на ШВЛ у нас не було»
Керівник обласної інфекційної лікарні – про важливість вакцинації, еволюцію симптомів та ускладнень Covid-19 і роботу медзакладу в умовах пандемії
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/451156/pexels-anna-shvets-4225926.jpg)
Першого пацієнта з коронавірусом на Львівщині прийняла Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня. «Це був надзвичайно складний час. Не було жодного протоколу лікування. Не було в Україні фахівців, з якими можна було б проконсультуватися, як лікувати таких хворих. Але не було й страху, – запевняє у розмові з журналісткою «ВЗ» директор медзакладу Сергій Федоренко. – Орієнтувалися на досвід інших країн та попередній наш досвід лікування пацієнтів із грипом та іншими респіраторними вірусними хворобами».
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/01/infekcijka1.jpg)
Лікар пригадує: під час перших хвиль поступали переважно люди похилого віку із соматичними недугами – цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, хронічним панкреатитом, в яких на тлі коронавірусної інфекції хвороба переходила у гостру форму. Госпіталізували цих пацієнтів з ураженнями дихальної та серцево-судинної систем і різними проявами геморагічних порушень – крововиливами на шкірі, у черевній порожнині. Тоді і стало зрозуміло, що Covid-19 відрізняється від решти ГРВІ – і за походженням, і за перебігом, і за наслідками. Інфекціоністам доводилося у режимі 24/7 консультуватися з колегами-хірургами, кардіологами та неврологами.
– Коли ви зауважили, що Covid-19 почав уражати людей молодого і середнього віку?
– Улітку 2021 року. Нас це спершу трохи заспокоїло, бо молодь же хворіє легше. Але за якийсь місяць ситуація кардинально змінилася. Кількість хворих молодого та середнього віку почала прогресивно збільшуватися, і перебіг хвороби у них був тяжчим.
Восени почалася нова хвиля – важча за попередні. На тлі коронавірусної інфекції у пацієнтів розвивалися гострі інфаркти міокарда. У хворих на цукровий діабет рівні глюкози у крові у 2-3 рази перевищували ті, які були у них до потрапляння у стаціонар. Було багато випадків ураження нервової системи – пацієнти скаржилися на болі у нижніх або верхніх кінцівках. Були й випадки ураження психіки, коли у хворих розвивалися гострі психози з проявами суїцидальних настроїв. Якщо людина до цього зловживала алкоголем, то могли виникати т. зв. алкогольні делірії. Ми всім надали фахову допомогу та виписали зі стаціонару під спостереження сімейних лікарів.
– А далі у світі заговорили про численні мутації коронавірусу. З’явився штам «Дельта», який упродовж короткого часу почав домінувати на планеті.
– Він характеризувався меншим інкубаційним періодом, більшою заразністю і середньо-тяжким перебігом з ураженням різних органів та систем. Сьогодні маємо справу з черговою мутацією – штамом «Омікрон», який розповсюджується зі шаленою швидкістю і поступово витісняє «Дельту».
За нашими спостереженнями, «Омікрон» вражає всі вікові групи населення, зокрема дітей. Наприкінці грудня минулого року вчені заспокоювали нас, що цей штам не викликатиме важких ускладнень. Але, як спостерігаємо в останні три тижні, не у всіх випадках ситуація розвивається за таким ось сценарієм. До нас поступають хворі з тяжкими ураженнями дихальної системи, в яких гарячка тривалий час тримається на надзвичайно високих цифрах. Через стан загальної інтоксикації пацієнти скаржаться на болі у руках, ногах, спині. А от втрати смаку і нюху вже майже не спостерігаємо.
– Ви стали не тільки першим медиком, а взагалі – першою людиною, яка вакцинувалася від коронавірусу на Львівщині. Після вас щеплення зробила Таміла Алексанян, завідуюча діагностичним відділенням лікарні. Зізнайтеся: страшно не було?
– Я працюю лікарем з 1985 року. Брав участь у ліквідації різних спалахів інфекційних хвороб: черевного типу, малярії, вірусних гепатитів. Найбільше мені запам’ятався спалах дифтерії у 1990-ті роки, якому передувала активна антивакцинальна кампанія. Тоді щодня у відділенні у нас помирало по двоє хворих. Особливо тяжко було, коли помирали вагітні жінки. Досі пам’ятаю обличчя цих людей…
Оскільки я був першим у Львівській області, хто вакцинувався від Covid-19, то, зізнаюся, якісь внутрішні перестороги були. Виникнуть у мене якісь побічні реакції чи не виникнуть? Але комусь потрібно було показати приклад, щоб люди не боялися. І добре зробив, що вакцинувався, бо у жовтні 2021 року захворів на Covid-19.
– Місцеві ЗМІ тоді повідомляли, що ви – у реанімації.
– Так, на апараті штучної вентиляції легень (сміється). Насправді завдяки Богу і допомозі колег мені вдалося уникнути реанімаційного відділення. Тож закликаю всіх дотримуватися термінів вакцинації та вчасно отримати третю, бустерну дозу. Незалежно від віку.
– Зупинимося на третій дозі?
– Складно зараз робити якісь прогнози. Ізраїльські вчені, наприклад, кажуть, що повністю захистити може лише п’ята доза. Наукові дослідження у світі тривають. Будемо чекати результатів.
– Але люди, хоч і вакциновані, втім, продовжують хворіти.
– Жодна вакцина не захистить на 100% від розвитку інфекційного захворювання, але точно захистить від тяжкого перебігу! За весь час, відколи триває вакцинальна кампанія, у нас не було жодного вакцинованого пацієнта, якого б довелося підключати до апарата штучної вентиляції легень. Навіть серед тих, хто вакцинувався лише однією дозою. Ми живемо у ХХІ столітті, й треба брати на озброєння знання, якими з нами діляться провідні вчені з науково-дослідних інститутів США, Великої Британії, Ізраїлю, а не думати, що «я – наймудріший». Бо це – шлях у нікуди.
У грудні у нас помер пацієнт. Йому було лише 34 роки. Молода людина без хронічних супутніх хвороб. Заразився коронавірусом, доглядаючи маму, яка, на жаль, також померла. Коли він був ще при свідомості, то казав нам, дуже жалкує, що вони обоє не вакцинувалися. Мама і син пішли у засвіти, бо прислухалися до поради сусідки-антивакцинаторки. А могли ще жити, приносити користь суспільству… Коли був спалах дифтерії, у нашій лікарні за три дні померло троє людей з однієї сім’ї. Вони також не були щеплені.
– На початках пандемії медики, які надавали допомогу «ковідним» хворим, масово інфікувалися від своїх пацієнтів, і так – по всій Україні. 20% від усіх захворілих – медичні працівники. У МОЗ тоді пояснювали: медперсонал хворіє через дефіцит засобів індивідуального захисту і неправильне їх використання. А от медики вашої лікарні трималися до останнього.
– Наша лікарня – інфекційна, ми надаємо допомогу пацієнтам з різними інфекційними захворюваннями, тож певний запас ЗІЗ у нас був. Коли прийняли першого пацієнта, інструкцій від МОЗу ще не було. Тож ми на власний розсуд склали правила використання масок, шапочок, щитків і захисних костюмів, зокрема визначили кратність їх використання впродовж робочої зміни. Двічі на тиждень проводили наради з колегами та семінари. Акцентували на важливості дотримання маскового режиму та соціальної дистанції. Так нам вдалося уникнути поширення інфекції серед наших медичних працівників.
– Є збудники, які передаються повітряно-крапельним або контактно-побутовим шляхом. Є такі, які передаються з кров’ю або заносяться в організм брудними руками. Як ви забезпечуєте інфекційний контроль, адже лікарня – велика, відділень – багато?
– У попередні роки, ще до Covid-19, у нас були пацієнти з тяжким перебігом грипу, іншими респіраторними інфекціями. Були хворі з лептоспірозом, надзвичайно багато діток з проявами гострої кишкової інфекції. Щодо всіх цих хвороб прописані відповідні директивні документи, які регламентують поведінку медичного персоналу. Це і дотримання правил особистої гігієни, і застосування спеціальних речовин, які вбивають більшість збудників. Також ми миттєво проводимо бактеріологічні і вірусологічні дослідження як самого персоналу, так і поверхонь, з якими він працює (посуду, обладнання харчоблоку). Як результат, упродовж десятиліть (тричі стукає кулаком по столу) у нас не було жодного випадку внутрілікарняного інфікування. Це говорить про те, що ми дотримуємося всіх протиепідемічних заходів.
– Як ви діяли у випадку, коли у пацієнта, який лежить у вас у стаціонарі, скажімо, з гострим гепатитом В, результат ПЛР-тесту на Covid-19 виявлявся позитивним? І чи взагалі такі випадки були?
– Якщо є дві гострі вірусні інфекції, то, звичайно, стан такого пацієнта буде тяжким. Це обумовлено значним навантаженням на імунну систему, і зазвичай важко спрогнозувати, якою буде імунна відповідь. Але випадків такого поєднання (гострий гепатит В плюс Covid-19) у нас було 2-3. Частіше трапляються випадки нашарування коронавірусної інфекції на хронічні вірусні гепатити В чи С. Тоді перебіг також є тяжким. Ми, з одного боку, підбираємо для пацієнта препарати, які стабілізують роботу печінки, а з іншого – призначаємо йому противірусні (комплекс лікування коронавірусної хвороби). Таких випадків мали 10-15. Всі хворі одужали.
– Кількість випадків грипу за останні два роки зменшилася. Чому?
– Люди почали носити маски: у попередні роки під час спалаху сезонного грипу ні на вулицях, ні у приміщеннях ви б не побачили людину у масці.
– Поєднання цих двох інфекцій – Covid-19 і грипу – у вашій практиці траплялися?
– Ми проводимо діагностичні тести на ці дві інфекції і було 3-4 випадки, коли ми таке поєднання виявляли. Перебіг у цих пацієнтів був тяжким, бо імунна система не змогла вчасно й ефективно відреагувати на обидва збудники. Але ми цих хворих успішно пролікували і також виписали додому (усміхається).
– Пацієнтів, в яких виявляють малярію, жовту лихоманку, інші екзотичні інфекції, госпіталізують у вашу лікарню?
– Так. Надаємо їм допомогу відповідно до міжнародних протоколів лікування. Але слід зазначити, що порівняно з 1990-ми роками сьогодні кількість таких випадків значно менша. ВООЗ розробила алгоритм дій на випадок таких хвороб. Є спеціальна Міжнародна конвенція, яка зобов’язує громадян, які вирушають до країни, де періодично спостерігаються спалахи цих інфекцій, робити профілактичні щеплення або приймати препарати, які унеможливлюють зараження.
Якщо такі пацієнти все ж потрапляють до нас, то зізнаються, що або не прийняли препарату, або замість двох щеплень зробили одне, або не дотримувалися рекомендованих правил, і це, на жаль, призводило до того, що вони заразилися.
– До пандемії Covid-19 на перший план вийшли неінфекційні хвороби – артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, онкологічні захворювання тощо. Лікарі-інфекціоністи вже не були настільки затребувані, як кардіологи, ендокринологи чи онкологи. Але коронавірус “змішав усі карти”.
– В Україні донедавна на можливі інфекційні загрози не надто зважали. Була ліквідована санітарно-епідеміологічна служба. Якби не Covid-19, то, напевно, завершили б ліквідацію інфекційних стаціонарів.
Але візьмімо, до прикладу, США. Там головний інфекціоніст двічі-тричі на місяць доповідає президенту про епідеміологічну ситуацію у країні. Можливо, і у нас настане такий час, коли до думки лікарів-інфекціоністів будуть прислухатися у владних кабінетах.
Читайте також: «Туреччина вже впроваджує п’яту бустерну дозу вакцини для захисту своїх мешканців»