Львівський прихисток Зузанни Гінчанки

На вулиці Шота Руставелі привертає увагу великий будинок № 8−8а (має два під’їзди). Цей чудовий зразок сецесійної австрійської архітектури приваблює незвичним жовто-чорним колоритом, багатим декором фасаду у тиньку та металі (маскарони, кронштейни балконів, вхідні брами). Пам’ятка архітектури місцевого значення.

Ця колишня чиншова кам’яниця банкіра Міхала Стоффа спорудже­на 1906 року в стилі орна­ментальної сецесії проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архі­тектора Владислава Садлов­ського. Нині це житловий бу­динок, на першому поверсі якого є Мистецька бібліоте­ка, а на другому — артцентр Павла Гудімова «Я галерея».

У 2021 році реставрато­ри відновили історичну ме­талеву браму. На ній зберіг­ся оригінальний латунний номер із первісною назвою вулиці — Яблоновських. Від­новили також автентичний синій колір металевого лит­ва. А у під’їзді, розчистивши десять шарів побілки, по­вернули унікальний розпис на стінах та відновили ліпни­ну на стелі.

Стіни цього будинку ба­чили багато… У 1939−1941 роках тут жила культова поетеса міжвоєнного періо­ду Зузанна Гінчанка. Зага­лом тогочасний Львів став видатним літературним осередком, оскільки туди з’їхалося чимало втікачів з усієї Польщі, на яку тоді на­пала гітлерівська Німеччина. Лише письменників налічу­валося понад 500 осіб.

Гінчанка народилася у єврейській сім’ї, писала польською. Мала дивовижну екзотичну вроду. Свого часу уся варшавська богема була в неї закохана. Зузанна була завсідницею літературно-мистецьких кав’ярень, де зблизилася з багатьма ха­ризматичними особистос­тями, зірками польської лі­тератури. Серед них — Юліан Тувім, Вітольд Гомбрович, Антоній Слонімський та ін.

Коли почалася Друга сві­това війна, Зузанна була на канікулах у Рівному — в бабу­сі. У середині вересня Рівне окупували радянські війська. Бабуся відіслала онуку із за­лишками сімейного майна до Львова. Там поетеса ра­зом зі знайомими митця­ми орендувала помешкан­ня в будинку № 8-а на вулиці Яблоновських. У Львові спо­дівалася перечекати непев­ні часи.

Квартира на вулиці Яблоновських була просто­рим багатокімнатним апар­таментом, у якому кімна­ти винаймали різні люди. Серед них, зокрема, голо­вний редактор лівого львів­ського часопису «Сигнали» Кароль Курилюк. Рівнен­ська подруга Зузанни Люся Ґельмонт (Штаубер), яка також переїхала до Льво­ва, у спогадах стверджує, що на Яблоновських Зузан­на зазвичай спала у ванній, бо їй там було найтепліше.

У 1939−1941 рр. поетеса бере досить активну участь у літературному житті Льво­ва. Однак у червні 1941 року до Львова увійшли німці. По­чалися облави на євреїв. Зу­занна, маючи виразну семіт­ську зовнішність, починає переховуватися.

Домовласниця будинку Зоф’я Хомінова вирішує по­збутися незручних кварти­рантів. І доносить німецькій поліції, що в її будинку пе­реховується єврейка. Улітку 1942-го тричі впродовж од­ного дня за Гінчанкою при­ходили патрульні. Вона хо­валася, втретє в останню мить її вивів із будинку чор­ним ходом сусід-кельнер. У вересні 1942-го в окупова­ному німцями Львові оста­точних обрисів набуває єв­рейське ґетто… Поетеса разом із чоловіком опиня­ється у Кракові. Там узимку 1944 р. її життя трагічно обі­рвалося: її вислідили геста­півці й стратили у місцевій тюрмі.

Львів відомий своїми ме­моріальними історичними таблицями на фасадах бу­динків, де в ті чи інші часи жили видатні особистості. На фасаді будинку на вул. Руставелі, 8−8а, було б до­речно встановити таблицю з ім’ям поетеси Зузанни Гін­чанки.