Як польові дзвіночки святого на церковні дзвони надихнули…

Своїм співом сповіщають про події урочисті чи сумні. Коли ж з’явилися перші дзвони і як в часи зародження християнства людей скликали на богослужіння? Про це — у розмові зі священником, викладачем Волинської православної богословської академії Андрієм Хромяком.

Музичний інструмент святий побачив уві сні

— Дзвони у людини віруючої, у першу чергу, асоціюються з храмом, куди закликають вірних до спільної молитви, — говорить священник. — Він, неначе камертон (прилад для вимірювання звуку — Авт.), налаштовує нас до зустрічі з Богом.

На початках християнства людей до молитви скликали сурмачі. Та коли почався час гонінь на віруючих з боку язичників, місце та час зустрічі стали передавати з вуст у вуста. Дзвін як запрошення до церкви з’явився лише у ІV столітті.

— Перші дзвони, як свідчить передання, виникли у Західній Європі, — розповідає о. Андрій Хромяк. — Існує переказ, згідно з яким винайдення дзвонів приписується святому Павлину, єпископу Ноланському. Він у сні побачив польові квіти — дзвіночки, від яких лунали приємні звуки. От і розпорядився виготовити інструмент, на них подібний. Та у звичну практику церкви дзвін увійшов ще пізніше — з VII століття, завдяки Римському Папі Савиніану.

У Київській Русі дзвони з’явилися майже одночасно з прийняттям християнства святим Володимиром 988 року. Поряд з ними використовувалися били та клепала — спеціальні дерев’яні чи металеві дошки, по яких вдаряли, видобуваючи звук. Їх досі використовують в окремих монастирях, зокрема на Афоні.

У сплав додавали срібло

Перші дзвони були невеликі, мали не круглу, а чотиригранну форму. Їхні стінки виковували окремо, а тоді спаювали. Виготовлялися дзвони зі сплаву міді й олова. Пізніше до цих металів почали додавати залізо та срібло. Ливарні майстерні з’явилися у великих містах.

Найстаршим із дзвонів, які дійшли до наших днів, є «Святоюрський». Він є окрасою дзвіниці собору Святого Юра у Львові. Був відлитий майстром Яковом Скориною у 1341 році.

У роки Першої світової війни дзвони переплавляли на потреби армії. Та дзвонова справа в Україні взагалі обривається після жовтневої революції 1917 року. Адже стали один за одним закривати не лише ливарні майстерні, а й самі храми та монастирі. А після активної сталінської антирелігійної пропаганди у 1928-му почали організовувати цілі «антиріздвяні» та «антивеликодні» місячники. Навіть створили «Союз воинствующих безбожников». Тоді на куполах замість хрестів замайоріли червоні прапори, а дзвони пішли на переплавку для прискорення індустріалізації країни — їх віддали на потреби металургії. Став заборонений і сам церковний дзвін. Люди рятували дзвони, як могли. Зносили з дзвіниць уночі та ховали у льохах, закопували у землю чи навіть топили в озерах. Аби вберегти від наруги «червоних». Завдяки цьому чимало їх дійшло до наших днів. І сьогодні українські ліси ховають ще дзвони, координати яких втратилися з часом.

Поліпшує формулу крові й роботу судин

— Крім церковного вжитку дзвони використовувалися і у повсякденному житті. Ним скликали людей на народне віче, сповіщали про пожежі, піднімали на війну та вітали переможців. А ще він, як маяк у морі, вказував дорогу подорожнім, що заблукали в негоді, — розповідає о. Андрій Хромяк.

Лунав дзвін і на інавгурації президента України Віктора Ющенка у 2005 році, і під час виступу на Михайлівській площі президента США Білла Клінтона 2000-го.

Науковці стверджують: дзвін — потужний генератор енергії, а його мелодія — лікувальна. Від гучних переливів гине 90% вірусів! Дзвін випромінює значну кількість резонансних ультразвукових хвиль, які проникають у внутрішню структуру організму людини та поліпшують формулу крові й роботу судин. У результаті виробляється гормон, який зміцнює імунну систему. А ще, стверджують дослідники, дзвін здатний заспокоювати людину, втамовувати почуття страху, лікувати нервозність і безсоння, долати головний біль та захворювання нирок, серця та шлунку.

До речі, на Волині діє єдиний в Україні Музей дзвонів, де зібрано величезну колекцію раритетів з нашої держави та з-за кордону. Він працює у луцькому замку. А в Німеччині є єдиний у світі дзвін, який ні разу не звучав через свій надто великий розмір. Його так і назвали «Великий мовчальник».

Волинська область