Передплата 2024 «Добрий господар»

«Кришталевий» тренер «Карпат»

Керманичеві команди-легенди 17 червня виповнилося б 90!

З іменем Ернеста Юста пов’язані 16 із 54-х років історії львівських «Карпат», їхнє нелегке становлення, поразки і перемоги, зокрема сходження на кубкову вершину. Про тодішні “Карпати” досі розповідають легенди. Уболівальники зі стажем пам’ятають: у “часи Юста” трибуни головного львівського стадіону були переповнені. Від їхньої несамовитої підтримки у футболістів, які виходили на поле, по спині бігали мурашки...

Крім Львова, Юста добре пам’ятають і в Ужгороді, де проявився його талант півзахисника — гравця технічного і талановитого. Він був з тієї закарпатської школи, що дала футбольному світові такі знані імена, як Михайло Коман, Йожеф Беца, Федір Медвідь, Йожеф Сабо, Іштван Секеч, Василь Турянчик.

Ернест Юст за національністю був угорцем, але народився у словацькому містечку Дерегньє. У футбол почав грати в юнацькій команді ужгородського «Борканюка», потім потрапив до кращого колективу Закарпаття  — «Спартака», звідки був запрошений до київського «Динамо». Тут він провів дев’ять сезонів (123 матчі, 1 гол), став срібним призером чемпіонату СРСР 1952 року, а в 1954 році здобув кришталевий Кубок.

Тренерський досвід Ернест Юст здобував у «Верховині» (Ужгород) та «Авангарді» (Тернопіль). З 1963-го працював у Львові - спочатку  помічником тренерів Олега Жукова, Сергія Коршунова, Миколи Дементьєва, Євгена Лемешка, Віктора Васильєва, а з літа 1968 року став головним тренером «Карпат». Разом із начальником команди Карлом Мікльошем упродовж кількох наступних сезонів здобув для Львова Кубок СРСР та путівку до елітного ешелону радянського футболу.

Юст запам’ятався надзвичайно інтелігентною, скромною людиною. А ще — великим оптимістом. Завжди був уважний до своїх хлопців, їхніх турбот, а вони, своєю чергою,  відповідали йому відданістю на полі. Не пам’ятаю жодного випадку, щоб команда хотіла «сплавити» свого тренера, як це бувало за інших наставників. Залишив добру пам’ять у серцях багатьох людей, які його знали, з ним працювали. Ніколи не відмовляв у розмові журналістам, хоча ті, бувало, ставили незручні запитання. Не був багатослівним, але кількома фразами давав вичерпну відповідь. Ернест Юст запам’ятався як людина високої культури, ввічлива і толерантна. Навіть у важкі хвилини не виказував своїх тривожних почуттів. Може, тому так скоро спрацювалося його серце…

Юст не дозволяв собі претензій до арбітрів за програний матч, завжди залишаючись тактовним. Тільки одного разу я був свідком гірких слів, які він адресував сухумському арбітрові Анатолію Мільченку. Це було  після незаслуженої поразки “Карпат” (0:1) у вересні 1977 року у Москві від «Торпедо». «Ви не тільки відібрали у моїх хлопців два очки - ви «поховали» команду і вигнали її з вищої ліги», - казав Юст. Суддя навіть не  намагався виправдовуватися…

А Юст саме того року почав створювати новий колектив. З’явилися молоді талановиті футболісти — Андрій Баль, Ярослав Думанський, Олег Родін, Юрій Суслопаров, з якими мріяв долати футбольні вершини. Як розповідали його вихованці, вони любили тренуватися під його опікою. Тренувальний процес було побудовано так, щоб гравці могли дати раду будь-якому супернику. Тому всі відзначали своєрідний стиль львівських «Карпат». Як колишній гравець високого класу, Юст добре розумів гру зсередини. А його вмінню знайти психологічний підхід до кожного футболіста можна тільки по-доброму позаздрити. Тому й не переходили гравці «Карпат» в інші престижні клуби, бо з ними залишався Юст — людина порядна і фахівець високого класу. Як тільки наставника «Карпат» у черговий раз «знімали» з посади, одразу ж до нього телефонували «гінці» з інших елітних клубів, вмовляли працювати у них. Тільки з Єревана було кілька привабливих пропозицій. Але Юст завжди відмовляв, знаючи, що скоро стане потрібен у Львові.

У вересні 1978 року Ернеста Юста знову відлучили від «Карпат». Під час зустрічі з ним в його затишному помешканні на вулиці Грецькій Ернест Ервінович зі сумом, у стислій манері, як він це вмів, розповів про образливу акцію проти нього. І додав, що більше у великий футбол не повернеться. Хоча йому на той момент минуло тільки п’ятдесят. Тоді він подарував мені невеличкий альбом з фотографіями усіх футболістів львівської команди з дня її створення. Під кожним фото його акуратним почерком було виписано імена, кількість проведених матчів та забитих голів. Той альбом залишається для мене дорогою реліквією і завжди нагадує про цю скромну людину, віддану футболові, якому вона присвятила своє життя.

Ернест Юст ще кілька років працював з дітьми, а потім виїхав до Угорщини. Там, у містечку Печ, мешкала його донька, яка вийшла заміж за одного з футболістів «Карпат» 70-х років, захисника Федора Чорбу. Прожив на чужині кілька років, там і знайшов вічний спочинок.

Львівська федерація футболу регулярно проводить турнір пам’яті Ернеста Юста, і це є свідченням того, що великого тренера не забуто. Коли до ювілею створення «Карпат» провели опитування, щоб визначити кращого тренера в історії клубу, найбільше голосів набрав саме Ернест Юст.

Довідка «ВЗ»

Ернест Юст (17 червня 1927-го — 21 квітня 1992-го). Майстер спорту, заслужений тренер України з футболу (1969). Виступав у команді «Динамо» (Київ) як півзахисник (1949-1957) у її складі став володарем Кубка СРСР 1954 року. Львівські «Карпати» тренував з перервами у 1963-1978 роках.  Здобув з командою Кубок СРСР 1969 року, у 1970 році вивів її у вищу лігу. Від 1978-го до 1987 року був тренером Львівського спортінтернату (нині — училище фізичної культури).

Фото Володимира ДУБАСА

Схожі новини