Передплата 2024 «Добрий господар»

«Золотыми буквами мы пишем всенародный Сталинский Закон...»

5 грудня 1936 року було прийнято нову Конституцію Радянського Союзу — найбільш «демократичну» і цинічну.

Люди старшого покоління, очевидно, пам’ятають слова популярної колись радянської пісні, частинку яких винесено у заголовок публікації.

За столом у нас никто нелишний,

По заслугам каждыйнагражден,

Золотыми буквами мыпишем

Всенародный СталинскийЗакон.

Этих слов величие и славу

Никакие годы не сотрут -

Человек у нас имеет право

На ученье, отдых и на труд...

Це з пісні “Широка страна моя родная” до кінофільму “Цирк”. Слова про сталінський закон були дописані поетом Лєбєдєвим-Кумачом невдовзі після прийняття нової Конституції. Після смерті Сталіна 1953 року за вказівкою Микити Хрущова ці слова з пісні вилучили. А кажуть, з пісні слів не викинеш...

Почну з особистих спогадів. Я тоді працював на Львівському телебаченні. Молодий журналіст поїхав у відрядження і пішов брати теми для сюжетів не у райком Компартії України, а у виконком районної ради депутатів трудящих. Голова комітету Борис Маркіянович Шайдецький (у принципі, людина мудра і порядна) на редакційній летючці почав розпікати журналіста за політичну “безграмотність”. Той намагався виправдовуватися: “І у сталінській Конституції, і у брежнєвській записано, що “Уся влада в СРСР належить трудящим міста і села в особі рад депутатів трудящих. Я подумав, що ті ради і є у нас головними...” Молодого журналіста підняли на сміх за таку наївність...

Прокоментую ще деякі статті “всенародного закону”. Стаття перша: “Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціалістична держава робітників і селян”. Робітників і селян? А де інтелігенція? Сталін добре пам’ятав ставлення Леніна до інтелігенції, хоча сам був за походженням інтелігентом. У листі до Максима Горького від 15 жовтня 1919 року “вождь світового пролетаріату” писав: “Интеллектуальные силы рабочих и крестьян растут и крепнут в борьбе за свержение буржуазии и ее пособников, интеллигентов, прислужников капитала, мнящих себя мозгом нации. На самом деле это не мозг, а г....о”. У більш ранньому листі до Горького читаємо таке: «Значение интеллигентской публики в нашей партии падает: отовсюду вести, что интеллигенция бежит из партии. Туда и дорога этой сволочи... Партия очищается от мещанского сора...» Сталін очищував країну від цього “сміття” фізичним знищенням інтелігенції, насамперед творчої і української. Досить згадати “розстріляне відродження”... Брежнєвська Конституція вже мала визначення “трудова інтелігенція”, хоча серед люмпен-пролетаріїв полюбляли вислів “гнила інтелігенція”.

Понад рік тривало обговорення тексту сталінської Конституції. Серед листів було чимало пропозицій дозволити у Радянському Союзі приватну власність. Ці пропозиції Конституційна комісія під керівництвом Сталіна відкинула. Єдине, що дозволили селянам, — мати в особистому користуванні невелику присадибну ділянку землі і в особистій власності підсобне господарство. Невелику ділянку, щоб не багатіли... А от пролетарям не було що втрачати, окрім “власних ланцюгів”...

Читаємо далі. “Громадянам Радянського Союзу гарантується свобода слова, свобода преси, свобода зборів і мітингів, свобода вуличних походів і демонстрацій...” Ви можете собі уявити за Сталіна демонстрацію на Красній площі людей, невдоволених його політикою, скажімо, прискореною індустріалізацією за рахунок зубожіння селян? Коли до влади прийшов ніби демократ Микита Хрущов (тоді ще діяла сталінська Конституція), він дав наказ стріляти у робітників Новочеркаська, які прямували до міського комітету партії з протестами проти підняття цін і збільшення норм виробітку...

У тексті Конституції відчувається сталінська рука. Він полюбляв образні висловлювання навіть в офіційних документах. Читаємо крилату фразу: “Хто не працює - той не їсть”. Тих, хто розкрадає соціалістичну власність, названо “ворогами народу”. Цей вислів Сталін запозичив з часів Великої французької революції і якобінської диктатури. А ще Йосиф Віссаріонович використовував слова французького письменника-комуніста Анрі Барбюса: “Якщо ворог не здається - його знищують...”

“Існує версія, що Сталін пішов на створення саме такої “найдемократичнішої у світі Конституції”, коли в Європі запахло війною, коли набирали силу нацизм і фашизм, - вважає доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка Сергій Різник. - Ця з дозволу сказати Конституція була призначена не для внутрішнього, а для зовнішнього “вжитку”. Цей показовий демократизм мав полегшити діяльність компартій у зарубіжних країнах, які прагнули об’єднати свої зусилля з партіями лівого спрямування, створювати народні фронти. Чимало статей просякнуті блюзнірством. Через рік після прийняття Конституції настав зловісний 1937 рік, масові репресії без суду і слідства, пошуки і знищення так званих ворогів народу. Варто згадати статтю 17-ту сталінської Конституції: “За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу із СРСР”. Це повторення ленінського визначення “Право наций на самоопределение вплоть до отделения”. Ось так-то: взяли і вийшли... Коли йшла робота над Конституцією незалежної України, дехто із фахівців з конституційного права радив послатися на статтю сталінської Конституції про вільний вихід із СРСР. Мовляв, це юридично підважило б вихід України зі складу Радянського Союзу, не дало би декому підстав вважати розпад Союзу РСР “найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття”. Але від цих намірів вирішили відмовитися і не посилатися на Конституції радянського періоду, бо це були нікчемні партійні документи - декларації і профанації”.

Схожі новини