«Не роблю з цього трагедії. Головне, що виграла Україна»

Ніч з 1 на 2 грудня 1991 року була безсонною не лише для голови Львівської обласної ради В’ячеслава Чорновола. Я був у службовому кабінеті голови облради як репортер щойно створеної газети “Високий Замок”. Це була ніч тривожних очікувань, надій і розчарувань.

В’ячеслав Максимович остаточно пересвідчився, що програв Леоніду Кравчуку, близько шостої години ранку. В Інтернеті “гуляють” слова Чорновола, які оприлюднила тоді його дружина Атена Пашко: “Програв не я, програла Україна...”. Маю сумнів щодо достовірності цих слів. У той ранок я добре запам’ятав слова В’ячеслава Максимовича: “Не роблю з цього трагедії. Головне, що виграла Україна. Ми ще раз сказали собі і світові, що хочемо бути незалежними...”.

Це попри те, що вже у ході передвиборчої президентської кампанії В’ячеслав Максимович щодо референдуму про незалежність говорив дослівно так: “Питати у народу, чи хоче бути господарем на своїй землі, мати свою незалежну державу - це те саме, що питати, чи хоче дихати...”.

На тих президентських виборах за В’ячеслава Чорновола проголосували 7 мільйонів 420 тисяч 727 виборців, набрав 23,27 відсотка голосів, тоді як Кравчук - 15 мільйонів 115 тисяч 712 голосів, або 61 з половиною відсотків. “Бронза” дісталася Левку Лук’яненку - майже 5 відсотків голосів. Ігор Юхновський не дотягнув трохи до двох відсотків. Під час передвиборчої кампанії обкоми, міськкоми, райкоми отримали телефонограми з ЦК Компартії України: “Голосувати за незалежність і Кравчука”.

І сам Чорновіл, і його оточення сподівалися на перемогу. Від подруги Атени Пашко десь у листопаді почув дослівно таке: “Тепер рідко будемо бачитися, ви переїдете до Києва...”.

11-17 жовтня 1991 року В’ячеслав Максимович здійснив одне з багатьох турне по Україні. Я супроводжував його як довірена особа і як журналіст. Кортеж був невеличкий: службова “Волга” і мікроавтобус. Рухівці склали для Чорновола такий шалений графік зустрічей, що навіть вночі гнав машину під 100 кілометрів і більше... Через кілька років В’ячеслав Максимович скаже: “Я б хотів померти на ходу...”. Нагадаю, у ту трагічну ніч, коли він загинув під Борисполем, на спідометрі “Тойоти” була цифра 154 кілометри... Згадався такий епізод. Це було на Сумщині. Чорновіл “загубив” наш мікроавтобус. Темна ніч, густий туман, ми збилися з дороги. Хоч плач! Раптом з темряви виринає постать Чорновола. У мене тоді виникла символічна фраза для майбутнього репортажу: “Чорновіл і Україні не дасть збитися на манівці...”.

Окрім кількох охоронців-рухівців, В’ячеслав Максимович мав особистого лікаря. Тоді це був рядовий працівник, а нині голов­ний лікар Львівського обласного кардіологічного центру Степан Павлик. Чорновіл мав проблеми із серцем. Але у тій поїздці найпершим завданням лікаря було відновити його голос, він постійно “зривав” його під час численних виступів перед виборцями - у приміщеннях і на вулицях. Давався взнаки хронічний фарингіт. Очевидно, горло Чорновола було пошкоджено, коли у тюрмі його примусово годували під час 120-денного голодування...

Ще один цікавий епізод. Перед зустріччю з виборцями у Черкасах у великому приміщенні до В’ячеслава Максимовича підійшов місцевий журналіст зі словами: “А ви не могли б обскубати нашого Яструба?”. Йшлося про колишнього першого секретаря обкому партії, який 1990 року став головою Черкаської обласної ради. У відповідь почув таке: “Нікого я не буду скубати. Він такий же голова облради, як і я, обраний людьми...”. Згодом після перемоги Кравчука Костянтин Яструб став представником президента у Черкаській області. А Чорновіл від такої посади відмовився: “Не хочу бути козачком у Кравчука”. 

В’ячеслав Чорновіл ніколи не вживав слів “москалі” і “комуняки”... Це викликало невдоволення радикалів. Під час однієї із зустрічей з виборцями В’ячеслав Максимович повторив слова Івана Драча: “Треба зробити так, щоб росіянам жилося краще, аніж у Росії, а євреям краще, аніж в Ізраїлі...”. Зрозуміло, що це був полемічний прийом... Запам’яталися і такі його слова, сказані у жовтні 1991 року: “Настане час, коли українці будуть їздити без віз по всій Європі...”.

Фото з архіву “ВЗ”