Два квадратні метри для проживання і трохи харчів для повільного вмирання...
Неправда, що всі євреї покірно приймали смерть від нацистів.
10 листопада 1941 року генерал-губернатор дистрикту “Галичина” Ляше проголосив створення у Львові єврейського гетто. Масове переселення євреїв у резервацію почалося 24 листопада.
Переслідування євреїв у Німеччині почалося 1933 року, коли Адольф Гітлер прийшов до влади. Антиєврейська істерія, юдофобія дещо пригальмувалася 1936 року, коли Німеччина приймала літні Олімпійські ігри. Та після закінчення світових змагань спалахнула з новою силою...
Незаперечний факт - німецьких євреїв, які, рятуючись від погромів і знущань, різними шляхами опинялися у Радянському Союзі, НКВС повертав до рук гестапо... Десятки тисяч євреїв перебралися у Галичину, зокрема до Львова, після 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу. Та більшість польських євреїв не встигли врятуватися. Мало хто думав, що Польща впаде за два тижні...
Напередодні німецько-радянської війни кожен третій житель Львова був євреєм. Львівське гетто було третім за величиною після Варшави і Лодзі.
У перші місяці війни ще не було вказівок Гітлера про “остаточне вирішення єврейського питання”, тобто про цілковите винищення усієї нації. Німецька окупаційна влада ініціювала єврейські погроми, водночас намагалася витрясти із заможних євреїв якомога більше грошей, коштовностей, антикваріату. Чимало євреїв думали відкупитися від нацистів. Але обсяги контрибуцій зростали. Були поодинокі випадки, коли представники української, польської інтелігенції і навіть офіцери Вермахту допомагали євреям виплатити необхідну суму окупантам... З євреїв знущалися як могли, усіляко принижували людську гідність. Старожили Львова розповідали, що бачили, як нацисти примушували євреїв чистити площі перед ратушею і Оперним театром... зубними щітками.
Для єврейського гетто у Львові було виділено територію, де жила переважно міська біднота. Це вулиці Замарстинівська, Знесіння, Жовківська, Полтвяна, Варшавська… Юденрат (орган єврейського самоуправління) завів 120 тисяч облікових карток на тих євреїв, яких належало переселити на територію гетто. На кожного мешканця у цій резервації припадало по 2 квадратні метри площі. Але і ця норма не витримувалася. В одній кімнаті жили по 20-25 осіб на 3-4-поверхових нарах. У багатьох житлових приміщеннях не було електрики, води, каналізації. На третій день переселення євреїв акцію тимчасово припинили, бо виникла загроза тифу. Наприкінці 1941 року епідемія тифу таки спалахнула і викосила кілька тисяч людей. Переселяли не всіх євреїв, тільки працездатних. Немічних, стариків, дітей нацисти розстрілювали перед входом до гетто, під залізничним мостом.
У гетто євреї масово гинули від хвороб, голоду, холоду. Щодо харчування. Професор Рудольф Мирський, директор Регіонального центру з вивчення проблем Голодомору і Голокосту, отримав у Львівському обласному державному архіві таку довідку. Норма харчування для мешканців гетто: хліб (дуже поганої якості) - 2000 грамів на тиждень, м’яса - 400 грамів на місяць, масла вершкового — 210 грамів на місяць, цукру — 210 грамів на місяць, борошна — 500 грамів на 10 днів…
На початку 1942 року євреїв змусили здати усі хутряні, вовняні речі та шкіряне взуття.
16 січня вийшов наказ здати місцевій владі рештки цінних речей та списки майна, залишеного за попереднім місцем проживання. Наприкінці 1941 року нацисти повісили на балконі вулиці Локетка 11 єврейських поліцаїв, а також групу службовців юденрату на чолі з його головою доктором Г. Ландесбергом. Голова юденрату намагався полегшити долю львівських євреїв.
У більшості публікацій про Голокост проходить думка, що усі євреї покірно йшли на ешафот. Це не так. Відомий дослідник Голокосту та історії Львівського гетто професор Яків Хонігсман досліджував це питання з різних джерел — архівні документи, публікації авторів з різних країн, спогади людей, які пережили це страхіття. Професор підкреслює: одні умови для підпільної діяльності, коли довкола ліси, гори, болота, і цілком інші, коли територія обгороджена колючим дротом і озброєною вартою. Попри це на території гетто та на інших вулицях євреї-підпільники поширювали антигітлерівські листівки, радіоповідомлення. У гетто налагодили випуск фальшивих аусвайсів (перепусток). Декому вдавалося підкупити варту і купити у рядових Вермахту зброю. Ті, хто вирвався з Львівського гетто, приєднувалися до партизанів- втікачів з гетто Бродівського. Разом здійснили кілька диверсій на території Бродівського району.
1 червня 1943 року почалося масове знищення євреїв у гетто. Окупанти вогнеметами випалювали людей з підвалів, бункерів, схронів. Хто мав зброю, відстрілювалися до останнього патрона. Відчутної шкоди вони німцям не завдали, але зберегли гідність.
Коли Червона армія 27 липня 1944 року звільнила Львів від нацистів, у місті залишилося офіційно зареєстрованих близько 300 євреїв. Переважно більшість з них ховалася у півницях та каналізаційних колекторах.
Чимало євреїв у Галичині переховувалися у монастирях і церквах УГКЦ з благословення митрополита Андрея Шептицького. За роки окупації на території Галичини було розстріляно 800 українців і поляків, які переховували євреїв, кількадесят осіб удостоєні звання “Праведник світу”.
