Перші трамваї були запряжені... хирлявими кіньми

Перший у Східній Європі електричний трамвай було відкрито у Києві 13 червня 1892 р. Через сто років потому хтось при перерахунку дат з юліанського на григоріанське літочислення не врахував, що в ХІХ ст. різниця між двома календарями становила не тринадцять, як нині, а дванадцять днів. У літературі вкоренилася помилкова дата пуску київського трамвая — 1 (14) червня 1892 р. Ця ж дата вибита на пам’ятникові першому київському трамваю на Поштовій площі.

Проблеми громадського міського транспорту турбували київську владу давно. У місті з двомастами тисячами населення в середині ХІХ ст. основним громадським транспортом був омнібус. «Незграбні та громіздкі, запряжені хирлявими кіньми, вони вміщують до двадцяти пасажирів і рухаються повільно, часто зупиняються, аби прийняти чи випустити людей», — так сучасник описував омнібус.

1886 р. міська Дума оголосила конкурс на кращий проект облаштування у Києві міської залізниці. Переміг військовий інженер, генерал Аманд Струве. Відповідно до підписаного 7 липня 1889 р. з Думою договору, він міг побудувати 24 версти залізничних колій, експлуатувати їх 45 років, віддаючи місту частину своїх доходів, а 1 листопада 1934 р. безоплатно передати підприємство місту. Заповзятливості Струве можна дивуватися. Він не лише випробував на київських вулицях усі види громадського транспорту, що існували на той час (конку, локомобіль, електричний трамвай), а й поставляв для них вагони та рейки, виготовлені на Коломенському машинобудівному заводі і залізопрокатному заводі в Кулеб’яках Нижегородської губернії, які йому належали. Будував депо, станції, поїлки для коней. Будівництво міської залізниці розпочали у червні 1891 р., а 20 липня перші вагончики на кінній тязі заколесили вулицями Києва. Рух конки відкрився на двох лініях завдовжки 13 верст — від Жандармської вулиці (нині — Саксаганського) до Деміївки, згодом по Хрещатику — до Царської (Європейської) площі. Однак за кілька місяців експлуатації конки з’ясувалося, що через складний міський рельєф використання кінної тяги нерентабельне.

Невже Струве був заздалегідь відомий хід розвитку подій? Ще в часи конки він припас сім локомобілів — трамваїв на паровій тязі (теж побудованих на Коломенському заводі). Перша проба парового трамвая відбулася 7 лютого 1892 р. на Хрещатику і Великій Васильківській. Кияни нововведення сприйняли з ентузіазмом. Але захоплювалися передчасно. Гористий рельєф Києва був важким і для локомобіля. На крутих схилах паровий трамвай часто виходив із ладу. Газета «Кіевлянинъ» писала: «Замість очікуваної безшумної і бездимної роботи локомобілі на кожному підйомі застилали вулицю клубами диму і пари, лякали коней своїм шумом, а іскри, що летіли з труб, псували одяг пішоходам».

Під час будівництва депо кінної залізниці на Васильківській вулиці та Куренівці Струве передбачив обслуговування вагонів із електричною тягою. Керуючись розробками військового інженера Ф. Піроцького, що стосувалися передачі електрики рейками, акціонерне товариство «Київські міські залізниці», яким керував той-таки Струве, вирішує спорудити трамвайну лінію з електричною тягою. Пробна поїздка відбулася 7 травня 1892 р. на одному з найкрутіших схилів Києва — Олександрівському узвозі. А 1 червня (13 червня за новим стилем) 1892 р., за присутності сотень городян, від Царської (Європейської) площі до Олександрівської (Поштової) проїхав перший електричний трамвай. Шлях був одноколійним (із роз’їздом на Олександрівському узвозі), завдовжки 1,5 км. Маршрутом ходило два вагони місткістю 40 пасажирів. 1893 р. у місті діяли вже дві трамвайні лінії загальною довжиною 150 верст. Трамвайне сполучення пов’язало з центром приміські райони (Святошин, Деміївка, Пуща-Водиця). Кияни пишалися своїм трамваєм. Київський митрополит Іоаникій (Руднєв) на відкриття Всеросійської сільськогосподарської виставки 1897 р. приїхав трамваєм. Місцеві буржуа купували власні трамваї, свій вагон мали депутати київської Думи.