А міф про кримінальну Левандівку і досі живе...

Як у всі часи розвивався один із найбільших мікрорайонів Львова і чому його досі називають «зоною відчуження», дослідив історик Володимир Прокопів


У вихідні центр міста переповнений туристами. Проте у Львові є мікрорайони не менш цікаві, де не часто ступає нога туриста. А даремно... Історик Володимир Прокопів каже, Левандівка оповита таємницями, хоча історичні мапи й дотепер небагатослівні... Чому такий величезний мікрорайон залишився поза увагою істориків та краєзнавців? І чому Левандівка досі лякає львів’ян своїм кримінальним минулим?

Звідки ж походить назва мікрорайону? «Наприкінці XVIII ст. у районі сучасних вулиць Городоцької — Сяйво було засновано німецьку колонію, яка згадується під назвою «Левандівка», — розповідає Володимир Прокопів. — Є версія, що початково ця колонія називалась «Льовендорф» (у перекладі з німецької «село левів»). А «Левандівка» — це видозмінене на польський манір слово «Льовендорф». Є ще одна версія походження назви. Вона начебто походить від прізвища колишнього польського пана Левандовського, який був власником «села левів». До 1931 р. ця територія існувала окремо від Львова, і жили тут переважно українці та поляки. Та чи насправді був такий пан — теж достеменно не відомо».

«Якщо глянути на старі львівські карти, то слово «Левандівка» майже ніде не фігурує, — веде далі історик. — Згадується лише Білогорща, село неподалік, засноване у XIV ст. Офіційно назва Левандівка з’являється лише у 1778 р. Відомо, що одна частина мікрорайону (ближче до сучасної вул. Шевченка) називалася «Янівські блоні». На цій території була тренувальна база австрійських військ. А згодом там з’явився перший львівський іподром, де проводилися кінні перегони. Іподром існував близько п’ятдесяти років (до 1890 р.). Але, на жаль, не збереглося жодної його фотографії.

Через двадцять років на місці колишнього іподрому з’явилося летовище. Назрівала Перша світова війна... Австрійці, які цей аеродром збудували, не встигли його використати. У 1914 р. російські війська окупували Львів, і аеродром дістався окупантам. Тепер на летовищі стоя­ли російські бомбардувальники». На Левандівці є чимало вулиць з авіаційними назвами: вул. Пропелерна, Моторна, Авіаційна... Кажуть, на Левандівці не раз траплялися авіакатастрофи. Відомо, що у 1920 р. неподалік станції Клепарів розбився американський льотчик... За часів польської влади аеродром припинив своє існування, але район активно розвивався. Тому й вулицям діставалися однойменні назви. Цікавий факт: товариство «Просвіта», за сприяння Андрея Шептицького, відкриває на Левандівці Народний дім. За однією з версій, Народний дім збудований у 1909 році, за іншою — у 1920-х. Подібна установа дія­ла лише на Збоїщах. Тож українці у цих краях були досить активні.

Йдемо з Володимиром однією з найстаріших вулиць Левандівки — Повітряною. Колись тут була бруківка, але років з п’ять тому її зняли і настелили асфальт... Рухаємося у бік старого цвинтаря, що на вул. Чижевського. Навпроти поховань — приватні особняки… Тут ховали людей ще до того, як Левандівку приєднали до Львова. Після цього кладовище ліквідували, а частину поховань перенесли на Янівський та Личаківський цвинтарі (у ті часи за кошти міста проводилась ексгумація). Помічаю багато дитячих могил. Є тут і польські надгробки 1913 р. Історики припускають, що радянська влада використала цей польський цвинтар повторно. Крім того, на Левандівці міг бути ще один цвинтар — у районі озера або парку. З огляду на те, скільки людей втопилося в цьому штучному озері, у цю версію легко можна повірити... Дослідникам відомий також інший факт: радянська влада хотіла відмовитися від мікрорайону і створити на цій території селище Жовтневе. Левандівка — невигідно розташована, відділена від міста залізницею. Під час бомбардувань мости не раз руйнувалися... Утім, саме з залізничниками асоціюється Левандівка. Залізниця на цій території з’явилася ще за часів «бабці Австрії». Австрійська влада активно наймала на роботу залізничників, і ця традиція прижилася.

У 1939 р. почалася Друга світова війна. Влада у місті не­одно­разово мінялася. Поляки, до речі, мали амбітні плани щодо Левандівки, але не судилося… «Моя знайома, яка живе на Левандівці у приватному будинку, знайшла на горищі особисті речі польського офіцера, зокрема унікальну шаблю… Часто такі знахідки у місті трапляються?» — цікавлюся. «Під час будівництва у Львові досить часто знаходять зброю, патрони, військову форму. Коли поляки зрозуміли, що війну програли, усі ці речі просто викидали», — каже історик.

У 50-х роках Левандівка активно розвивається. У цей час з’являються славнозвісний Левандівський парк та озеро. Через те, що ґрунти у цих місцях болотисті, жаби на Левандівці квакали і у 80-х рр. Хоча «висотки» на той час там уже були. Жаби зникли, коли нарешті заасфальтували вул. Широку... У 2000-х р. розпочалося будівництво на вул. Роксоляни (крайня точка Левандівки). Нині міська рада зводить там житловий комплекс. Але проект трохи дивний (з якимось «тюремним двориком»). Чомусь мікрорайон і дотепер мляво розвивається (супермаркет з’явився тут лише два роки тому). Його справедливо називають «зоною відчуження». Ще за радянських часів Левандівку планували з’єднати тролейбусним маршрутом з мікрорайоном Рясне, але цього так і не сталося. «У цьому районі було б добре провести етнографічні дослідження, — каже історик. — Про історію розпитати літніх людей. До прикладу, на Левандівці, цілком ймовірно, міг існувати повстанський рух. Якщо воїнів УПА приваблювала Білогорща, то їхні зв’язкові могли діяти і на Левандівці».

Минаємо на вул. Повітряній дім-розвалюху... Притулок для бомжів. Це стара польська кам’яниця з арочним сплетінням під вікнами, про яку забули. Свого часу хтось надряпав на одній зі стін: «Такою буде Украї­на з Януковичем». Як у воду дивились…

«Про Левандівку й досі кажуть, що це кримінальний район. Звідки ця думка взялася?». «Відомо, що у 50-х роках, коли колишніх в’язнів випускали з тюрем, вони оселялися за містом, бо там житло було дешевше. В офіційних джерелах про кримінальну Левандівку мало що згадується». Зате відомо, що на Левандівці у 90-х роках жив «злодій у законі» на прізвисько Завіня. У 1994 році його застрелили біля власного будинку. Це був перший резонансний злочин у Львові часів незалежності. Ховали Завіню «з помпою». А міф про кримінальну Левандівку і досі живе...