«Це був парад визнання»

Понад 54% кримчан проголосували на Всеукраїнському референдумі за підтвердження Акту проголошення незалежності України

1 грудня 1991 року відбулося всенародне волевиявлення, на якому українці відповіли, чи підтримують рішення Верховної Ради УРСР від 24 серпня того року, що проголошувало незалежність України. В усіх регіонах держави виборці підтримали це рішення. Найбільше — на Тернопільщині (понад 98%). Загалом по Україні за незалежність проголосували понад 90% тих, хто прийшов на дільниці. А це більш ніж 28 мільйонів людей. Незалежність стала волею мільйонів. Саме після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня — Канада і Польща, 3-го — Угорщина, 4-го, коли ЦВК підбила підсумки плебісциту, — Латвія і Литва...

«Чому референдум проводили 1 грудня? Бо вирішили організувати його у той же день, що і вибори президента України, — розповів “ВЗ” професор, декан історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Роман Шуст (на фото). — Всенародне волевиявлення потрібно було провести, оскільки більшість країн утрималася з визнанням незалежності України до її підтвердження.

Пам’ятаю той день і те захоплення, коли дізналися, що у всіх регіонах України більшість висловилася за підтвердження Акту про незалежність. Понад 54% кримчан проголосували “за”. І це при тому, що багато тогочасних аналітиків прогнозували, що результат там буде менше половини. Чому так? Та тому, що АР Крим і Севастополь, по-перше, були територіями, які Україні передали у 1954 році, у цих районах була чи не найбільша кількість російськомовного населення.

По-друге, у цьому регіоні жила велика кількість радянських офіцерів-відставників. Коли офіцер радянської армії йшов у запас або на пенсію, мав право вибрати місце поселення. Це могла бути будь-яка тогочасна територія, окрім Москви та Ленінграда. Як правило, обирали Латвію (там і нині мешкає велика російська діаспора) і південь України, а особливо Крим. По-третє, з цієї території у 1944 році були виселені татари. Вільні землі заселили етнічні росіяни...

Попри це, українці — вагома частка населення півострова. Вони переселялися туди у різні епохи починаючи з XVII століття. Значною кількістю українського населення на території Криму і можна пояснити той факт, що у підсумку цей регіон у більшості проголосував “за” на всенародному референдумі”.

Результати волевиявлення на підтвердження незалежності надали юридичне обґрунтування для визнання іншими державами України як самостійної країни. Цікаво, що за декілька місяців до цього президент США Буш-старший, який приїжджав до Києва, заявив, що вони не визнають Україну як незалежну державу. А Маргарет Тетчер натякнула з цього приводу, що Англія не встановлює дипломатичних відносин з Техасом... Лише коли понад 90% населення нашої держави висловилися за підтвердження її самостійності, світу довелося визнати це як доконаний факт.

“Є декілька складників того, що одностайно проголосувала неймовірно велика кількість населення, — пояснив пан Роман. — Україна при виході з СРСР, за оцінками міжнародних організацій, мала найкращі умови для розвитку власної економіки. Населення було налаштоване на мирне врегулювання ситуації. Навіть понад 80% жителів Донецької та Луганської областей проголосували за підтвердження статусу незалежності. Чому ж нині така ситуація? Як би там не було, а наша держава понад двадцять років не приділяла належним чином уваги цьому регіону. Місцеві еліти, а часто тут доречний епітет кримінальні, узяли всю владу у власні руки. Ідеологія, по суті, була антиукраїнською.

Крім того, варто розуміти, що значна частина Донбасу — етнічні росіяни. Територію винищених після Голодомору українських сіл заселяли вихідці з Росії. План щодо переселення виконали на 103%.

...Після оприлюднення результатів референдуму відбувся такий собі парад визнання України. Щодня та чи інша країна заявляла про визнання нашої держави”.