«Червоний» день «зелено-білого» календаря
Тріумфу львівських «Карпат» у футбольному Кубку СРСР виповнилося 45 років
У неділю, 17 серпня, виповнилося 45 років від часу завоювання львівськими «Карпатами» одного з найпочесніших трофеїв радянського футболу — Кубка СРСР. Українська команда 1969 року вперше і востаннє в історії цих змагань підкорила кубкову вершину, виступаючи не у вищому футбольному дивізіоні.
Історичний кубковий шлях «Карпат»-69 розпочався у Жданові, нинішньому Маріуполі. Після місцевого «Азовця» львівська команда потім на шляху до фіналу перемагала одеських армійців, єреванський «Арарат», одеський «Чорноморець», воронезький «Труд» та миколаївський «Суднобудівник».
У фіналі на московському Центральному стадіоні ім. Леніна, який серед уболівальників мав назву «Лужники», на «Карпати» чекав ростовський СКА. Старший тренер «Карпат» Ернест Юст виставив такий склад на фінальну гру: Віктор Турпак, Іван Герег, Ростислав Поточняк, Петро Данильчук, Валерій Сиров, Лев Броварський, Володимир Данилюк, Володимир Булгаков, Янош Габовда, Ігор Кульчицький (капітан) та Геннадій Лихачов. Психологічна перевага була на боці молодої львівської команди, адже гравцям у разі поразки від старших за рангом армійців особливо ніхто б не дорікав. На стадіоні зібралося близько 60 тисяч глядачів. На трибунах відчувалася несамовита підтримка вболівальників «Карпат», які гучно співали «Всюди буйно квітне черемшина...».
Перші хвилини гри виявилися для «Карпат» нервовими, і на 20-й хвилині армієць Зінченко дальнім ударом скерував м’яч у правий від нашого голкіпера кут воріт. Згодом «Карпати» оговталися, і ще до перерви могли відзначитися Габовда та Данилюк, який влучив у штангу... У другому таймі форварди львів’ян раз за разом заплутували високорослих захисників СКА. Броварський на 62-й хвилині посилає м’яч верхом у штрафний майданчик, де Габовда, ледь торкаючись його головою, спрямовує політ до Лихачова, а той з лівої ноги направляє м’яч у верхній кут — 1:1. Для Лихачова, якому напередодні гри виповнилося 23 роки, це був шостий поспіль кубковий матч, у якому він не залишав поле без забитого гола. Через чотири хвилини Габовда в черговий раз виграє повітряну дуель і посилає м’яч в те вільне місце, куди стрімко набігає Булгаков. Удар останнього був точним і, як виявилось, переможним — 2:1! Армійці, щоправда, потім забили гол, але боковий арбітр Хярмс зафіксував положення поза грою у Проскуріна, і головний арбітр Круашвілі гол відмінив. Перемога!
«Карпати» зробили на стадіоні коло пошани львівського, галицького і всього українського футболу. У львівському аеропорту, як кажуть, не було де стати ногою, вболівальники потовкли всі клумби. До центру автобус з футболістами добирався десь дві години... Матеріальне заохочення кубкових героїв за нинішніми мірками було скромним. Вручили кожному гравцеві по 300 рублів, спортивному костюму та радіоприймачу. Кожен з футболістів мав також і по маленькому кубковому жетону-пам’ятці.
На жаль, із гравців «кришталевого» складу «Карпат» вже немає серед нас Віктора Турпака, Володимира Булгакова, Яноша Габовди, Левка Броварського та Петра Данильчука. Немає і їхніх наставників — Карла Мікльоша та Ернеста Юста...
13 вересня 2003 року в рамках святкування 40-річчя «Карпат» на львівському стадіоні «Україна» було встановлено пам’ятну барельєфну арку, присвячену здобуттю «Карпатами» Кубка СРСР. До 40-ліття кубкової звитяги «зелено-білих» 2009 року виготовили чудову копію кришталевого Кубка, який наступного року зайняв почесне місце у клубному музеї «Карпат».
