Передплатити

Запам’ятався психушками для дисидентів, облавами у робочий час і горілкою «Андроповка»

30 років тому пішов із життя довготривалий «генеральний кадебіст» і короткотерміновий Генеральний секретар Юрій Андропов

Юрій Андропов (на фото) змінив на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Першою особою держави Юрій Володимирович був лише 15 місяців. В останні дні, коли відмовили нирки, смертельно хворий, він керував країною з лікарняної палати. Коли помер і його наступник Костянтин Черненко, з’явився чорний гумор. Диктор у програмі “Час” оголошує: “Ви будете сміятися, але Черненко теж помер...”. Чимало істориків, політологів сходяться у тому, що Андропов на тлі безграмотних і малограмотних Хрущова, Брежнєва, Черненка був значно освіченішою і яскравішою постаттю.

Постать яскрава, та біографія темна

Сучасники Андропова, насамперед його колеги з КДБ, згадують, що Юрій Володимирович дуже нервував, коли його запитували про родину, першу дружину, дітей. Андропов мав прізвисько “Ювелір”. Це був натяк на те, що його дід — Карл Флекенштейн — володів у Москві магазином “Ювелірні речі”. Є свідчення, що перша дружина Андропова, коли її покинув чоловік, скаржилася на нього у партійні органи за байдуже ставлення до дітей... За рік до початку війни з німцями колишній телеграфіст-кіномеханік вже обійняв посаду першого секретаря ЦК комсомолу новоствореної Карело-Фінської РСР. Стрімку кар’єру Андропова пояснювали його активною участю у пошуках ворогів народу, численними доносами. Участі у бойових діях комсомольський функціонер уник. Комуніст-комсомолець активно надсилав у вищі інстанції рапорти про свою організаційну роль у скеруванні молоді до партизанських загонів і розвідувально-диверсійних груп...

В офіційних біографіях Андропова немає жодної згадки про національність Юрія Володимировича. Можна вдивлятися в обличчя Юрія Володимировича, шукати характерні риси і сумніватися, але достеменно відомо, що батьком майбутнього Генсека був Велв (Володимир) Ліберман, а матір’ю — Геня (Євгенія) Флекенштейн.

«Приїздіть до нас на Лубянку: посадимо вас, напоїмо чаєм...»

Це один із жартів Юрія Володимировича, коли він очолював всемогутній КДБ. Перед тим три роки (1954-1957) був послом в Угорщині. Не без його активної участі 1956 року відбулося криваве придушення угорського повстання. У серпні 1968 року не менш активно ратував за введення військ країн Варшавського договору у Чехословаччину, а наприкінці 1979 року — за окупацію Афганістану радянськими військами.

Найдовше Юрій Андропов затримався на посаді голови Комітету державної безпеки — 15 років (1967-1982). Він став полум’яним борцем з інакомисленням, дисидентами, правозахисниками. При ньому запровадили примусове лікування політв’язнів у психушках. З ініціа­тиви Андропова 1974 року вислали за кордон і позбавили громадянства письменника Олександра Солженіцина, а 1980 року заслали до Горького академіка Андрія Сахарова...

Генеральним секретарем ЦК КПРС Юрія Андропова обрали невдовзі після смерті Брежнєва. У той час був такий жарт: при Андропові буде не ЦК КПРС, а ЧК КПРС...

Від партократа — до демократа?

Правління Андропова пересічні громадяни Радянського Союзу запам’ятали облавами на вулицях, в кафе, кінотеат­рах, навіть у лазнях. Міліція перевіряла документи, допитувалася, чому у робочий час не на роботі? Ловили студентів і учнів, які сачкували з лекцій і уроків... Люди старшого віку пам’ятають горілку “Андроповка”. Ні, такої марки не було. Річ у тім, що за Брежнєва вартість пляшки “Московской особой” невпинно зростала. 1982 року півлітрівка коштувала 5,20. За Андропова ціна впала до 4,70, а за 50 копійок можна було і закуску купити: 14 копійок плавлений сирок “Дружба” і 26 копійок — півбатона.

Деякі сучасники Андропова стверджують, що він, на відміну від Брежнєва, був байдужим до розкоші, не терпів хабарників, боровся з корупцією. Це через нього, не чекаючи арешту, застрелився міністр внутрішніх справ Микола Щолоков і був засуджений зять Брежнєва Юрій Чурбанов... А ще згадують, що Андропов багато читав, цікавився музикою, писав вір­ші... При ньому розпочався масовий випуск ліцензованих платівок західних виконавців у стилі рок, диско, що раніше вважалося ідеологічно шкідливим. Як не дивно — любив і знав Висоцького. З публічних виступів Генсека можна зробити висновок, що саме він започаткував зародки перебудови, зокрема модернізацію економіки, посилення ролі трудових колективів, самостійності підприємств... Є така думка, що Андропов міг би стати другим Ден Сяопіном і відтермінувати розпад Радянського Союзу.

Звідки прізвище Андропов?

Першим єврейське походження Юрія Андропова розкрив колишній перший секретар Краснодарського крайкому партії Сергій Медунов. В одному з інтерв’ю він повідомив, що його батько працював разом з батьком Юрія Андропова на залізничній станції ще до революції. І звали його — Володимир Ліберман. Після революції 1917 року він чомусь змінив прізвище на Андропов... Щодо єврейського прізвища матері Андропов посіяв сумнів, стверджуючи, що у родині Флекенштейнів вона була прийомною донькою...

Анатолій РОМАНЮК,

професор кафедри політології Львівського національного університету ім. Івана Франка

Я б говорив не лише про постать Юрія Андропова, а про систему партійного керівництва радянською державою. Це було поєднання колективного керівництва — Політбюро ЦК КПРС — і домінування першої особи, Генерального секретаря, у даному випадку Лео­ніда Брежнєва. Сам Брежнєв був догматиком. Коли 1968 року Олександр Дубчек вів розмову з Брежнєвим про соціалізм з “людським обличчям”, про економічні свободи, приватну власність, Леонід Ілліч зацитував йому Леніна. Мовляв, кожен дрібний ремісник захоче стати великим капіталістом. Найближче оточення Брежнєва не було однорідним. У ньому переважали дог­матики. Андропов не був догматиком. Події в Угорщині, Чехословаччині спонукали його до роздумів: а чому так сталося? Окрім того, посада голови КДБ, володіння усією секретною інформацією, розкривали перед ним реальну картину стану справ у державі і настроїв людей. Звичайно, його діяльність не посягала на керівну роль партії, авторитарні методи керівництва. Він не наблизився до лібералізму, але об’єктивно сприяв приходу до влади Михайла Горбачова, творця перебудови.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram