І львівські фігуристи здобували «бронзу» на чемпіонаті Європи

Олімпійські ігри завжди викликають величезне зацікавлення мільйонів людей з усіх країн, ці два тижні багато з них перебуває у вирі подій, навіть знаходячись далеко від місця змагань.


Чимало прихильників зимового спорту повертаються до історії Ігор, до походження видів спорту. Розповідаючи про старовинні ковзани, початки фігурного катання, згадаю і про внесок львівських спортсменів у цей видовищний і музикальний нині вид спорту. Так-так, львівська пара здобувала навіть європейську «бронзу».

Давно відоме замилування скандинавів зимовими видами спорту, для них лижі чи ковзани є першим подарунком дитині, а вже потім м’ячі, скакалки чи шахи. Не дивно, що будь-яка річ, пов’язана із всенародним захопленням фіна, шведа чи норвежця, стає національною реліквією. У стокгольмському Музеї спорту лежить за склом стенду шматок кості, якому понад чотири тисячі років. Це …ковзан. Так стверджують історики, бо про потребу людей у користуванні таким видом пересування, як ковзання, відомо ще з часів до нашої ери. Тож і ми можемо стверджувати, що ковзанярство належить до найстарших зимових видів спорту. А щойно надійшло повідомлення, що група вчених на чолі з британським фізіологом Фредеріко Форменті визначила: Фінляндія — найбільш ймовірне місце появи перших ковзанів у доісторичній Європі. Для пересування по льоду ще чотири тисячі років тому люди смужками шкіри прив’язували до ступні обломки костей тварин, наприклад, коней.

З часів Середньовіччя до нас дійшли відомості про виробництво двох видів ковзанів — коротких для дам (ніби для сучасних фігуристок) і довгих — для чоловіків для швидкого пересування. А це вже й перший сигнал про розподіл на два різновиди спорту на ковзанах.

Встановити ім’я першої людини, яка створила підвалини фігурного катання, видається майже неможливим, як і рік, коли вперше до взуття прив’язали ковзани із кісток тварин. Однак більшість фахівців історії спорту першим промоутером фігурного катання вважають американця Джексона Хейнса. 1864 року він приїхав до Європи, де викликав справжнє захоплення своєю майстерністю катання на ковзанах. Хоча британці на звістку, що американець вважається піонером у цьому виді спорту, одразу нагадали, що вже 1742 року на островах був створений перший ковзанярський клуб — Edinburg Skating Club.Було це набагато швидше, ніж американець прибув до Старого Світу для демонстрації усяких штучок на льоду. Але Хейнс таки був майстром своєї справи: він удосконалив ковзани саме для виконання різних фігур, які запозичив з балету, до того ж виступи супроводжував музикою. Звичайно, що подібні нововведення справили враження і запам’яталися, були описані у тодішній пресі. Тому й вважається, що батьком сучасного фігурного катання є американець Джексон Хейнс.

З історії цього виду спорту варто навести ще кілька важливих дат. Перша штучна ковзанка у світі була створена у Нюрнберзі 1864 року. 1892 року була створена Міжнародна федерація ковзанярства (International Skating Union — ISU). За рік до того на ледовищі Мюнхена відбувся перший чемпіонат Європи, а через п’ять років — у Санкт-Петербурзі пройшов і перший чемпіонат світу.Стартували тільки чоловіки. Першим чемпіоном континенту став Оскар Уліг, а переможцем світової першості — Жільбер Фукс. Обидва представляли Німеччину. Фігурне катання навіть ввели до програми Олімпійських ігор 1908 року, хоча до зимових Олімпіад треба було чекати до 1924 року. І першим олімпійським чемпіоном на фігурних ковзанах став Микола Панін-Коломенкін, єдиний представник дореволюційної Росії на олімпійському п’єдесталі.

У нашому місті фігурне катання почало розвиватися ще у кінці ХІХ століття в секції Львівського ковзанярського товариства, яке мало свою ковзанку на Цитаделі. Ще одним популярним місцем для львівської молоді у тридцяті роки стала ковзанка на сучасній вулиці Горбачевського, де також грають у хокей (тоді цей став називався «Світязь»). Львівські майстри фігурного катання перед війною посідали високі місця у чемпіонатах Польщі, а 1933 року наші земляки повністю окупували п’єдестал пошани: 1.Ковальський-Більорувна, 2.Третер-Рудницька, 3.Ловчиньський-Кіслєрувна. Перша пара кілька років володіла чемпіонським титулом, а 1934 року навіть здобула бронзу на чемпіонаті Європи. Влітку Тадеуш Ковальський копав футбольний м’яч у барвах клубу «Чарні» на позиції захисника. Військовий у чині капітана, взятий до радянської неволі, загинув весною 1940 року у Катині.