Передплатити Підтримати

Тіло «пережило» діло...


Розбитий паралічем, він вмирав довго і тяжко. Через своїх близьких просив Сталіна передати йому отруту, щоб припинити страждання. Фотографії, які зафіксували Леніна в останні дні його життя, оприлюднили лише у час перебудови...

Ленін заповідав, і це бажання підтримувала найближча рідня, щоб його поховали у Санкт-Петербурзі на Волковому кладовищі, біля могил матері і рідної сестри. Такої думки була і більшість тогочасної компартійної верхівки. Але Сталін за пропозицією Калініна одноосібно прийняв рішення про збереження тіла у мавзолеї. Троцький назвав цю ідею безумством. Сталін вважав, що тіло вождя належить не родині, а партії і державі. Перший дерев’яний мавзолей почали споруджувати 27 січня 1924 року. Довелося довбати землю, затверділу від 30-градусних морозів. Потім був ще один, значно більший дерев’яний мавзолей. А от 30 жовтня 1930 року на Красній площі постав мавзолей гранітний, споруджений за проектом архітектора Олексія Щусєва.

Спочатку тіло Леніна забальзамували для тимчасового зберігання. “Консервацію” за новітніми технологіями здійснили відомі радянські вчені анатом Володимир Воробйов і біохімік Борис Збарський. Траплялися такі періоди, коли на обличчі Леніна з’являлися плями, а вага тіла коливалася від 50 до 54 кілограмів. У тридцятих роках минулого століття Надія Крупська, подивившись на Ілліча у мавзолеї, вигукнула: “Він такий молодий, а я така стара!”

У липні 1941 року в обстановці великої секретності саркофаг з тілом Леніна завантажили у поїзд і завезли аж у Тюмень. Адже німці бомбили Москву, і була загроза прямого потрапляння бомби у мавзолей. А у жовтні 1941 року німці впритул підійшли до Москви. Повернувся Ленін до місця постійної “дислокації” у квітні 1945 року. Після війни надходили пропозиції щодо перевезення тіла у великі міста Радянського Союзу, аби якомога більше людей могли побачити Ілліча. Але Сталін їх відкинув. До листопада 1961 року Леніну було “веселіше” лежати у мавзолеї, бо поруч з ним був Сталін. Однак за вказівкою Хрущова тіло Сталіна винесли з мавзолею і поховали біля Кремлівської стіни.

Мозок і серце Леніна зберігаються окремо. І за Сталіна, і за Брежнєва були спроби вивчити мозок Леніна на предмет природи геніальності цієї людини. Але нічого особливого у структурі “сірої речовини” вчені не виявили... Науковці не підтвердили припущень, що Ленін хворів на сифіліс...

У наш час щорічне обслуговування мавзолею коштує приблизно півтора мільйона доларів. Від 1991 року держава грошей не виділяє, фінансує підтримку тіла і обслуговування мавзолею спеціальний фонд. Нині тілом Леніна, а точніше, його муляжем, опікуються працівники Науково-дослідницького центру біомедичних технологій, що входить до складу Науково-дослідного інституту лікарських і ароматичних рослин. Раз на півтора року фахівці опускають тіло у ванну зі спеціальним розчином. За останні 20 років не зареєстровано жодних змін. А от костюм і краватку міняють кожні три роки...

Покійник — від слова “спокій”. Але цей покійник спокою не знає. На тіло Леніна було дев’ять замахів. Нападники були озброєні пістолетом, пляшкою, вибухівкою. Одного разу пошкодили шкіру Леніна...

1989 року, коли перебудова остаточно утвердилася, почалися розмови про перепоховання Леніна за християнським звичаєм. За це виступає і Російська православна церква. Нині 56 відсотків громадян Росії виступають за перепоховання. 28 відсотків — проти. Далеко не всі противники сповідують комуністичні ідеали Леніна. Багатьом не хочеться нової хвилі протистояння у суспільстві. Чимало людей вважають, що мавзолей з Леніним — це привабливий, особливо для іноземців, туристичний бренд Москви... Над головою Ілліча, на трибуні мавзолею, не один рік топталися керівники партії та уряду, нині вождь мусить слухати галасливі рок-концерти і паради духових оркестрів на Красній площі...

2003 року професор Юрій Денисов-Нікольський давав гарантію, що тіло Леніна за умови належного догляду зможе пролежати у мавзолеї не менш як 100 років. Схоже, що тіло вождя “житиме” довше, аніж його діло...

Фото з архіву “ВЗ”