Коли Казік набирав швидкість, у захисті суперників була паніка...


Наша сьогоднішня розповідь — про Казіка, як звали його фанати. Едвард Козинкевич (1949-1994) — віце-чемпіон Європи, нападник львівських команд СКА і «Карпати», донецького «Шахтаря» і московського «Динамо», тренер юних футболістів.

Двоє вихованців львівського футболу, Едвард Козинкевич (1972) і Василь Рац (1988), здобували срібні нагороди чемпіонатів Європи. Та Рац на той час вже кілька років був гравцем київського «Динамо», і тільки Козинкевич представляв у “срібній” збірній львівські «Карпати».

Це потім, коли він уже став гравцем команди майстрів, отримав прізвисько, співзвучне з прізвищем — Казік. А поки займався в армійській футбольній школі, хлопці називали його за кольором волосся Рудим або Цяпою. Довгов’язого, трохи незграбного як для футболіста, Козинкевича годі було не побачити на полі. Коли він розпочинав свій нестандартний дриблінг і стрімко набирав швидкість, оборона суперника перебувала в паніці. Едвард був, мабуть, одним з найздібніших учнів тренера Святослава Канича, який за багато років тренерської праці виховав не одне покоління львівських футболістів. Не дивно, що Козинкевича швидко помітили і запросили до команди СКА. Там Едвард настільки яскраво себе проявив, що за підсумками сезону 1969 року був включений до складу молодіжної збірної України, звідки була пряма дорога до команди майстрів.

Це тепер «Шахтар» споглядає за легіонерами, а наприкінці 60-х років ХХ століття донеччани часто дивилися у бік Західної України. Так у Донецьку з’явилися галичани Ярослав Кікоть, Остап Савка та Едвард Козинкевич. Саме Едвард залишив найпомітніший слід як гравець — упродовж двох сезонів його визнавали одним з найкращих лівих форвардів Союзу і включали до числа 33-х кращих футболістів вищої ліги. Коли 1971 року «Шахтар» покинув вищу лігу, львів’янин повернувся додому — «Карпати» вже стали командою вищого ешелону.

Козинкевич був гравцем олімпійської збірної СРСР, за яку 1971 року провів 6 матчів і забив три голи, останній з яких, у ворота команди Австрії, 13 жовтня вітали львівські прихильники футболу — матч СРСР-Австрія проходив у Львові. Про своєрідне почуття гумору молодого Едварда Козинкевича згадував його партнер зі збірної СРСР київський динамівець Володимир Трошкін: «1971 року олімпійська збірна грала у Бразилії з одним із місцевих клубів. На останніх хвилинах господарі зрівняли рахунок — 3:3. Стадіон переповнений, а народ там вболіває страшенно. Ми кидаємося в останню атаку. Едвард пішов подавати кутовий, а з трибуни хтось кинув у нього банан. Едзьо не розгубився — відкусив шматок, а решту викинув за межі поля і, ніби нічого не сталося, почав встановлювати м’яч на кутову позначку. Глядачам так сподобалася винахідливість нашого футболіста, що кожен наступний його дотик до м’яча стадіон супроводжував аплодисментами».

Перший сезон у «Карпатах» пройшов дуже успішно: Едвард став найкращим бомбардиром команди і гравцем збірної СРСР. Вона 1972 року року виборола срібні медалі чемпіонату Європи, поступившись у фіналі команді ФРН. Едвард провів шість зустрічей у складі збірної і забив гол воротареві збірної Югославії Марічу.

Згодом Козинкевича вирвали зі Львова для «проходження» військової служби, яку він 1975 року провів у московському «Динамо». Повернувшись наступного року до «Карпат», святкував у 1976 році найбільший успіх команди — 4-те місце у вищій лізі чемпіонату СРСР. Козинкевич завершив виступи у великому футболі, коли йому виповнилося 29 років. Його майку з номером 11 одягнув 20-річний Григорій Батич. Упродовж шести неповних сезонів Козинкевич провів у «Карпатах» 135 матчів та забив 18 голів.

Після завершення кар’єри футболіст пробував судити, а потім став наставником молоді у Львівському училищі фізичної культури. Серед його найкращих учнів — відомий за виступами в бельгійському «Андерлехті» Олег Ящук. Побував Едвард і за океаном, навчаючи футбольних премудростей у Філадельфії американських хлопців українського походження, у спортовому товаристві «Тризуб».

Коли 15 листопада 1994 року Едвард не повернувся вчасно додому, дружина Оксана з їхнім добрим товаришем, партнером по грі в «Карпатах» Богданом Грещаком пішли в гараж. Відчинивши двері, побачили Едварда мертвим за кермом. Офіційною версією було отруєння чадним газом, але… Двигун не працював, а мертвий Козинкевич мав травмовані руки і голову. І ще зникли гроші, які вони тримали саме у гаражі. Одне слово, пішов із життя за загадкових обставин…

Едвард Козинкевич залишив по собі добрий слід — був видатним футболістом, здібним тренером, турботливим батьком, який виховав дочок — Мар’яну і Галину. За ініціативи львівської спеціалізованої футбольної ДЮСШОР— 4, директором якої є колега з «Карпат» Роман Риф’як, у січні 1999 року було проведено перший турнір юних футболістів, присвячений пам’яті Козинкевича. Едварда не забули…Тепер на будинку на вулиці Княгині Ольги, 16, куди він повертався зі спортивних мандрів, висітиме пам’ятна таблиця, що нагадуватиме про цього видатного львівського футболіста.