Михайло Таль та його жінки

Ім’я Михайла Таля завжди було оточене ореолом містики, його називали демоном, Паганіні шахів, натякаючи на подібність зовнішності і диявольське вміння грати «на одній струні», тобто створювати на шахівниці такі позиції, доля яких залежала від одного ходу.

Геній атак і комбінацій, він завжди діяв, згідно з постулатом ще одного шахового філософа Тартаковера — «жертвуй, щоб не стати жертвою!». Його філософське відношення до перемоги гармонувало в ньому з філософським відношенням до поразок. Таль був людиною, позбавленою будь-якої практичної жилки, але страшенно любив компанії, вражав усіх своєю дотепністю й ерудицією.

Можливо, нетривіальність цієї особи слід шукати в його народженні і хворобі, яку переніс немовлям. Мама — Іда Григорівна — в молоді роки мала бурхливий роман зі своїм двоюрідним братом Нехемією Талем. Потім доля розлучила їх: вона поїхала до Берліна навчатися на Художніх курсах, а Нехемія — в Ленінград до медичного інституту. Пізніше вона потрапила до Парижа, де молода освічена і приваблива жінка влилася в елітарне паризьке товариство, приятелювала з Іллею Еренбургом, Луї Арагоном, Пабло Пікассо. На початку 30-х минулого століття Іда повертається до Риги, де виходить заміж за Нехемію, який вже став знаним лікарем, і народжує сина Якова. Але потім доктор Таль пеМихайло Тальреносить важку хворобу, яка завдала йому чоловічу трагедію, — він став імпотентом. І тут з’являється Роберт, старий знайомий Іди з Парижа, який починає жити в родині Талів. Саме Роберт і став батьком Михайла, майбутнього знаменитого шахіста, хоча у всіх документах своїм батьком той називає Нехемію.

Михайло народився хворобливою дитиною, на правій ручці не мав двох пальчиків. Коли мамі показали немовля, вона втратила свідомість, пропало молоко, і син не пізнав смаку материнського молока. В шість місяців Михайло переніс важку інфекцію з високою температурою, судомами і яскравими менінгіальними явищами. Лікар сказав, що навряд чи дитина житиме, але, якщо викараскається, то після таких захворювань виростають великі люди…

У три роки Михасик почав читати, в п’ять вмів перемножувати тризначні числа, а в сім — пішов одразу до третього класу. В п’ятнадцять став студентом університету, а в двадцять захистив диплом на тему гумору та сатири у творах улюблених письменників Ільфа і Петрова.

Шахами Таль «заразився» у сім років і з того часу не уявляв собі дня без шахівниці. Шахи для нього стали святом, і сила духу цього фізично слабкого з постійними хворобами чоловіка перемагала недолі. Шахові поєдинки Таля проходили з пригодами, зрештою, як і його родинне життя. При всіх своїх вадах і болячках завжди був улюбленцем жінок. Офіційно мав три жінки, але у шлюбі не був однолюбом. Зі своєю першою дружиною — естрадною співачкою Саллі — він мирно прожив 12 років, вона народила йому сина Геру (Германа), але розійшлися вони досить швидко, коли побачили, що обоє не вміють чи не можуть дотримуватися шлюбної вірності. У 60-ті роки Таль мав палкий роман з відомою кіноакторкою Ларисою Соболевською, яка була на сім років старшою. Вона була знана за ролями у фільмах «Велика родина», «Олеко Дундич», «Повернення Будулая» та інші. Вже значно пізніше стало відомо, що вродлива акторка Лариса Кронберг (Соболевська) була агентом КДБ, яка спокусила французького посла у Москві Моріса Дежана, через якого кілька років велася потрібна робота впливу на французьку політику. Дежан був близьким приятелем президента Франції Шарля де Голля. Звичайно, Таль цього не знав, був захоплений популярністю своєї дами, яка приятелювала з московським кінобомондом — Нонною Мордюковою, Аллою Ларіоновою та Миколою Рибніковим, який обожнював Михайла і все намовляв того зіграти з ним партію. Колеги-гросмейстери, які виїздили з Талем за кордон на міжнародні турніри, розповідали, що він мав при собі величезний список речей, які замовляла дружина Лариса. А сам ходив у старому піджаку і рваних черевиках... Коли йому бракувало грошей, дзвонив до Риги і просив Роберта вислати потрібну суму. Роберт, який був «шишкою» в торгівлі Латвії, не відмовляв біологічному синові. А тому щораз частіше були потрібні гроші на ліки, адже ниркові болі ставали настільки прикрими, що Таль практично став наркоманом.

Коли Соболевській набридло опікуватися і лікувати свого мужчину, вони на початку 70-х розлучилися. Мама ж, знаючи, що Михайлові потрібна жінка, засватала його з грузинською княжною, до якої він переїхав до Тбілісі. Але помірне сімейне життя не вдавалося цьому романтику, і він втік до мами. А там, несподівано, запав на Гелю, яка працювала у Ризькому шаховому клубі. Вона й стала його наступною дружиною. Енгеліна присвятила себе сімейним обов’язкам, вона супроводжувала чоловіка на усі змагання, піклувалася про нього як про дитину, народила йому донечку Жанну. Усі троє були у Львові у червні 1981 року на міжнародному турнірі, в якому Михайло Таль і переміг. Перебуваючи за кулісами (турнір проходив у Палаці культури ім. Г. Хоткевича), не раз бачив, як Михайло Нехемович під час партії благально дивився у зал. На що Геля негайно прибігала із запальничкою, бо Михайло прагнув запалити чергову цигарку…

Деякий час Енгеліні вдавалося тримати непередбачуваного чоловіка «в руках». Але екс-чемпіон світу не міг всидіти в чотирьох стінах сімейного затишку і спати в одному ліжку. Що робити, Таль не був створений для сімейного життя!

Врешті-решт, Енгеліна разом з Жанною виїхали до Німеччини, де дочка отримала музичну освіту. Таль їх не раз відвідував, підтримував сім’ю матеріально.

В останні роки Михайло Таль отримав щасливі хвилини, коли ним стала опікуватися молода жінка з Ленінграда Марина. Останні трагічні місяці 1992 року вона поводилася надзвичайно віддано, берегла і рятувала хворого Таля і взяла на себе обов’язки бути поруч з ним. Після смерті коханої людини вона вийшла заміж, народила сина, якого назвала Михайлом, і одразу розійшлася з чоловіком. Той їй більше не був потрібен, адже тепер вона мала свого Михасика, в якому й зосередилося її життя.

Михайло Таль помер 28 червня у московській лікарні, і при ньому у ці останні хвилини генія шахів була Марина. Того ж дня з Голландії прилетіла Саллі. У Ризі, де його ховали, біля гробу зустрілися перша і третя жінки, які його найбільше любили, — Саллі та Енгеліна.

Саллі, яка була вже вдовою голландського ювеліра, через шість років поставила на ризькому кладовищі своєму першому чоловікові пам’ятник і видала книжку спогадів — «Елегія Михайла Таля».

Михайло Таль (9.11.1936 — 28.06.1992) — восьмий чемпіон світу з шахів (1960-1961), шестиразовий чемпіон СРСР, восьмиразовий переможець Всесвітніх шахових олімпіад і шестиразовий чемпіон Європи у складі збірної СРСР, перший чемпіон світу з бліцу (1988), учасник міжнародних турнірів у Львові (1981, 1984).