Стихійний торг тут доречний?

Проблема вуличної торгівлі у Львові була завжди. Але зараз вона розквітла буйним цвітом. Кількість бабусь і дідусів з різноманітним крамом, які буквально окупували вулиці міста, зашкалює. Навіть у центрі міста, поблизу Галицького базару, їх море. А що вже казати про периферію!

Район Привокзального ринку — справжній рай для вуличної торгівлі. Особли­во прикро, що вона псує пер­ше враження від Львова, яке відкривається з вокзалу гостям нашого міста. Не рятує навіть осучаснена (ще не завершена) реконструкція площі Двірцевої, якою так пишається мерія. Бук­вально за 20 метрів від фронту робіт починається своєрідний «блошиний ринок»…

Журналістка «ВЗ» пройшла­ся цією «стометрівкою». Це суто речовий ринок товарів «секонд-хенд». Різного краму — до ко­льору до вибору. Одяг, взуття, посуд, дрібні предмети домаш­нього вжитку, радянські кни­ги, значки. Усе старе, поноше­не, затрапезне. Товар лежить на шматах, постелених на землю. Про дезінфекцію тут і не чули. Продавці у віковій категорії 50+, більшість без масок. Про те, як іде торгівля, розповідають нео­хоче — кожен розуміє, що пере­буває тут незаконно.

«Чи вас поліція ганяє?» — за­питую у літньої продавчині. «Бу­ває», — неохоче відповідає жін­ка, яка торгує вживаним одягом. За її словами, речі продає і свої власні, і ті, що просять прода­ти знайомі. Ціни низькі. Блиску­ча хустка — 20 грн, дитяче демі­сезонне пальто — 50. Інша бабця продає радянські значки — із за­бороненою комуністичною сим­волікою. Ціна — від 5 до 15 грн за значок. Каже, сьогодні тільки перший раз вийшла продавати, ні про що не знає, не чула…

У соцмережах розгорнула­ся дискусія про «блошиний ри­нок» біля Привокзального. Одні шкодують стареньких, які хочуть заробити хоч якусь копійку до пенсії. Інші — обурюються: куди дивиться міська влада, поліція?

Заступниця голови Фран­ківської райадміністрації Львова Ольга Струмеляк роз­повіла журналісту «ВЗ» про сти­хійну торгівлю харчами біля Привокзального ринку. А речо­вий ринок — це вже Залізничний район… Але «механізми» торгів­лі і харчами, і речами практич­но ідентичні. «Привокзальний ринок розташований біля При­міського вокзалу, і дуже багато селян, які приїжджають у Львів, реалізовують біля нього свою продукцію, — каже чиновниця. — Бо на ринку місця немає, а їхати на інші ринки, де є вільні місця, селяни не хочуть. Але пробле­ма навіть не в цих селянах, а у львів’янах, які цю продукцію ку­пують. Ми щодня проводимо рейди спільно із нацполіцією і „Муніципальною вартою“. По­яснюємо покупцям, що непри­пустимо купувати продукцію з тротуару, особливо в умовах ка­рантину. Це антисанітарія, що може викликати кишкові захво­рювання, інфекції. А мешканці, навпаки, з нами сваряться, мов­ляв, бідна-нещасна бабця приї­хала з села, щоб собі пару „ру­блів“ заробити, а ми її ганяємо. Вони купують тут, мотивуючи, що це сільська продукція і тут дешевше. Наші рейди практич­но нічого не дають, бо ми прога­няємо стихійних торговців з од­ного місця, а коли йдемо, вони повертаються».

Ольга Струмеляк пояснює, що боротьба зі стихійною тор­гівлею давала результат, коли у ЛКП «Муніципальна варта» був відділ боротьби зі стихій­ною торгівлею. Тоді щодня 12 осіб патрулювали на прилеглих до Привокзального ринку тери­торіях. Але цей відділ ліквідува­ли (за інформацією «ВЗ», 2019 року — через реорганізацію ро­боти «Муніципальної варти»). Зараз на час карантину, згідно з положенням райадміністрації, створена мобільна група, яка щодня ходить у рейди. Але се­лян, що приїжджають торгувати біля Привокзального, настіль­ки багато, причому не тільки з Львівщини, а й з інших облас­тей (Волинська, Рівненська, Закарпатська), що боротися з цим явищем нереально. Люди за час карантину зубожіли, і кожен хоче щось продати саме у Льво­ві, бо тут усе куплять.

Із накладанням штрафів за стихійну торгівлю — теж пробле­ма. Накладати штрафи має пра­во поліція. ЛКП «Муніципальна варта» складає протоколи і ске­ровує їх до суду. Також «Муніци­пальна варта» має право вилу­чати товар. Вони мають склади, де вилучений товар складують. Протоколи складають за двома статтями — «порушення каран­тину» і «порушення правил бла­гоустрою». Суд вирішує, чи по­вернути цей товар продавцю. Також суд може накласти штраф — за стихійну торгівлю 51 грн, за порушення умов карантину мак­симально 850 грн. Але пробле­ма в тому, що селяни прописані в інших областях, і ці протоколи скеровують за місцем пропис­ки. Суди їх практично не розгля­дають. Крім того, згідно із Зако­ном України «Про національну поліцію», ліквідація і недопу­щення торгівлі у невстановле­них місцях належить до компе­тенції органів внутрішніх справ, тобто нацполіції.