«За літр молока дають трохи більше ніж п’ять гривень. Мінералка дорожча!»

З гігієнічних міркувань це добре, бо ж хто може гарантувати безпеку молока, яке розливають у пластикові пляшки і продають з тротуару. З іншого боку, для деяких сімей продаж молока та сиру був основним заробітком. І от тепер люди залишились без грошей. Здавалося б, якщо люди не можуть продавати молоко, то будуть здавати на переробку. Однак переробні підприємства скаржаться, що сировини до них надходить дедалі менше.

Причому скорочення відбувається саме через зниження поставок від особистих се­лянських господарств. У Чернівецькій та Іва­но-Франківській областях надходження мо­лока на переробку від селян скоротилось аж на 66,7% та 57,2%.

Пан Ігор — член молочного кооперативу «Тривіта». На відміну від селян, які тримають худобу одноосібно, кооператив має сертифі­кати, які засвідчують якість та безпеку моло­ка. Таке молоко мали би брати на перероб­ку у першу чергу, але на молокозавод його не здають — не вигідно. «Якщо здавати на пере­робку, то ціна виходить трохи більше ніж п’ять гривень за літр. Із ПДВ — сім „з копійками“. Мінералка дорожча, а її просто викачують зі свердловини. Худобу ж треба годувати, кор­ми не дешеві, — каже пан Ігор. — Маємо мож­ливість постачати своє молоко у магазини. Так, це додаткові витрати, адже треба роз­лити у бідони, розвезти по магазинах у Льво­ві. Та це все одно вигідніше, ніж віддавати на переробку. Тим більше, що попит на фермер­ське молоко за час карантину зріс, бо на рин­ках немає бабусь, які продають молоко».

Куди ж дівають своє молоко «бабусі»? Якщо сім’я тримає одну-дві корови, то проблем зі «збутом» переважно немає. «У нас тепер „мо­лочна“ дієта: витягнула стару масничку і ро­блю домашнє масло, бо до Львова не їжджу, а в нашому магазині пачка масла — 46 грн. Та й тепер усі вдома, то їмо більше сиру, сме­тани. Тепер до села повернулись багато мо­лодих мам з дітьми, бо в місті не можна гуля­ти через карантин, тож клієнти є. Навіть якби мала дві корови, то молоко би не пропало, — каже пані Марія з Жовківщини. — Колись у наше село приїжджали закупівельники, але тепер не їдуть, бо за ті копійки їм ніхто прода­вати не буде. Кажуть, що молоко, видоїне ру­ками, „не сортове“, тому платять дуже мало. В тих селах, де тримають багато корів, люди не мають куди дівати молоко, то здають і за ті ко­пійки. Моя родичка живе за 50 км від Львова. Має три корови. Раніше возила на базар елек­тричкою, а тепер поїзди не їздять. То що має робити з тим молоком? Здає тим аферистам».

За даними Асоціації виробників молока, селянам платять за літр молока 4,5−6,5 грн, залежно від регіону. Натомість великі підпри­ємства, які здають молоко першого ґатунку та екстракласу, отримують 10−11 грн за літр.

Та, попри це, пані Марія вважає, що ніх­то продавати корову через карантин не буде, швидше, навпаки. «Усі розуміють, що каран­тин рано чи пізно закінчиться, і знову можна буде возити молоко і сир на базар, а то таки копійка до пенсії. У новинах казали, що люди через карантин почнуть вирізати худобу, бо нема чим годувати. Дурне то все. Як хто не має чим годувати корову, то він просто влітку дармував і не запас сіна і кукурудзи. Та й за­раз вже почали виганяти корову на пасовись­ка. У селі корови продають, коли починають жити ліпше, знаходять роботу. А як хтось ли­шився без роботи, то, навпаки, буде думати, може, то собі корову чи хоч козу купити, аби було що їсти», — каже пані Марія.

А тим часом…

Імпорт масла зростає рекордними темпами

У першому кварталі цього року імпорт масла в Україну зріс на 1223%, — до 2,8 тис. тонн. Захмарні цифри демонструє також й ім­порт молока та вершків незгущених — 626%, та казеїну — 427%.