Спочатку знижка на російський газ, а потім – у Митний союз

Україна може цієї зими отримати «історично низьку» ціну на газ, — якщо все-таки укладе транзитний контракт із російським «Газпромом». Про це заявив міністр енергетики й захисту навколишнього середовища Олексій Оржель. За його словами, уряд вживає усіх необхідних заходів, щоб новий контракт на транзит був підписаний, адже це забезпечить щорічні надходження до державного бюджету в розмірі трьох мільярдів доларів. Про необхідність транзитного газового договору заявив і президент Володимир Зеленський — після телефонної розмови з Путіним. Але експерти у таких висловлюваннях побачили відлуння російської пропаганди. Адже у новому контракті зацікавлені обидві компанії, «Нафтогаз України» і «Газпром». А із таких заяв Зеленського виходить, Україна має укласти новий контракт з «Газпромом» будь-якою ціною. І тоді зійде на нас благодать у вигляді дешевого газу…

Нагадаємо, 31 груд­ня закінчується контр­акт на транзит російсько­го газу територією України. Якщо не буде нової угоди, то транзит може зупинитись. Від­так Україна, яка прямо не купує російський газ, а закуповує ре­версний з Європи, теоретично може залишитися не лише без грошей від транзиту, а й без ім­портного газу. Однак у «Нафто­газі» передбачили таку мож­ливість, і цього року закачали у сховища рекордну кількість газу. До кінця зими його мало б вистачити.

Повні підземні сховища газу — це аргумент, який поки що до­зволяє «Нафтогазу» «тримати удар». Зокрема «Газпром» за­пропонував «Нафтогазу» про­довжити чинний транзитний контракт чи укласти новий, терміном на рік, — якщо укра­їнська сторона відмовиться від усіх претензій у міжнародно­му арбітражі та припинить усі суди. У НАКу відповіли: така умова «Газпрому» демонструє, що російська сторона не го­това до серйозних перегово­рів щодо контракту. Від своїх претензій «Нафтогаз» не від­мовиться, але готовий піти на поступки, — замість коштів, які «Газпром» має відшкодувати за рішенням Стокгольмсько­го арбітражу, у НАКу готові взя­ти газ.

Очевидно, зрозумівши, що прямо «Газпром» не зможе до­тиснути «Нафтогаз», росій­ська сторона почала тиснути на українську владу — як пря­мо, так і через європейських лідерів.

«Потенціал опірності у нас є. Газу в сховищах достатньо, аби пройти зиму без його ім­порту, — каже президент Цен­тру глобалістики «Страте­гія ХХІ» Михайло Гончар. — У «Газпрому» не готові обхід­ні газопроводи, тому він на­магається політичним тиском вичавити з України згоду на пролонгацію наявного контракту, що неприйнятно для «Нафтогазу». Короткостроко­вий контракт на рік, який про­понує «Газпром», також для нас нічого не вирішує. Як на мене, «Нафтогаз» не піде на росій­ські умови. Але продажна ка­пітулянтська українська влада може піти. На щастя, ні пре­зидент, ні міністр енергети­ки не будуть підписувати контракт. Вони можуть говорити що завгодно, але підписува­ти контракт буде керівник ком­панії-оператора, а він не під­порядкований президенту чи прем’єру.

— Та чи зможе керівник «Нафтогазу» Андрій Кобо­лєв залишитися незалеж­ним у прийнятті рішень?

— Якщо у нього міцні яйця, то зможе. А якщо в нього буде ба­жання лягти під владу, то мати­мемо газову капітуляцію.

— Якщо вже підписувати новий транзитний контракт з «Газпромом», то яким він мав би бути, аби це було ви­гідно для України?

— Ця пропозиція вже була озвучена «Нафтогазом». Це має бути контракт на 10 ро­ків, який передбачає, що міні­мальний обсяг транзиту газу — 60 мільярдів кубометрів на рік. Якщо «Газпром» збіль­шить обсяг транзиту до 90 мі­льярдів, то отримає знижку в транзитному тарифі. Контракт має бути підписано на заса­дах європейського енергетич­ного законодавства, яке уже є частиною нашого законодав­ства. Ну і «Газпром» має за­платити «Нафтогазу» відповід­но до рішень Стокгольмського арбітражу. На сьогодні це уже близько трьох мільярдів дола­рів. І жодної мови про відмову від позовів і стягнень не може бути! І це теж не прерогатива президента чи прем’єра — да­вати вказівки «Нафтогазу» — знімати претензії до «Газпро­му» чи ні. Не вони їх писали.

— У телефонній розмові Зе­ленський з Путіним начебто обговорювали не лише про­довження транзиту газу, а й відновлення прямих поставок газу з Росії. Принаймні про це заявили у Кремлі…

— Ніякої прямої купівлі газу не може бути доти, доки Ро­сія продовжує агресію проти України! Забереться з окупова­них територій, тоді можна буде говорити про відновлення пря­мих газових відносин. Зараз уже наче пропонують, що час­тина знижки в ціні на газ, яку дасть Росія за прямими контрактами, піде на виплату суб­сидій. Це спроба ввести людей в оману! Це наживка, яку ця, позбавлена здорового глузду українська влада, намагається заковтнути. Це абсурд. Заяви Зеленського, які з’явились піс­ля розмови з Путіним, — роз­раховані на жлобів і дурнів. У «нормандському форматі» Ро­сія намагатиметься вирішити газові питання із Зеленським. На його місці я би від такої роз­мови відмовився. Україна вже інша. Президент не призначає керівника «Нафтогазу», як було за часів Кучми. Це державна, але незалежна компанія. Саме завдяки тому, що вона була ви­ведена з політичної вертика­лі, «Нафтогаз» домігся успіху у Стокгольмському арбітражі. Ніхто їм не казав: «Ви там ні­чого сильно не вимагайте, бо Путін нападе». Він і так напав.

Нинішня ситуація — випро­бування для «Нафтогазу» і в цілому для України. Чому ро­сіяни зараз атакують у газо­вому секторі? Бо там у нас зараз сформовані найміцні­ші позиції спротиву російській агресії. Там «Нафтогаз» насту­пає, «Газпром» обороняєть­ся. НАК домігся арешту акцій двох газпромівських компа­ній за кордоном, виграв арбі­траж, подав ще кілька позовів. Раніше про таке навіть не мрі­яли. «Нафтогаз» постійно про­гравав і був увесь у боргах. За­раз його знову хочуть завести у борги. Росіяни не ті, хто ще­дро роздає знижки. Там за­вжди є інший бік медалі. Потім скажуть, хочете далі отримува­ти газ зі знижкою — давайте у Митний союз, в Євразес, і бу­дете мати газ за такою ціною, як Білорусь. Усе повернеться у часи Віктора Федоровича…