«Мильна бульбашка» чи гроші майбутнього?

Світ сколихнула сенсаційна новина: один із засновників і технічний директор сайту про криптовалюту Bitcoin.com Еміль Ольденбург, який останні три роки отримував зарплату виключно у біткойнах (що його цілком влаштовувало), зізнався, що продав всі свої віртуальні накопичення. Шведський підприємець не уточнив, скільки у нього було електронних банкнот і скільки виручив за них реальної готівки. “Вкладення у біткойн — найбільш екстремальна інвестиція, яку тільки можете зробити”, — заявив Еміль Ольденбург. За його словами, проблема віртуальних грошей — у високих комісіях і затримках в операціях. “Як тільки люди зрозуміють, як працює криптовалюта, почнуть її позбуватися”, — вважає підприємець. За підрахунками Bisiness Insider, збори при транзакціях подвоюються кожні три місяці, а на підтвердження операції потрібно у середньому 4,5 години. Зараз один біткойн коштує понад 20 тисяч доларів. Це — історичний максимум. З початку 2017 року вартість біткойна зросла у 20 разів!

Попри ризики, Еміль Ольденбург не зрадив електронних засобів платежу і перейшов на Bitcoin Cash — версію, яка з’явилася у серпні цього року. Підприємець називає її протилежністю біткойна і валютою майбутнього. Зараз налічується кілька десятків цифрових валют і щороку з’являються нові.

То що ж це за гроші такі, які не можна сховати під матрац, за які не купиш сало чи ковбасу на базарі і не позичиш колезі до зарплати? Чому за віртуальні папірці дехто готовий навіть нирку продати (один із жителів Мелітополя виставив на кількох сайтах оголошень повідомлення про те, що готовий віддати орган в обмін на 20 тисяч євро або три біткойни)?!

Біткойн вигадав вісім років тому анонім (або група анонімних осіб), який назвав себе Сатоші Накамото. Аби зрозуміти, що це таке, уявіть, що біткойн — це на 100% захищена від підробок золота монета, яка здатна переміститися (хоч і не так швидко, як планувалося) у будь-яку точку Земної кулі. Ця монета не зношується, розрахунок нею відбувається без посередників і без сплати податку, фінансову операцію неможливо заблокувати. Цей засіб платежу не можна арештувати — навіть тимчасово. Контроль над валютою здійснює лише власник закритого ключа. Електронний платіж є незворотним — не існує можливості відмінити підтверджену операцію (хоча були випадки, коли транзакцію скасовували, коли переказ відбувався на неіснуючу чи помилкову адресу, або закритим ключем скористалися сторонні особи).

Жоден банк не випускає цієї монети. Вона не підкріплена золотом, як долар. Емісією (випуском нових монет) займаються мільйони комп’ютерів по всьому світу, на яких є базова програма-клієнт з відкритим вихідним кодом.

На відміну від традиційних, ця платіжна система децентралізована, а це означає, що всі учасники наділені однаковими правами. Вона працює за тим же принципом, що й торренти (ресурси в Інтернеті, які пропонують безкоштовно завантажити будь-які матеріали, доступні на ньому, без участі посередників та контролерів). Різниця лише у тому, що у випадку з біткойнами відбувається не передача файлів, а проводиться складна математична операція, яка підтримує роботу платіжної системи і нарахування за це віртуальних балів.

Продати нирку — не варіант. Не всі готові обміняти 20 тисяч доларів готівки на цифровий біткойн (це можна зробити на біржі криптовалют, зашифрованих цифрових грошей чи скористатися послугою біткойн-обмінника). Зрештою, не всі володіють такою сумою. То як здобути біткойн?

Потрібно встановити один із варіантів програми-клієнта, створити віртуальний гаманець і дозволити таким чином своєму комп’ютеру генерувати нові блоки транзакцій. Цей процес називається майнінгом (у перекладі з англ. mining — “видобуток”). Творець біткойна заклав обмеження на емісію цієї криптовалюти — система може видати лише 21 млн. одиниць. Випуск електронних грошей повинен припинитися у 2140 році. Оскільки щодня до програми долучається велика кількість нових учасників і з’явилися потужні процесори для більш ефективного видобутку біткойнів, видобути віртуальні гроші стає дедалі складніше. Програма мусить виконати складний обчислювальний процес — запакувати інформацію про проведені транз­акції з біткойнами. Таким чином, майнери (особи, які видобувають біткойни) виконують роль адміністраторів платіжної системи (підтверджують або блокують операції, захищають від атак і внесення неправдивої інформації).

Видобути біткойни непросто ще й тому, що нагорода за видобуток зменшується вдвічі кожні чотири роки (це також входило у плани Сатоші Накамото). Торік вона становила 12,5 біткойна. У 2020-му зменшиться до 6,25.

Система біткойнів побудована за принципом ланцюжка блоків, поєднаних між собою. Блок — це сховище інформації про операції з цифровою валютою. Майнери створюють блоки, за що отримують право претендувати на біткойни. Кожен блок пов’язаний з попереднім. Перший запис у ньому містить посилання на попередній блок та інформацію про винагороду — скільки біткойнів потрапило у гаманець майнера. Інформація у блоках — відкрита, але оскільки біткойн-гаманець не прив’язаний до конкретного прізвища та ім’я, а також адреси, встановити, кому саме вдалося збагатитися, не вдасться. Програма, яка встановлена на комп’ютері майнера, автоматично перевіряє блоки на предмет того, чи не створені вони шахраями. “Рідний” ланцюжок — той, що найдовший. Якщо якийсь ланцюг надто короткий, майнер знає, що не варто його продовжувати, бо винагороди не здобуде. Відтак кількість біткойнів прямо пропорційна кількості блоків. Саме вони забезпечують існування цифрової валюти.

Генеральний директор інвестиційного фонду Patriarch Equity Ерік Шиффер називає біткойни “баштою смерті” для інвесторів. На його думку, колапс цієї валюти (а його не уникнути) викличе наслідки, які можна порівняти з ядерним вибухом: “Ця фінансова бульбашка за масштабами перевищує тюльпанову лихоманку (сплеск ажіотажного попиту на цибулини тюльпанів у Нідерландах у середині XVII століття, перша в історії спекулятивна економічна бульбашка. — Авт.). Це — найбільша загроза фінансового ринку ХХІ століття. Люди будуть шоковані, коли спробують перевести біткойни в іншу форму ліквідності”. Однак так вважають не всі експерти.

Раніше люди розплачувалися за товари та послуги їжею і знаряддями праці. Потім — золотом. Коли винайшли паперові гроші, вирішили, що золото буде їх забезпечувати. Потім до дорогоцінних металів приєднався Валовий Національний Продукт. Тепер, кажуть, настав час “золота ХХІ століття” — інформації, яка осідає у віртуальних гаманцях віртуальними купюрами. З інформації не можна збудувати будинок, її неможливо з’їсти чи одягнути на себе. Але й зі золотом — та ж історія. Інформацію, як і золото, важко добути. Її, як і золото, можна розділити на частини, можна зберігати скільки завгодно часу, бо не піддається корозії (хоча наразі не відомо, де її тримати, бо не існує ні біткойн-банків, ні організацій, які б приймали біткойни “під відсотки”), можна “переплавити” у “монети” — біткойни.

Першим товаром, який був куплений за криптовалюту, стала... піца. Американець Ласло Ханеч розплатився за дві піци 10 тисячами ще непопулярних на той час біткойнів. За 10 доларів тоді можна було купити 5 тисяч біткойнів.

В Україні розрахуватися біткойнами у кав’ярні чи магазині нереально. Поза законом — самі процесори для видобутку цієї криптовалюти. У законодавстві про біткойн не згадується. Держава не здійснює контролю над обігом цифрових грошей, хоча це — ключова її функція. Податкова не знає, яким має бути розмір податку, а головне — з кого його брати. У країнах ЄС біткойну надали статусу валюти і запровадили податок на обмін. У Японії його вважають товаром і збирають податок на додану вартість. В Ізраїлі не визнають ні валютою, ні товаром, але обкладають податком на прибуток.

Фото Shutterstock