Кому ж підуть кошти від нової ціни на газ?

Однак, не зробить ринок конкуретнішим та відкритішим. Адже більша частина коштів від затвердженої вартості газу надалі скеровується одній компанії-монополісту НАК «Нафтогаз України» на закупівлю газу.

Нова ціна газу для українців розрахована Кабінетом Міністрів виходячи з прогнозованої вартості імпортного газу 185 у.о. за 1 тис. м.куб., або 4,9 грн. за м.куб газу, не враховуючи послуг транспортування та податків. Однак, якщо розглдати структуру кінцевї роздрібної ціни для споживачів газу Львівської області, то із 6,8 грн. найбільше коштів — 71,5% отримає НАК «Нафтогаз України». Постачальник газу для забезпечення поставок та обслуговування споживачів, як і раніше отримає всього 1,2% від ціни. А тариф на транспортування газу для підтримки газотранспортної мережі у робочому стані становить трошки більше 10%. В той час як у країнах Європейського Союзу ця складова в середньому становить 26%. Таким чином в Україні формується політика дискримінації на газовому ринку недержавних підприємств. Адже під час формування складових тарифу застосовуються різні підходи. Як наслідок, страждають споживачі, оскільки підвищення вартості газу до рівня імпорту не передбачає покращення якості їх обслуговування, модернізацію газових мереж чи підвищення рівня безпеки.

Як коментує переший заступник голови правління ПАТ «Львівгаз» Павло Сербан, «збільшивши ціну газу для населення до рівня імпортної, уряд знову скерує всі кошти компанії-монополісту, яка не займається, ані обслуговуванням споживачів, ані ремонтом газової мережі, ані організацією роботи аварійно-диспетчерських служб. В результаті, за вартістю газу для населення ми таки приблизилися до країн ЄС, а от за витратами на інфраструктуру - залишаємося в глибокому совку»

Відсутність прибутковості в секторі розподілу газу, обмежує приплив інвестиції в українські газові мережі. Відтак, рівень фінансування для розподільних підприємств призводить лише до мільйонних збитків та відтоку кадрів. Так, у 2015 році збитки ПАТ «Львівгаз» сягнули рекордних 200 млн. грн. Як результат, підприємство змогло виконати лише 49% робіт, запланованих у інвестиційній програмі. Для прикладу, якщо на ремонт газопроводів планувалося скерувати 82 млн. грн., то за фактом фінансування вистарчило лише на половину. Така ж ситуація із закупівлею безкоштовних лічильників для споживачів. Небезпека полягає ще й у тому, що рівень фінансування дозволяє щороку підприємству замінювати не більше 50 км. газової мережі, в той час як на Львівщині понад 4 тис. амортизованих газопроводів, які потребують термінової заміни.

Складна ситуація поглиблюється і значним відтоком кадрів з підприємства — фахівців, які можуть підтримувати у робочому стані газову мережу регіону. Адже середній рівень заробітної плати у компанії на 17% менший від середньої заробітної плати по промисловості Львівської області. В той час, як середня заробітна плта працівників НАК «Нафтогазу» досягає рівня країн Центральної Європи.