Із золотом або в ломбард, або до перекупників

Чимало українців живуть від зарплати до зарплати, не маючи жодних запасів “на чорний день”. Але що робити, коли “чорний день” таки настає? Насамперед намагаються позичити у родичів/друзів/знайомих, чи, у крайньому разі, взяти позику в банку. Але після обвалу гривні і зростання цін не у кожного залишились родичі, у яких можна ще позичити гроші. Банки також практично не кредитують, особливо, якщо людина не має офіційного заробітку. Відтак доводиться позбуватись дорогоцінних прикрас. Та, попри те, що золоті прикраси нині коштують ой як недешево, вигідно здати золото вкрай важко. Особливо, якщо це старі прикраси з клеймом СРСР.

Досі найнадійнішим місцем, де можна було здати золотий брухт, були каси при територіальних управліннях НБУ. Золото, яке Національний банк викуповував у населення, йшло не стільки на поповнення золотовалютних резервів, скільки на виготовлення пам’ятних та інвестиційних монет. І хоча ціни на брухт традиційно нижчі, ніж на золото у ювелірних магазинах, тут все ж були кращі умови, ніж у ломбардах.

Кореспондент “ВЗ” вирішила поцікавитись, за скільки тепер НБУ скуповує золото у населення. Виявилось, що Нацбанк з квітня цього року взагалі припинив купувати банківські метали та брухт дорогоцінних металів у населення. Як повідомили у касі управління, навіть касирку, яка займалась прийомом брухту, звільнили. Нині НБУ може приймати у фізичних осіб виключно інвестиційні золоті монети (з сертифікатами). Тут же і продають ювілейні та пам’ятні монети, які вводить в обіг Нацбанк. І хоча охочих придбати монети чимало, асортимент бідненький. В касі є лише золота монета “Архістратиг Михаїл” та срібна “Терезки”.

Більшість колекціонерів купують нацбанківські монети не в касах, а через “своїх”. “Не можна в нас нічого замовляти наперед. Що прийшло, те й продаємо”, — відказала працівниця парі, яка прийшла зі списком монет, які хотіли б придбати.

“Але ж тут завжди приймали золото. І куди тепер йти?” — розгублено каже жінка середнього віку. Вона хотіла здати сережку. “Одну вже давно загубила, то даремно перекидається вдома. Пропонувала дочці взяти старі прикраси і переробити собі на щось сучасніше, але вона золото не носить взагалі. Каже, візьми здай те барахло і поїдь у відпустку, більше користі буде”.

Здати прикрасу можна у ломбард. Але якщо в середньому там пропонують по 500-550 гривень за грам золота, то за старі непарні вироби дадуть ще дешевше. Золото у ломбарді ділять на категорії — найвищу ціну дають за нові прикраси (бажано з біркою). Трохи менше — за вироби, по яких видно, що їх носили. Ще менше — за прикраси, на яких затерто клеймо ювелірного заводу, та ті, які були виготовлені на замовлення у приватних ювелірів. Ані камені, ані художня цінність виробу тут значення не мають — оцінюють виключно вагу металу та пробу. За персні та сережки, які були випущені ще за Союзу (і є відповідне тавро), пропонують 450-480 гривень за грам. Менше дають і тим, хто відразу зізнається, що викуповувати назад ці вироби не планує.

Приблизно за такими цінами, як у ломбарді (500-550 гривень за грам), продають та купують золоті вироби і на сайтах безкоштовних оголошень в Інтернеті. Часто за такою ціною пропонують і нові вироби з бірками. Це, звичайно, суттєво дешевше, ніж коштують прикраси в магазинах (там ціна грама золота доходить до тисячі гривень, залежно від виробу), однак навряд чи варто ризикувати, купуючи золото через Інтернет. По-перше, ви не можете бути впевнені, що вам пропонують справжнє золото, а не якийсь незрозумілий сплав. По-друге, ви не можете бути впевнені, що ці сережки-ланцюжки не були зняті з когось у темному переході. Скажімо, переглядаючи оголошення, я кілька разів натрапила на один і той же номер телефону. В одному оголошенні продавали прикраси, які дружина начебто вже не носить. В іншому — ланцюжок, який начебто знайшов. Ще в одному оголошенні на фото просто жменя різних прикрас, а в тексті вказано лише, що продається все разом — по 500 гривень за грам. Такими оголошеннями мали б зацікавитись правоохоронці.