Народ житиме по-новому, олігархи — по-старому?

За цей рік і без того небагаті українці перетворились мало не на злиднів. Через обвал гривні гроші, які люди відкладали на чорний день, всохлись удвічі, натомість ціни на імпортні товари подвоїлись. У супермаркетах тепер нерідко можна побачити стареньких, які набирають величезні пакети дешевих круп. Люди роблять запаси харчів, бо бояться, що за місяць-два їхньої пенсії навіть на це не вистачатиме...

У паніці проекту бюджету чекають вчителі. “Це правда, що вони збираються забрати доплати за класне керівництво і збільшити навантаження на вчителів? — питав у “ВЗ” вчитель однієї з сільських шкіл. — У нас і так багато вчителів не мають повної ставки, бо годин не вистачає, а як збільшать навантаження, то ми всі матимемо хіба по півставки. Зараз береш ті копійки і не знаєш, що з ними робити, а то ж зарплата буде ще менша. Хоч бери і їдь знов кудись на заробітки”. Утім, вчителі — не єдині, на кому планує заощаджувати уряд. Хоча проекту бюджету досі офіційно не оприлюднили, поступово просочується інформація про “обрізання”, які нас чекають. Так, кількість міліціонерів планують скоротити з 245 до 135 тисяч осіб. Ідея начебто правильна. Але куди підуть усі ці 110 тисяч безробітних (адже на створення нових робочих місць у наступному році сподіватись годі)? Разом зі звільненими бюджетниками (їх кількість планують скоротити на 3%) підуть на “біржу”, але розмір допомоги з тимчасового безробіття також планують скоротити! Попри те, ціни зростають мало не щодня, індексацію пенсій також планують наступного року призупинити. Більше того, уряд хоче позбавити студентів-бюджетників стипендій. Утім, владі варто тричі подумати, ніж зазіхати на стипендії, — адже усі наші революції починають саме студенти.

А тепер уявіть, що сім’я, де мама вчителька, якій врізали зарплату, діти-студенти без стипендій і тато — звільнений міліціонер, отримують рахунки за комунальні послуги за новими, “ринковими” тарифами... Адже уряд планує підвищити тарифи до рівня ринкових за два роки. Якщо говорити про газ, то це майже вп’ятеро! Заради світлого майбутнього можна було б потерпіти, але ж на собі високопосадовці економити не збираються.

За словами президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера, до 15% видатків держбюджету можна було б зекономити, якби навести порядок із держзакупівлями. На тендерах із завищеними цінами чиновники при “прем’єрі-камікадзе” надалі розкрадають бюджетні гроші. Повернути частину грошей в українську економіку можна було б, закривши офшорні дірки. Але досі цього не зробили. Лише у цю середу Арсеній Яценюк звернувся до парламенту з проханням денонсувати угоду з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Певно, її денонсують тоді, коли олігархи дадуть добро? Мовляв, все, що могли, ми вже з України вивели, так що, Сєня, можеш закривати діру...

«Наразі проекту бюджету нема, тому про дії старої/нової влади можна судити за двома документами: коаліційна угода та програма уряду, — каже керівник Комітету економістів України Андрій Новак. — Однак у цих документах нема жодного економічного показника. Це означає, що жодних розрахунків у них немає, конкретних економічних цілей теж. Єдине, що зазначено у цих документах, — витрати на національну безпеку. Причому в коаліційній угоді це 3% від ВВП, у програмі уряду — 5%. Це 34-40 мільярдів гривень різниці. Взагалі, урядова програма — це лише декларація про наміри і жодної конкретики. Треба дочекатись проекту бюджету, аби зрозуміти, чи буде у 2015 році обіцяна децентралізація, зміна структури держуправління тощо. Наразі зрозуміло лише, що уряд, попри обрізання соціальних показників та скорочення пільг, збирається на 30% збільшити дефіцит бюджету”.

Колишній віце-прем’єр Володимир Лановий переконаний: у Яценюка не знають, як вивести країну з кризи. “Позиції стосовно податків і дерегуляції — це, швидше, вдосконалення системи управління у державі, але нічого не робиться для того, щоб в країні стабілізувати фінанси і дати поштовх інвестиціям та модернізації. Питання конкуренції, монопольного регулювання залишились поза урядовою програмою».

“Зараз Україна у такому становищі, що говорити про якісь заходи, які могли б стимулювати розвиток економіки, немає сенсу. Зараз треба думати, як зупинити процес некерованого розпаду, — каже експерт Центру Разумкова Володимир Сіденко. — Економіка — як процес будівництва будинку. Не можна починати зводити стіни і клеїти шпалери, поки немає фундаменту. Тому завдання номер один на сьогодні — закласти цей фундамент. Масові урізання бюджетних видатків — правильний крок. Треба позбуватись викривленого субсидування, схем тіньового розподілу ресурсів. Пора створити умови для нормального інституційного розвитку. Те, що я знаю про проект бюджету, у мене викликає двоякі відчуття. З одного боку, там є речі корисні і правильні, з іншого, є пункти, які викликають занепокоєння. Насамперед це занадто різке обрізання соціальних видатків, яке викличе несприйняття у суспільстві, а це, своєю чергою, створить проблеми у впровадженні реформ. Урізання витрат на освіту — останнє, що мав би робити уряд. Ми хочемо у Європу. Але кому ми там потрібні без освіти та науки? Інше питання, що у нас багато наукових розробок, які так і не вдалося впровадити в життя. Але це не означає, що треба урізати витрати на науку. Навпаки, саме освіту і науку треба підтримувати! Ще один сумнівний момент — вільні ринки, до яких так прагне влада. Вільний ринок не гарантує економічного розвитку. Є багато країн з вільними ринками, які так і не стали розвиненими економіками. Коли нема жодного контролю, ринок дуже легко перетворюється на базар, де ніхто нікому не довіряє. Хіба цього прагнемо?”

Власне такий базар замість ринку маємо, відколи перейшли до вільного курсу гривні. Сам її курс став одним з основних каменів спотикання при формуванні бюджету. Арсеній Яценюк запевняє, що у проекті закладено курс 17 гривень за долар, хоча деякі джерела у Кабміні переконують, що у бюджеті заклали курс 20, а то й усі 22 гривні за долар. Від курсу залежить, скільки коштів треба закладати на обслуговування державного боргу, а це одна з найбільших статей бюджетних витрат. В уряді сподівались, що розглядатимуть бюджет після того, як МВФ дасть грошей (планувалось, що кошти надійдуть у грудні). Та у фонді вирішили інакше — спочатку бюджет, обіцяні реформи, а тоді гроші.