Ні газу, ні світла...

Відколи Україна припинила купувати газ в Росії, люди стали активно запасатись на зиму електричними обігрівачами та бойлерами. Однак тепер виявилось, що електричний котел не гарантує, що зимуватимемо в теплі. Електрику збираються економити, як у 90-ті — відключати світло на годину-дві вранці та ввечері. Обленерго уже складають графіки можливих відключень — за дорученням Міненерговугілля. Виявляється, незабаром може виникнути ситуація, коли електрику буде ні з чого робити.

Ще торік в Україні не знали, що робити з надлишком вугілля, а цього року чорне золото виявилось в дефіциті. Запаси на складах теплових електростанцій та збагачувальних фабрик тануть, а шахти, 80% яких зосереджені у Донецькій та Луганській областях, через бойові дії не можуть працювати у нормальному режимі. Минулого тижня через обстріли на шахті ім. Засядька зникло енергопостачання, і під землею лишились заблокованими понад 100 гірників (за деякими оцінками, їх було майже 300). На щастя, людей вдалось підняти на поверхню, однак нема гарантії, що ситуація не повториться. Більше того, терористи та російські війська цілеспрямовано намагаються зруйнувати шахти та інфраструктуру регіону — мости, залізниці. Тому шахти, віддалені від районів, які обстрілюють, не можуть наростити видобуток, оскільки є проблеми з транспортуванням вугілля.

Відтак запаси вугілля на складах теплоелектростанцій лишається все менше. За даними “Укренерго”, з 30 липня запаси вугілля на ТЕС скоротилися на 29,9%, або на 921,6 тис. тонн. “На сьогодні запаси вугілля 1,7 млн. тонн, це вдвічі менше, ніж торік. Але торік ми були з газом, і не було війни, — каже голова Комітету енергетичної незалежності Іван Надеїн. — Працювати з коліс — тобто видобувати вугілля і відразу транспортувати його — нема можливості. Майже 10 шахт в районі Свердловська та Ровеньок не можуть доправити вугілля до збагачувальної фабрики. Більше того, бойовики викрадають вугілля і переправляють в Росію. Більше десяти шахт затоплені, а оскільки всі шахти пов’язані між собою, то є загроза затоплення й інших шахт. Тому економічна проблема може перерости в екологічну. Загалом на сьогодні з-понад 130 вугільних шахт працює 44-45. Ситуація критична”.

За даними Міненерговугілля, поточних запасів вугілля вистачить для роботи електростанцій на період від 11 до 50 днів. При цьому електростанції, що працюють на вугіллі, виробляють понад третину електрики. Якщо газ можна накопичити у сховищах, то з електрикою складніше. Її про запас не випускають. Електростанції повинні генерувати стільки електрики, скільки потрібно споживачам. Саме теплові електростанції є наймобільніші — вони посилюють потужність у пікові часи навантаження (наприклад — з восьмої до десятої вечора), та зменшують у часи тиші, тоді як атомні працюють більш-менш стабільно. “Якщо падає потужність, падає частота струму в об’єднаній енергомережі країни. А коли падає частота в мережі, вмикається автоматика для розвантаження атомних енергоблоків. Тобто є загроза розбалансування всієї енергосистеми України, — каже Іван Надеїн. — Як на мене, саме це має на меті Путін. Тому бойовики не лише обстрілюють шахти та електростанції, а й спеціально пошкоджують високовольтні лінії електропередач. Думаю, міністру енергетики треба припинити брехати, що ситуація під конт-

ролем, і почати інформувати споживачів, як готуватись до зими. Людям треба утеплити будинки, запастись дровами, торфом. Ця зима буде вкрай складною”. Легше буде хіба що жителям Закарпатської та частини Івано-Франківської областей, які беруть електрику з так званого Бурштинського острова. Цей “острів” від’єднаний від української енергосистеми і працює у європейській енергосистемі. Щоправда, Бурштинська ТЕС працює також на вугіллі — частково з Донбасу, частково з Червонограда.

У Міністерстві енергетики і вугільної промисловості заявили, що збираються імпортувати енергетичне вугілля до України зі США, Австралії і навіть Нової Зеландії. Тим часом гірники з Львівсько-Волинського басейну і далі не мають можливості збувати своє вугілля, хоча теоретично саме червоноградські шахти зараз могли б суттєво наростити видобуток. Нехай це вугілля і поступається за якістю, але це ж краще, ніж жодного. “Звичайно, ми могли б збільшити видобуток. Але ми й далі продовжуємо накопичувати запаси на складах, — каже голова Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості України Олег Турчин. — Проблема в тому, що більшість нашого вугілля потребує збагачення. А єдина в регіоні Червоноградська збагачувальна фабрика фактично зупинила свою роботу. Розумію, що працівники не можуть працювати без зарплати. Але люди чомусь йдуть вимагати гроші від держави, а не від власника. Хоча держава також повинна втрутитись у ситуацію, адже це вони свого часу продали збагачувальну фабрику невідомо кому. От тепер мали б знайти власника (подейкують, “Львівська вугільна компанія належить трьом фірмам, наближеним до Наталії Королевської. — авт.). і витрусити з нього гроші, які він привласнив. Якби на наш регіон звернули увагу, ми б могли наростити видобуток. Треба запустити кілька нових лав, але на це знову ж таки ніхто не дає грошей”.