«Коли брала кредит, долар був по 4,85 грн. А тепер – по 12»

Перед стінами Національного банку мало не щотижня мітинг. То обдурені вкладники банків-банкрутів вимагають повернення грошей, то люди, які мають кредити у валюті, хочуть, аби Нацбанк змусив комерційні банки перевести їхні кредити у гривні. Попри те, що з 2009 року банкам заборонено видавати кредити у валюті фізичним особам (позичати долари чи євро можуть тільки компанії, які мають валютну виручку), величезна кількість українців мають валютні борги, — понабирали ще до 2009-го. Тобто люди брали позику, коли долар був ще по п’ять гривень. За даними засновника ГО “Ліга фінансового розвитку” Юрія Сколотяного, за станом на 1 січня цього року налічувалось майже чотири мільйони українців, які мають валютні кредити на загальну суму майже 7,9 мільярда доларів! Шанси, що за нинішнього курсу люди зможуть сплачувати ці борги вчасно і в повному обсязі, — мінімальні.

У 2009 році “ВЗ” писав про жінку, яка 2007-го взяла валютний кредит на квартиру. Через кризу долар подорожчав (тоді курс стрибнув до восьми гривень), чоловік втратив роботу, тож на те, аби повертати борги банку, скидались усією родиною. Звернулись до банку з проханням надати “кредитні канікули”, однак їм натомість підвищили відсоткову ставку. Жінку, яка на той час була в декреті з кількамісячною дитиною, банківські “вибивали боргів” довели до серцевого нападу... Як вони дають собі раду тепер (кредит був на 20 років)? “Слава Богу, минулого року погасили усю суму, — каже пані Оксана. — Після тих судів і погроз, що нас виселять з квартири, я не хотіла більше мати нічого спільного з тим банком. Чоловік поїхав на заробітки у Фінляндію. Я теж уже працюю. Все, що заробляв, йшло на погашення кредиту, щоб виплатити його достроково. Минулого року в мене не витримали нерви спілкуватись з тим банком. Позичила 30 тисяч гривень в іншому банку, купила на них доларів ще по 8,1 грн. Заплатила залишки по кредиту і комісію за дострокове погашення. Тепер не можу натішитись, що дав Бог розуму виплатити той кредит. Буквально за місяць курс пішов догори. Коли ми брали позику, курс був 5 гривень за долар. Тепер 12. Хіба це реально виплатити? Маю сплатити ще кільканадцять тисяч гривень кредиту. Нехай там і виходить майже 40% річних, але цей кредит уже без застави. Хоча, чесно кажучи, досі боюсь відкривати поштову скриньку — боюсь, що там буде черговий лист від банку чи колектора з погрозою виселити з хати”.

Проблема не лише в тому, щоб нашкребти грошей на внесок по кредиту, а й у тому, аби купити потрібну суму валюти. Були місяці (особливо лютий і березень цього року), коли позичальникам доводилось йти на чорний ринок і переплачувати, — аби тільки придбати долари і вчасно погасити кредит. “Я брав кредит на авто, коли долар був ще 4,85. Тепер майже 12 гривень. Зарплати ж у гривнях з того часу суттєво не виросли, — каже Олександр. — Загалом люди мають відносно невеликі суми — навіть іпотечні внески не перевищують тисячі доларів. Але з таким курсом це важко платити. Розумію, що перевести усі валютні кредити у гривні за курсом вісім гривень за долар — нереально. Я сам працюю в банку і розумію: якщо перевести за таким курсом — банк збанкрутує. Але треба шукати вихід. НБУ має зібрати і представників банків, і представників позичальників, аби прийняти рішення, яке задовольнить обидві сторони. Зрештою, НБУ обіцяв влаштувати таку зустріч ще у квітні”.

До Верховної Ради подали законопроект, що дозволяє переводити частину боргу в гривні за нижчим курсом і під невеликий відсоток. Автор документа Михайло Опанащенко (позафракційний) каже, суть закону у тому, що позичальник отримує право письмово вимагати від банку перерахувати борг у валюті в гривні, а банк не може відмовити йому в цьому. Переоформлення договору безкоштовне. При цьому протягом року після набуття чинності закону вводиться мораторій на примусове відчуження заставного майна. Проти цього законопроекту уже виступили і банкіри, і Міністерство фінансів. Міністр Кабінету Міністрів Остап Семерак заявив: якщо усі валютні кредити переведуть у гривні, другого траншу від МВФ нам не бачити, як своїх вух без дзеркала...

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що ухвалення такого закону може розхитати банківську систему. Якщо клієнти повертатимуть кредити у гривні, чим тоді банки повертатимуть валютні депозити? За словами пана Охріменка, банки змушені будуть купувати валюту на міжбанку, аби повернути кошти вкладникам, а це лише погіршить ситуацію на валютному ринку. “НБУ мав би ввести продаж валюти для погашення кредитів за пільговим курсом, як було в 2009 році. Не йдеться про те, щоб продавати по 8 гривень за долар, а хоча б по 10”, — каже Охріменко.

Ідею повернутись до валютних аукціонів для позичальників підтримує і голова комітету НАБУ з питань оподаткування та обліку Євгенія Чемерис. При цьому вона вважає, що пільги для валютних позичальників несправедливі стосовно тих, хто має кредити у гривні. “Один взяв кредит у гривні, тому що не хотів піддавати себе валютному ризику і вважав за краще платити вищу ставку (умовно, 20%). А другий — у доларах, бо порахував, що нижча ставка (умовно, 10%) для нього більш приваблива, ніж захист від валютного ризику. Йшов час, курс гривні стояв як укопаний — не завдяки економічним реаліям, а завдяки «політичній волі». Обидва позичальники чесно виплачували борги, при цьому перший із заздрістю поглядав на другого і вже сумнівався в правильності прийнятого рішення, тому що обслуговування боргу йому обходилося вдвічі дорожче. А другий радів, що економить гроші, і волів не думати про можливу девальвацію. Однак чудес не буває. Девальвація, яка повинна була плавно здійснюватися всі ці роки, звалилась на нас швидко і різко. Причому її маятник хитнувся навіть далі очікуваного значення і поки не поспішає повертатися назад. Як же поводяться в нових умовах наші позичальники? Перший продовжує виплачувати свій кредит — для нього нічого не змінилося. Другий, оговтавшись від больового шоку, намагається мінімізувати свої втрати і ризики. Що ж він має в «сухому залишку»? Сума щомісячного платежу в гривневому еквіваленті збільшилася на 50% (коефіцієнт девальвації) — це мінус, але ставка залишилася такою ж — 10%, тобто в два рази меншою, ніж у першого позичальника — це плюс. До того ж завдяки нижчій ставці він міг (якщо хотів) погашати свій кредит швидше, ніж перший позичальник — це теж плюс. Звичайно, виникає «природне бажання» — змусити банкірів конвертувати валютні кредити в гривню за курсом на момент видачі, та при цьому ще й колишню відсоткову ставку зберегти (у нашому прикладі — 10%). При цьому не береться до уваги той факт, що така дія ставить у скрутне становище банкірів, які є просто посередниками, і для фінансування кредитів у гривні платять за ресурси (депозити населення) в середньому 20%”.