Передплатити Підтримати

Місто на дровах

Золочів — єдиний в Україні повністю відмовився від газу


Золочів, Львівська область

Золочів — одне з найстаріших міст на Львівщині. Досі на всю Україну воно було відоме хіба замком ХІІ століття, який входить до так званої Золотої підкови. Та тепер Золочів має ще одну особливість. Школи, садочки, лікарня, державні установи, багатоповерхівки тут тепер опалюють дровами. Це єдине в Україні місто, яке повністю відмовилось від газу. Кореспондент “ВЗ” побувала у цьому острівці енергетичної незалежності напередодні Нового року.

Центральну площу знайшла легко — за звуками революційного хіта “Вітя, чао”, який гримів на цілий квартал. Золочів якраз збирався на свій місцевий Майдан на площі біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу.

Зайшла в найближчий магазин. Питаю продавця, чи не стало холодніше, відколи перейшли на дрова. “Тут, у магазині, завжди було холодно, бо навколо бетон, і двері люди не зачиняють за собою. А вдома в нас вже кілька років свій котел. Тому мені все одно, чим вони палять”, — каже жінка. Натомість дядько у рудій дублянці, яка йому на кілька розмірів більша, такою заміною задоволений. “Хоч ми за опалення скільки платили, стільки й платимо, ні копійки не знизили оплату, але все одно приємно, що не залежиш від москаля. Нині Путіну захотілось побути “царьом-благодєтєлєм”, дав милостиню — знизив ціну на газ. А завтра йому щось зайде і скаже перекрити Україні краник. А нам що? А нам то до лампочки! Я би казав так всім зробити. Палити дровами і вугіллям. А вони собі свій “доляровий” газ хай в трилітрові банки закручують”.

За минулу зиму зекономили понад мільйон гривень

Одна з найбільших котелень у Золочеві — неподалік міської ради. Торік тут ще палили газом, від початку цього опалювального сезону вона працює на дровах. Зрозуміло, з модернізацією кочегарам додалось роботи. Адже, якщо раніше оператор тільки стежив за показниками і міг на зміні почитати книжку чи газету, тепер треба працювати фізично. Дрова підвозять мало не до дверей котельні, але звідти на тачанці їх треба завезти всередину, закинути в котел. Є група людей, яка ріже дрова, якщо приходять надто довгі. Відтак на котельні тепер працює більше людей, ніж раніше. А для маленького міста (у Золочеві 24 тисячі жителів) кожне робоче місце — на вагу золота.

“Альтернативу газу змушені були шукати через борги. З року в рік, після кожного опалювального сезону, у “Золочівтеплокомуненерго” накопичувалось близько трьох мільйонів гривень боргу, — каже міський голова Золочева Ігор Гриньків. — Борги населення за оплату за тепло не такі уже й великі — близько півмільйона гривень. Основна проблема — різниця в тарифах, яка не компенсовувалась. Уже навіть виконавча служба почала втручатись, були акти арешту майна нашого комунального підприємства. Загалом накопичилось сім мільйонів боргу, і шансів погасити його не було. Вирішили, що потрібні кардинальні зміни. Шукали можливість перейти на альтернативне паливо. Питання було в тому, як вибрати таке паливо, аби воно було дешевшим від газу. Тому й зупинились на дровах. Їздили дивитись в інші міста, де є котельні, що працюють на твердому паливі. Але для нас одна котельня не показник. У Золочеві є сім котелень, з яких дві великі і п’ять малих. Перша спроба була невдалою — до нас мав намір зайти один інвестор, який пропонував ставити біля кожної будівлі маленьку модульну котельню, яка працюватиме на дровах. Але з цього нічого не вийшло. Затвердили іншу програму, за якою передали іншому інвестору в оренду частину майна котелень з тим, що він переведе їх на тверде паливо. Ще одна умова була у тому, щоб підприємство зареєстрували на території Золочева (аби податки йшли до міського та районного бюджетів). На першому етапі вирішили передати в оренду п’ять менших котелень, щоб подивитись, який буде економічний ефект. Тож торік ці п’ять котелень уже працювали на дровах. В результаті, за підсумками минулого опалювального сезону, економія на оплаті за спожиту теплову енергію була 1,4 мільйона гривень. При опаленні на газі вартість гігакалорії у Золочеві була 1176 гривень. На дровах торік вийшли на вартість 830 гривень. Такий економічний ефект нас задовольнив максимально. Тому цього року перевели дві великі котельні. Очікуємо економію у 3,4-3,5 мільйона гривень”.

На дрова йдуть відходи

Коли тільки з’явилась інформація про те, що на Західній Україні ціле місто перейшло на дрова, відразу посипались коментарі, що через кілька опалювальних сезонів у цьому регіоні не залишиться лісу. Та виявляється, що спеціально вирубувати дерева, аби пустити їх на дрова, не треба. Золочівський лісгосп щорічно планово робить санітарну вирубку лісу, яка дає близько 11 тисяч кубометрів дров. Частину з них продавали, а частину спалювали просто в лісі. Щоб забезпечити усі котельні Золочева, треба 9 тисяч кубометрів деревини. Тому, перейшовши на дрова, місто дало непоганий заробіток лісництву.

“Коли купуємо дрова, робимо вигоду державному підприємству, яке утримує ліс. Перевізники, які перевозять дрова з лісу до котелень, — також наші місцеві підприємства. Вони на цьому заробляють і сплачують податки до місцевих бюджетів. “Золочів­енергоресурс” і “Золочівенергоінвест”, які виробляють теплову енергію, зареєстровані у Золочеві. А це теж податки до бюджету. Ми відмовились від того, аби закуповувати декілька мільйонів кубометрів газу. А це означає, що ці гроші залишились в країні, а не пішли в Росію, — каже Ігор Гриньків. — Коли мене питають, дрова — крок вперед чи крок назад, кажу: і економічно, і політично це великий крок вперед. Маємо бути енергетично незалежними”.

Утім, енергетична незалежність без енергоощадності неможлива. Тому паралельно з заміною котлів у місці проводять заміну тепломереж. Адже які б не були ефективними котли, якщо труби гріють вулицю, суттєвої економії не буде. Наразі проклали лише кількасот метрів нових теплотрас, але запровадили програму, за якою упродовж п’яти років повністю замінять тепломережі у місті. І знову ж таки, за рахунок інвестора. До речі, вітчизняного. Адже відколи виробництво теплової енергії у місті перейшло від комунальної до приватної компанії, його почали розглядати як бізнес. А бізнес зацікавлений у тому, аби здешевити собівартість. Інвестор — не благодійник, він вкладає кошти тільки туди, де бачить вигоду. Виникає питання, чому тоді теплокомуненерго в Україні — вічно збиткові, якщо на виробництві тепла можна заробляти? Виявляється, уся проблема у непродуманій державній політиці. “Модернізація котелень обійшлась у декілька мільйонів гривень. У бюджеті Золочева нема таких коштів. Тому змушені були шукати інвестора. Якби замість того, щоб витрачати мільйони на компенсацію різниці в тарифах, ці бюджетні кошти спрямовували на придбання нового енергоефективного обладнання та модернізацію тепломереж, то комунальні підприємства могли б все це робити самі. І в результаті собівартість тепла впала б. У нас за двадцять років незалежності змінювались склади уряду, але якихось реформ у цій сфері досі немає. До нас приїжджали міські голови з Донецької області. Питаю, чому ви опалюєте газом, якщо у вас стільки вугілля? Кажуть, ми якось про це і не думали...”, — дивується міський голова Золочева.

Сьогодні дровами — завтра може бути торф

Чи надовго Золочів залишиться “містом на дровах”, невідомо. Якщо виявиться, що вигідніше палити тирсою чи вугіллям — перейдуть на це паливо. Нові котли дозволять такі маневри. У Золочівському районі є поклади торфу. Якщо виявиться, що опалювати торфом дешевше, ніж дровами, і таке опалення є безпечним для екології, місто перейде на торф. Не виключають і того, що з часом можуть почати вирощувати спеціальну енергетичну лозу (вона швидко росте, а при згорянні виділяє велику кількість теп­ла). При цьому старі газові котли не демонтовували. Кажуть, якщо ціни на газ впадуть до такого рівня, що опалювати блакитним паливом буде вигідніше, ніж дровами, — достатньо лише відкрити кран. Утім, отримати ліміти на газ у “Нафтогазі” Золочеву минулого року виявилось нелегко. У НАКу “образились” на місто, бо через нього споживання газу впало на кілька мільйонів, тому взагалі не хотіли виділяти ліміти. Але місто все ж їх вибило.

На таку енергетичну гнучкість очільників Золочева надихнуло німецьке місто-побратим Шьонінген. Там є помешкання, у яких стоять відразу по чотири різні котли — на тверде паливо, на газ, на мазут і на електрику. Враховуючи, що ціни на енергоносії там не фіксовані, а коливаються залежно від ситуації на ринку, німці можуть вибирати собі той вид палива, який на той момент найдешевший. До речі, австрійський Відень також дві третини тепла отримує за рахунок твердого палива.

100 мільйонів гривень

Приблизно таку суму щороку могла б економити на опаленні кожна область, на території якої є ліси, якби частково перейшла на опалення дровами. На сьогодні, поки теплокомуненерго працюють на дорогому газі, шахти не мають куди збувати вугілля, а дрова з Західної України експортують до ЄС, зокрема в Австрію.

Ця котельня — найбільша в Україні, яка працює на дровах.

Кочегарам тепер доводиться добряче напрацюватися за зміну.