Замість листівок та телеграм — ковбаса й мило

Ще років з п’ятнадцять тому біля кожної хати у селі на паркані висіли поштові скриньки. З того часу брами та паркани більшість ґаздів замінили, старі скриньки повикидали, а нових навіть не думали встановлювати. Бо навіщо? Листів тепер майже не пишуть. Та, виявляється, поштарські сумки анітрохи не легші, ніж були в радянські часи. Замість листів листоноші змушені тягати мило, зубні пасти, туалетний папір...

«Мені “в нагрузку” до пенсії, як колись злиплі карамельки давали, поштарка лишила якусь соціальну картку за десять гривень. Нібито з тією карткою можна купувати ліки в аптеках мало не в два рази дешевше. Пішла в одну аптеку, в другу, а мені кажуть, що та картка не діє, — розповідає Любомира Гринів. — Дочка подивилась по Інтернету, що то тільки 5% або 10% знижки в деяких аптеках і супермаркетах. Але я ледве з під’їзду виходжу, де би шукала ті аптеки? В нас коло дому з пенсійним посвідченням дають 10% знижки на ліки. За ту картку тільки 10 гривень даремно віддала».

Найсмішніше, що ці “соціальні картки”, які насправді є звичайними дисконтними картками, доводиться розповсюджувати листоношам з віддалених сіл, у яких не те що мережевих — взагалі ніяких аптек нема! Як поштарці, яка працює у глухому селі, переконати пенсіонерів дати 10 гривень за картку, яка дає кілька відсотків знижки у будівельному гіпермаркеті “Практікер” чи меблевому “Три слони”? Та їм ці знижки і за «дякую» не потрібні.

“Ці картки у нас є. Для пенсіонерів вони коштують 9,99 гривні, а так — 79,99 гривні. Така картка справді дає право на знижку у багатьох мережах, але вони майже всі розташовані у Львові. Тому у нас ніхто їх і не бере. Я взяла для своєї мами — віддала дочці, яка працює у Львові”, — розповідає листоноша одного з сіл Перемишлянського району. Жінка каже, картки — не найбільша їхня проблема, вони принаймні не важкі і не псуються. “Найбільше диво було з ковбасою влітку. На пошті холодильника нема, носити від хати до хати по 30-градусній спеці теж не будеш. Доводиться просити як милостиню — “ну візьміть”. Як не виходить продати, то між собою ділимо, хоча навіть у нашому “склєпі” можна купити дешевше. Але є й бабусі, до яких рідко приїжджають діти, йти до магазину далеко. То вони раді, коли є якийсь товар”.

Як пояснив “ВЗ” заступник директора Львівської дирекції УДППЗ “Укрпошта” Сергій Юзвак, пошта займається продажем продовольчих та господарських товарів, розповсюдженням “соціальних” не від хорошого життя. “Не отримуємо дотацій від держави — мусимо на себе заробляти. На жаль, періодичні видання передплачують не так активно, як колись, кореспонденції також надсилають менше. Тому торгівля товарами широкого вжитку привносить чималу лепту у доходи Укрпошти. Усі дозволи на це маємо, — каже Сергій Юзвак. — На сьогодні основний заробіток пошти — фінансові послуги, доставка посилок та періодичних видань. Мусимо орієнтуватись на вимоги часу, надавати нові послуги. Пошта тепер надає і адміністративні послуги (через пошту можна замовити довідку про доходи, зареєструватись фізичною особою-підприємцем тощо, — “ВЗ”). Серед нових послуг — кур’єрська доставка. Її запустили спеціально під інтернет-магазини, які стають все популярнішими”.

На чому й скільки заробляє пошта?

Понад 50% доходів Укрпошти становлять доходи від доставки пенсій та письмової кореспонденції. За словами генерального директора УДППЗ «Укрпошта» Оксани Плотникової, 33% всіх отриманих торік доходів підприємства — це послуга з доставки пенсій, а 21% доходів принесла послуга доставки письмової кореспонденції. 14% всіх доходів підприємство отримало від надання фінансових послуг (перекази, платежі), і лише 7% — доставка преси.