Передплатити Підтримати

Вістовицька кераміка захоплює схід і південь України

Попри це, контролюючі органи на успішне підприємство дивляться як на ворога


Якщо в нинішніх економічних умовах підприємство успішне, — це вже подвиг. Вістовицький завод будівельної кераміки, що поблизу містечка Рудки на Самбірщині Львівської області, незважаючи на розмаїті кризи, дає собі раду. Директор Галина Тимкович каже, що кожен день — це бій за виживання, бо таке враження, що численні контролюючі служби успішне підприємство, в якому працює дві сотні людей, трактують як ворога, з яким треба боротися. А це — численні приписи, штрафи, які лягають важким тягарем на економіку підприємства.

Народного стилю без української кераміки не відтвориш.

На ПІДПРИЄМСТВІ кажуть, що їхня продукція — показник рівня достатку споживачів. Не можна сказати, що достаток стрімко виріс, але, Богу дякувати, цегла — основний вид продукції, не залежується, а художні вироби з кераміки останнім часом стали вельми популярними. Галина Миронівна каже, що наші люди поїздили по закордонню, побачили, як виглядають тамтешні обійстя, і собі взялися за садово-паркове мистецтво. «Вістовицька кераміка» віднедавна почала реалізовувати продукцію на схід і південь України. Більш ніж 20% виробів художньої кераміки реалізується через торгову мережу «Епіцентр». Сьогодні ресторани та бари беруть за моду український стиль, тож без української кераміки їм ніяк не обійтися. Нещодавно на Самбірщині, у рідному селі Сагайдачного — в Кульчицях, було весілля, на яке запросили гостей з Росії та Європи. Господарі замовили на весільні столи глиняний посуд у народному українському стилі з Вістович. Традиційним фарфоровим посудом зараз нікого не здивуєш, а глиняні тарілки справили на гостей неабияке враження! Набір посуду для Святвечора чи Пасхальних свят став родзинкою у виробництві посуду, яке вже впродовж двох років успішно освоює підприємство. Можна замовити посуд з різним орнаментом, логотипом того чи іншого закладу харчування.

Щоразу, коли буваємо у Вістовичах, заходимо у тамтешній заводський музей. Такого розмаїття рукотворної краси не побачиш ніде! Так і тягнешся до гаманця, аби щось собі придбати. Вироби розмальовують місцеві майстрині вручну. Всі ті твори мистецтва — задум заводського художника Романа Кордіяки. Має чоловік смак і талант до цієї праці.

Люди чекають на нову продукцію заводчан, а отже, підприємство вправі розраховувати і на підтримку держави, хоча наразі самотужки торує шлях у майбутнє.