Мільйони — на підтримку ям у належному стані
Автодор щомісяця платить 18 тисяч гривень за моніторинг цін, а закуповує матеріали втридорога.
В’їхати у Львів з боку Бібрки скоро буде нереально — кілометр дороги біля Сихівського цвинтаря перетворився на танкодром. Частина водіїв намагається виїхати з Сихова на кільцеву дорогу через Зубру, а от приміські автобуси, що їдуть на Бібрку та Ходорів, гублять колеса та мало не перевертаються. Та поки трагедії не сталося, цю “цвинтарну” дорогу, здається, не збираються ремонтувати.
Головна ПРИЧИНА бездоріжжя на Львівщині — хронічне недофінансування, заявив в інтерв’ю “ВЗ” начальник Служби автомобільних доріг у Львівській області Тарас Сиротинський. Утім, якщо простежити за тендерами автодорів, зрозуміло, що за ті гроші, які вони “освоюють”, можливо, нових автомагістралей і не набудуєш, але ті, що є, можна підтримувати у більш—менш нормальному стані. Скажімо, цього року Львівський облавтодор за результатами тендеру, проведеного Державним агентством автомобільних доріг України, отримав 435 мільйонів гривень на поточний ремонт мережі автомобільних доріг державного та місцевого значення. Дорожники кажуть — замало. Але при цьому жодним чином не відповідають за якість ремонтних робіт.
Вочевидь, класти асфальт у воду — це ноу—хау українських автодорожників. Адже на науково—дослідні та конструкторські роботи Автодор витрачає щороку мільйони гривень. Зокрема 18 квітня Укравтодор за результатами тендеру уклав низку угод на виконання науково—дослідницьких та дослідно—конструкторських робіт на загальну суму 7,85 мільйона гривень, повідомляє «Вісник державних закупівель». Вічний ремонт може бути вигідний економіці, адже таким чином сотні людей, які працюють у ремонтних бригадах, мають роботу. Як жартують водії, гроші виділяють не на ремонт доріг, а на підтримку ям у належному стані.
“Великі інфраструктурні проекти можуть бути одним із джерел підживлення економіки, особливо стимулювання внутрішнього ринку та боротьби з безробіттям, — каже старший менеджер проектів Фонду “Ефективне управління” Ігор Гончаренко. — Є досвід країн, які зробили ставку на такий підхід, — це, наприклад, Іспанія, яка після кризи дуже багато коштів вкладає саме у будівництво та модернізацію інфраструктури, зокрема дорожньої. Але у них це робиться за чітким планом і з ретельним контролем термінів та якості виконання робіт. В розвинених країнах один раз роблять дорогу, яка без ремонту служить багато років, а не проводять локальні ремонти кожного сезону. В нашому випадку ремонт доріг не має жодного стосунку до стимулювання економіки за рахунок розвитку інфраструктури, а навпаки, призводить до неефективного використання обмежених бюджетних коштів”.
Витрачає кошти Автодор і на вивчення цін на основні дорожньо—будівельні матеріали. Такий моніторинг, який щомісяця до кінця 2014 року виконуватиме Державний дорожній НДІ імені М.П. Шульгіна, коштуватиме платникам податків 367 тисяч грн. Це майже 18 тис. грн. на місяць. Усе наче логічно — чиновники вивчають дані моніторингу, орієнтуються у цінах на будівельні матеріали і обирають найвигідніші пропозиції на ринку. Утім, все відбувається з точністю до навпаки — переможці тендерів, які оголошують автодори, як правило, постачають товари та послуги значно дорожче, ніж вони коштують на ринку. Скажімо, нещодавно «Шляхове ремонтно—будівельне управління» Донецька придбало 2,5 тис. тонн бітуму по 9 060 гривень за тонну. Хоча в інтерв’ю “Українській правді” радник голови Укравтодору Євген Прусенко заявляв, що бітум коштує від шести до восьми тисяч гривень за тонну.
Зрештою, донецькі дорожники можуть собі дозволити не торгуватись, купуючи будматеріали. З 2009 року і до сьогодні третина коштів, які витрачаються на ремонт доріг в Україні, йдуть у Донецьку та Дніпропетровську області. І хоча усі водії, купуючи бензин, сплачують однакові акцизи (акциз з нафтопродуктів йде у дорожній фонд), дороги ремонтують насамперед там, де живуть можновладці або розташовані їхні підприємства. Цього року
Служба автомобільних доріг у Тернопільській області уклала угоду з ТОВ «Автомагістраль — Південь» на поточний середній ремонт автомобільної дороги Касперівці—Збручанське вартістю 46,40 млн. грн., про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Ці гроші підуть на ремонт семи кілометрів дороги між селами Новосілка та Шупарка. На один кілометр шляху витратять 6,23 млн. грн. Це майже вдвічі дорожче від поточного середнього ремонту міжнародної траси Київ — Ковель — Ягодин (там ремонт кілометра в середньому коштуватиме 3,5 млн. грн). Чому ж дорога між селами вимагає більше коштів, ніж міжнародна траса? Усе просто — цей відрізок дороги веде до теплиць, які належать групі Дмитра Фірташа.
