Що відбувається в Польщі, і до чого тут Орден Білого Орла

І хоча риторика цих трьох політичних сил ніби схожа, але саме між ними зараз відбувається війна за перемогу у парламентських виборах.

Однак для ПіС - партії Навроцького – зараз принципово виграти ці вибори – і не просто виграти, а виграти переконливо. Адже інакше доведеться утворювати більшість з двома конфедераціями, а це для Навроцького далеко не найкращий сценарій.

І не лише через економічні розбіжності з конфедерацією Менцена. Є ще радикальніша Конфедерація Корони Польської на чолі з Брауном - скандальним антисемітом і хуліганом. Така постать миттю стане червоною ганчіркою для будь-яких міжнародних амбіцій Навроцького. Навіть у тих самих США і Трампа навряд чи з ентузіазмом сприймуть союзника, в уряді якого засідають відверті антисеміти.

Тому ПіС намагається втримати виборця будь-якою ціною. І єдине, до чого там додумалися - копіювати риторику конфедерації, щоб перетягнути собі їхній електорат. Звідси й раптова любов до «української карти».

З точки зору політтехнологій - цілком банальна історія для деяких правих партій. Два роки тому ті самі польські праві офіційно здійснювали кампанію з вимогою до Німеччини заново відшкодувати збитки за Другу світову війну.

Проблема зараз в іншому: ціна за цю гру виявляється зависокою. Така риторика б’є не лише по двосторонніх відносинах - вона ускладнює побудову нової архітектури безпеки в Європі, опорою якої могла би стати вісь Варшава–Київ.

Однак у будь-якій історії комусь треба бути дорослим. З боку України не варто піддаватися на емоційні гойдалки. Натомість треба спробувати говорити про майбутнє – спільні проєкти, відбудову, економіку та безпеку, - тим більше, що спільний ворог у нас – один і той самий. А щодо минулого - потрібна максимальна відкритість і спільні дослідження - насамперед виконані професійними істориками, а не політиками.

Тим більше, що правий ухил у польській політиці може бути тимчасовим. Значна частина польського суспільства чудово розуміє, хто є друг, а хто є ворог. Просто політичний тренд зараз хитнувся не в той бік. Так іноді буває в демократіях перед виборами.

P.S. У першому коментарі посилання на інтерв’ю з відомим польським журналістом Jerzy Wójcik. Цінність цього інтерв’ю не тільки в тому, що Jerzy багато допомагає Україні, а і в тому, що воно є зразком абсолютної раціональної оцінки польсько-українських відносин, а головне – розумінням того, що насправді у двох країн є набагато більше спільних інтересів, ніж про це публічно говорять в політиці.

Джерело