Усі кремлівські маніяки завжди ховалися за спинами підданих, яких вони гнали "на убой"

І плюгавий кгбіст, блукаючи між їхніми бюстами в своїх палацах, розвязав війну за своє місце в імперському іконостасі.

Нічого нового. Класична конвертація мʼясних штурмів у велич царя.

Але є нюанс.

Українці у цій війні вперше відмовилися бути приреченою жертвою. І вперто бʼють агресора по болотній харі. На суші, на морі і з повітря.

І тут вилізла нікчемність ліліпутіна.

Він вирішив заховатися не тільки за свою гору трупів нинішньої війни, але й за сталінську.

Давайте перепочинемо в день спільної перемоги наших дідів у 1945, - каже він. А з наступного дня я знову почну вбивати нащадків тих 6 млн українців, які знищили фашизм.

Чи можна уявити, щоб так діяв цар Микола, пропонуючи англічанам перепочити у Кримській війні на знак пошани до спільної перемоги над Наполеоном?

Або щоб Сталін оголосив перемирʼя з німцями на день Великої жовтневої революції на знак поваги до німецького агента Ульянова-Леніна?

А от путін зміг.

Жалюгідне видовище.

І ніякий парад не заглушить гуркіт провалу росії у статус пародії на імперію.

Тим більше, що сцена чудово підсвічується українськими діпстрайками.

Джерело