Польсько-американо-російсько-молдавсько-білоруський обмін: чи варто напружитися Україні?

Формально - це обмін 5 на 5, в якому взяли участь 7 країн. Але, якщо говорити про головних фігурантів, маємо «головного» героя для поляків і двох для москви.

Обмін польського білоруса Почобута на російського археолога Бутягіна, який займався розкопками в Криму та на молдавського силовика Балана, який шпигував на користь росії - складна комбінація, яку вдалося провернути, перш за все, завдяки старанням США. Поляки вже дякують американцям. Але цей обмін був би неможливим без росіян, які в цьому конкретному випадку мають прямо протилежні з американцями цілі.

Ціль США, крім гуманітарної, схоже, є продовженням ідеї входження в калійний ринок білорусі (саме проти цього категорично виступає москва). білорусь може експортувати добрива лише через чотири країни: Литва, Латвія, Україна та Польща. Схоже, США розпочинають гру по деблокуванню польського, а в майбутньому, можливо, і литовського кордонів. Наголошую, починають гру. Бо ні в Вашингтоні, ні в Варшаві, ні в Вільнюсі лукашенку особливо не довіряють. І перед спробую зіграти в серйознішу гру пробують тактику дрібних перемог.

У москві прекрасно розуміють стратегію США, і тому погодилися на цю гру, отримавши взамін дві символічні перемоги: Балана і Бутягіна. Поляки теж отримали те, що хотіли: Почабута особисто зустрічав Туск. При цьому росіяни слідкують за тим, щоб калійні переговори не виходили за межі обміну політвʼязнями і не переходили в економічну площину без відома росіян.

Щодо лукашенка, то він просто не міг не погодитися на цей обмін під тиском з москви та Вашингтона. Проте всі попередні дії лукашенка показують, що він боїться зближення з Трампом і вважає, що потрібно максимально тягнути час і робити складнішими кроки по зближенню з Вашингтоном (загравання з КНДР яскравий тому приклад).

Простіше кажучи, лукашенко більше боїться путіна, ніж Трампа, а тому буде пробувати петляти максимально довго, щоб не допустити американців на свій калійний ринок. А погодиться на це він виключно в той момент, коли це стане, зокрема, грою росіян. А це може статися в той момент, коли (точніше якщо) рф та Вашингтон розширять поле для переговорів, зокрема, і на білорусь.

У нас багато хто почав говорити, що цей обмін - ледве що не поразка України. Це точно не так. Україна тут нічого не виграла і не програла. Ми всього лише спостерігачі.. Чи варто нам вже напружуватися через цей обмін і взагалі через цю гру США? Поки точно ні. До розблокування польського кордону ще дуже далеко. Але гра вже почалася. І нам треба чітко для себе визначитися, де наше місце в цій майбутній грі, особливо — зважаючи на те, що в переговорах Україна - росія - США може зʼявитися білоруський фактор.

Джерело