На «другого Орбана» Радєв «не тягне»

Результат партії Радєва начебто свідчить про величезну популярність цієї партії серед болгарських виборців. Але насправді це не так. На виборчі дільниці 19 квітня прийшло менш ніж 49% тих, хто мав право голосувати. Отже, партію Радєва підтримали лише менше чверті усіх болгарських виборців.

Фактично, “Прогресивну Болгарію” привели до влади не її прихильники, а розчаровані симпатики інших партій, зокрема проєвропейських, які у день виборів залишилися вдома.

Нагадаю, за останні п’ять років ці парламентські вибори були в Болгарії уже восьмими. Без сумніву, на успіх “Прогресивної Болгарії” спрацювала величезна втома виборців, які уже не вірили, що “старі” партії можуть сформувати стабільний дієздатний уряд.
Здавалося, болгарам було за кого голосувати: у бюлетенях були дві політичні сили, які можна вважати проєвропейськими. Це ГЕРБ (“Громадяни за європейський розвиток Болгарії”) і коаліція “Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія”. Разом одержали майже 26% голосів.

Чи могли показати кращий результат? Так – якби їхні потенційні виборці вірили, що ці політичні сили здатні співпрацювати у парламенті. Але виборці знали, що це не так. Лідери ПЗ-ДБ, зокрема, заявляли про свою категоричну відмову від співпраці з ГЕРБом, якщо його лідером залишатиметься експрем’єр Бойко Борисов... Чимало симпатиків проєвропейських партій розсудили так: “Навіщо їх обирати, якщо вони все одно не зможуть сформувати уряд?” І “проголосували” ногами...

62-річного Румена Радєва вже порівнюють з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Мовляв, замість Орбана, який з тріском програв вибори, “троянським конем” росії у Європейському Союзі тепер буде Радєв... Певні підстави для таких невеселих припущень попередня політична діяльність майбутнього болгарського прем’єр-міністра справді дає.

На президентських виборах 2016 року кандидатуру військового пілота, командувача Повітряних сил Болгарії Румена Радєва підтримувала Болгарська соціалістична партія (проросійські посткомуністи). Під час своєї першої каденції Радєв виступав за скасування санкцій, накладених ЄС на рф за анексію українського Криму. 2022-го Радєв заявив, що Крим “є російським”, а у відповідь на критику назвав свою позицію “реалістичною”... Коли Радєва обрали президентом удруге (2021-го в другому турі одержав 66% голосів), неодноразово виступав проти надання Болгарією військової допомоги Україні, бо, мовляв, такі дії Софії можуть втягнути Болгарію у конфлікт. Радєв також закликав до відновлення діалогу з путіним.

Крім власних поглядів, до проросійської позиції Радєва можуть схиляти також переконання частини його виборців. Участь у парламентських виборах “Прогресивної Болгарії” Радєва буквально “змила” з політичного небосхилу БСП, яку вважають “помірно проросійською” (ця колись потужна партія не подолала виборчого бар’єру), і у кілька разів зменшила представництво в парламенті партії “Відродження” (проросійські націоналісти ледве “перелізли” через 4%). Зрозуміло, що симпатики цих проросійських партій нікуди не ділися. Так, частина з них у день виборів залишилася вдома, але чимало підтримали партію Радєва. А відтак, визначаючи свою політичну позицію, майбутній прем’єр буде орієнтуватися і на таких виборців.

Попри це, на “другого Орбана” Радєв, найімовірніше, “не тягне”. Так, критикує ЄС, зокрема його кліматичну й міграційну політику, і виступав проти переходу Болгарії на євро (навіть ініціював референдум із цього питання, але безуспішно).
Водночас членство Болгарії у Євросоюзі Радєв під сумнів не ставить. Найімовірніше, “з плеча” у відносинах із Брюсселем майбутній прем’єр не рубатиме... Через зневагу уряду Орбана до верховенства права Угорщина залишилася без десятків мільярдів євро від ЄС, а сам Орбан врешті-решт залишився без влади. Чи захоче Радєв піти таким самим шляхом? Навряд.

Виборці Радєва очікують від його уряду безкомпромісної боротьби з корупцією. У програмі створеної у березні партії “Прогресивна Болгарія” ідеться, зокрема, про збільшення соціальних витрат, додаткову підтримку пенсіонерів і зміцнення системи охорони здоров’я. Зробити усі ці речі, дуже важливі для виборців Радєва, без грошей ЄС буде вельми важко...

Президент Радєв міг собі дозволити проросійську й антиєвропейську риторику – відповідальності практично жодної (Болгарія є парламентською республікою, роль і повноваження президента обмежені). А от у прем’єра Радєва такої свободи не буде: відповідна риторика матиме конкретні політичні наслідки, зокрема ті, що поставлять під удар виконання щедрих передвиборних обіцянок.

Причому весь цей удар прийдеться по партії Радєва. Адже “Прогресивній Болгарії” не буде з ким розділити політичну відповідальність: понад 44% голосів виборців, які прийшли на дільниці, вручили їй мандат на самостійне управління країною.