Петиція про постійний статус для українських переселенців у Канаді: PR на горизонті чи традиційне «обговорили і взяли до уваги»?

Петиція закликає створити одноразовий шлях до постійного проживання для українців, які вже інтегрувалися в канадське суспільство: прожили у країні щонайменше три з останніх чотирьох років, мають стабільну роботу або власний бізнес, базові знання англійської чи французької мови та ознаки соціальної адаптації – навчання дітей у школі, наявність родичів у Канаді або активна участь у громадському житті.

З моменту запуску петиції у жовтні 2025 року до початку лютого 2026-го її підписали майже 48 тисяч канадців, що свідчить про широку підтримку серед громадян. Петиція стала результатом багатомісячної роботи українських організацій і юристів, які намагалися знайти реальний шлях для тисяч родин, що живуть у Канаді вже понад три роки.

Федеральний уряд на чолі з прем’єр-міністром Марком Карні тепер має 45 днів, щоб надати офіційну відповідь. У разі відсутності реакції документ буде передано до парламентського комітету з питань громадянства та імміграції, де його можуть обговорити, заслухати експертів та підготувати рекомендації для уряду. Водночас комітет не зобов’язаний ухвалювати рішення, тож петиція може залишитися на рівні формального розгляду.

Програма CUAET була запроваджена після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. Вона дозволила українцям тимчасово перебувати у Канаді на термін до трьох років із відкритим дозволом на роботу та навчання. На момент завершення збору підписів термін дії цих дозволів для багатьох українських родин уже підходив до кінця, що створює правову та економічну невизначеність.

Напередодні представлення петиції у Палаті громад відбулося важливе засідання парламентського комітету, на якому виступили представники Конгресу Українців Канади (КУК) – президентка Олександра Хичій та виконавчий директор Ігор Михальчишин. Вони наголосили, що статус «тимчасових резидентів» більше не відповідає реаліям війни, яка триває вже понад чотири роки, і що тисячі українців, що приїхали в рамках програми CUAET, залишаються у підвішеному стані.

Представники діаспори підкреслили, що більшість українців інтегровані в суспільство, працюють або мають свій бізнес, закривають критичні потреби в робочій силі, сплачують податки та активно долучаються до місцевих громад. Мовляв, вони не є тягарем для країни, а навпаки  –  важливим ресурсом для канадської економіки.

Ситуацію ускладнює те, що наразі надання постійного статусу українцям не передбачене стандартними програмами. Лише обмежена група осіб, яка має родичів-громадян або постійних резидентів, отримала доступ до спеціального потоку, що закрився у жовтні 2024 року. Загалом через цей шлях подали заявки близько 23 тисяч українців, але більшість із них досі очікують на рішення. Решта новоприбулих змушена подаватися через стандартні федеральні або провінційні програми, які передбачають високі вимоги до знань мови, кваліфікації та балів у системі Express Entry. Для багатьох українців це практично недосяжно.

Відсутність доступних легальних шляхів змушує українців подаватися на «гуманітарну програму», яка не потребує знань мови або досвіду роботи в Канаді. Проте термін очікування на результат для багатьох заявників може перевищувати десятки років.

За даними Міністерства імміграції, біженців та громадянства Канади (IRCC), станом на початок 2026 року лише близько 2,5 тисяч українців із CUAET отримали статус постійного мешканця. Всі інші залишаються в очікуванні, одночасно намагаючись не пропустити кінцевий термін подачі заявки на продовження дозволів на роботу та навчання, який минає у вівторок, 31 березня.  

Канада не депортує українців без легального статусу через війну, але уряд, а точніше імміграційне відомство, зокрема - й сама міністерка Ліна Діаб, постійно нагадують: CUAET  –  це тимчасова програма. Нещодавно директорка з комунікацій офісу міністерки імміграції Лора Блондо заявила, що Канада очікує повернення власників CUAET-віз додому, коли це буде безпечно.

Водночас сам прем’єр-міністр Марк Карні, наскільки пригадую, публічно нічого не говорив про долю українських переселенців.

Тож навіть після десятків тисяч підписів і активної роботи українських організацій усе може завершитися звичною формулою: «обговорили, взяли до уваги і рухаємося далі». А тисячі людей залишаються в підвішеному стані між тимчасовістю та прагненням залишитися у Канаді назавжди.