А «слуги» надалі бастують…

Що стоїть за цим? 

1. Небажання голосувати закони про підняття податків, які гарантували МВФ президент, премʼєр і голова Нацбанку. Мало хто вірить, що у «зелених» прокинулася совість. Скоріше - причина у зупинці конвертних стимулів. Рабам урізали пайку. 

2. Образа на Уряд і особисто премʼєра Свириденко, які не вважають за потрібне навіть робити вигляд спілкування з депутатами. Якщо при Єрмаку ( і з конвертами) така поведінка стюардеси була звичною, то після падіння всесильного "віцепрезидента" раби захотіли хоч мінімальної поваги. 

3. Невдоволених очолив Арахамія. Які раби, такий і Спартак. Але нинішній директор коаліції «слуг» та опзж явно може стати головою ВР. 
І дійсно: який сенс з нинішнього Стефанчука, якщо він абсолютно похоронив субʼєктність парламенту і в носі має питання депутатів до ними ж найнятого Уряду? 

4. Зміна статусу Арахамії з формального директора більшості до офіційного статусу влаштовує Офіс президента, який готовий перекласти на нього брудну роботу з рабами. Аби були голоси. 

5. Такою ротацією у вищому кріслі ВР цікавляться і ті, хто вірить, що Арахамія легко підпише чи ратифікує будь-яку мирну угоду. Бо він - рафіноване підтвердження принципу "бабло перемагає зло". 

Чому на 4 році війни ми мусимо спостерігати за цими огидними маневрами? 

Бо 7 років тому українці вручили владу авторитарному популісту. А потім ще й дали йому монобільшість з числа ним же зібраних ноунеймів. 

Відтак, все державне управління звелося до виконання непрофесійних забаганок, виправити які не має сміливості ні парламент, ні уряд, ні суд. 

І сьогоднішнє повстання рабів - не криза, а штучно створена ситуація для перерозподілу впливу на ресурси. 

І якщо ви уявите на одному рингу фігури Стефанчука і Арахамії - зрозумієте глибину політичної кризи, в яку завела політика Зеленського.

Джерело