ТЦК-таксі, або ранкове «Бінго» на дорозі

Ну, шо робить - прошу воділу зупинити прямо посеред поля. А це - ж*па світу, недільний ранній ранок, машини їздять рідко, маршрутка назад години за 2 їхатиме. Я спішу. Ну ок, думаю, пройдуся, що ж, 5 км "бєшєній собаці" не проблема.

Чимчикую такий хвилин 15. І тут чую звук мотору ззаду. Повертаюся, і тут просто джекпот — бачу, котиться поліцейський «Дастер». І не просто патруль, а те саме «модне» комбо, яке в народі називають огидним словечком "людолови": за кермом коп, а поруч двоє військових. Класика жанру!
Ну, а що мені? Я тепер ваєнний - красівий-здоровєнний — чого б не скористатися сервісом доставки? Вирішив перевірити їх на гостинність. Виходжу на дорогу, голосую. Зупиняються. Підходжу з козирним:

— Бажаю здоров’я, панове! А що, підкинете в армію?

Треба було бачити ці обличчя. Тиша така, що чути, як у сусідньому районі трава молодесенька росте. Дивляться на мене очима-блюдцями і тупо не відстрелюють, що я від них хочу. Кажу:

— Хлопці, я щось не зрозумів. В армію, кажу, підкинете? Мені тут недалеко.

Сидять, кліпають. Ну, я вже не витримав:

— Та на полігон мені треба, пацани! Заснув у маршрутці, проґавив свою зупинку. Підвезете?
І тут їх нарешті «пробило».

— А-а-а, ну так, звісно, сідай!

Обличчя в хлопців, звісно, трохи витягнулися. Мабуть, за звичкою сподівалися на інший сценарій розвитку подій. Хоча, здавалося б — стоїть тіло у формі, з піксельним рюкзаком... на що ще можна було розраховувати?

Але менше з тим — довезли прямо під ворота полігона. Попрощалися по-людськи і поїхали далі патрулювати.

Мораль історії проста: іноді навіть ТЦК працює як найкраща служба таксі. Якщо ти в армії канєшно. Цей-во, дякую за сервіс!

Джерело