Слова Марко Рубіо про «санкції, які США не запроваджує проти України» - це заява про наміри

Ці слова можна розцінювати і як погрозу Україні, і як елемент шантажу: або негайно погоджуйтесь на капітуляцію, або буде вам ще гірше.

З перших днів президентства Трамп усіляко намагався змусити Україну погодитись на умови росії. Зрештою, і раніше не раз демонстрував свою прихильність путіну та неприязнь Україні. Якщо уважно проаналізувати дії Трампа та буквально з перших днів його другого президентського терміну, то неозброєним оком було видно, на чиїй він стороні в україно-російській війні.

Далеко ходити не треба. Не минуло і місяця після інавгурації президента Трампа, як США сенсаційно не підтримали резолюцію ООН, де засуджувалась російська агресія проти України.

Згодом Сполучені Штати провели через Раду безпеки ООН свою резолюцію - без жодних звинувачень на адресу москви і без слів підтримки на адресу Києва, лише абстрактні заклики до миру. За таку резолюцію з радістю проголосувала і сама росія. Європейські союзники США і, звісно, Україна, були шоковані таким вчинком Америки, але всі мовчки проковтнули першу гірку пігулку.

Хоча вже тоді можна було зробити глобальний висновок, але не хотілось вірити у очевидне: Америка круто змінює не лише зовнішньополітичні пріоритети, але й зраджує демократичні та загальнолюдські принципи - встає на бік диктатора і агресора. Далі - 
більше. 

Трамп запросив Зеленського у Вашингтон. Згодом стало зрозуміло, що з єдиною метою - спровокувати конфлікт, посваритися з Україною, щоб мати підстави припинити союзницьку допомогу. Президента Зеленського тоді провокували з перших хвилин зустрічі. Пригадуєте пасаж журналіста про вбрання Зеленського. 

Зеленського свідомо намагалися вивести з рівноваги, заганяли у пастку, щоб зробити винним у конфлікті. Не встиг президент України покинути Білий Дім, як Трамп, вдаючи образу на «невдячного» Зеленського, заявив про припинення військової допомоги і навіть розвідданих. Припускаю, наступним недружнім кроком ображеного і розлюченого Трампа мали бути санкції проти України. Але довелось дати задню під тиском громадської думки, яка вкрай негативно сприйняла такі дії адміністрації президента. ЗМІ почали звинувачувати Трампа у підігруванні росії, і оточення президента, мабуть, вирішило, що діяти треба не так очевидно та незграбно.

Тоді пішли іншим шляхом - для початку вирішили поставити агресора і жертву на один щабель, що дало Трампу підстави казати про покарання і росії, і України за незговірливість під час так званих мирних переговорів. При цьому на воєнні злочини росії та на її явні маніпуляції на переговорах США закривали очі, водночас дедалі сильніше тиснули на Україну, вимагаючи поступок лише з нашого боку. 

Трамп не раз казав, що якщо не буде прогресу у переговорах, він вийде з гри. Вийти з гри - це припинити допомагати Україні. По суті, Америка вже припинила воєнну допомогу Україні, наразі американську зброю для української армії купує Європа. Санкції, про які промовисто натякнув Рубіо, це наступний крок в інтересах росії: ембарго на продаж зброї Україні. І, думаю, нам слід до цього готуватися. 
Також прозорий натяк Рубіо може бути і як елемент шантажу України, мовляв, якщо негайно не підете на умови росії, зокрема на територіальні поступки, то лишитесь сам на сам з агресором і тоді втратите ще більше територій, аніж здасте зараз.

Ба більше! Це можна розцінювати і як погрозу, мовляв, ми можемо почати продавати зброю росії! 

Трамп поставив Зеленському дедлайн- закінчити війну через місяць. путіну він вже ніякі дедлайни та умови не ставить. Отже, швидше за все, ближче до літа Америка може остаточно зрадити Україну і, вже не маскуючись, перейти на сторону нашого одвічного ворога. 

А тепер питання - якщо Трамп не агент росії, то хто він?